Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/931/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 910/931/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Атек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 (повний текст складено 24.01.2022)

у справі №910/931/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Атек"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про визнання незаконними дій щодо нарахування плати з постачання теплової енергії та зобов`язання зробити перерахунок,

УСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Житлово-будівельний кооператив "Атек" (далі - позивач, Кооператив) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просив суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування плати за постачання теплової енергії у гарячій воді позивачу за період з 14.02.2019 по 01.04.2019, проведеного розрахунковим способом на підставі усереднених показників приладів обліку за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря, при цьому термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік;

- зобов`язати Підприємство зробити Кооперативу перерахунок плати за постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 14.02.2019 по 01.04.2019, з врахуванням вимог статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а саме з урахуванням середнього споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач нарахував йому заборгованість за період з 14.02.2019 до 01.04.2019 як споживачу, який отримує послуги теплопостачання без використання засобів обліку із розрахунку опалювальної площі. На думку позивача, в результаті неправильного нарахування утворилася заборгованість за договором №1410271 від 30.10.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 1 275 628,04 грн з врахуванням ПДВ.

Кооператив, не погоджуючись із розрахунком суми заборгованості, звертався до відповідача про її перерахунок згідно статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", однак відповідач відмовився здійснити перерахунок суми заборгованості.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він продає позивачу товарну продукцію, а не надає послуги, тому на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", і обсяги споживання у спірний період визначались у відповідності до положень Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, тому розрахунок був зроблений правильно, що визнавалось позивачем і між сторонами була укладена угода про реструктуризацію заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2020, яке залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, позов було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року було задоволено касаційну скаргу відповідача, скасовано зазначені судові рішення, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій:

- не навели мотивів відхилення доводів відповідача, не надали правової оцінки умовам чинного договору, яким врегульовано порядок нарахування, та не зазначили положень чинного законодавства, відповідно до яких дії відповідача щодо нарахування плати за постачання теплової енергії визнано незаконними. Крім того, суди не надали правової оцінки укладеній позивачем та відповідачем угоді про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором та визнання відповідачем факту заборгованості, а також наявності між сторонами спору у справі №910/3491/20 про стягнення заборгованості за той же період і з тих же підстав;

- не з`ясували, в чому полягає порушення прав позивача та чи можуть бути поновлені його права за допомогою такого способу захисту як визнання незаконними дій щодо нарахування плати за постачання теплової енергії. Також судами не враховано, що оспорювання правильності нарахування плати за постачання теплової енергії чи за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими) чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі в разі пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 591/5619/17, постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 462/5889/16-ц;

- не дослідили належним чином зібрані у справі докази, не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, не застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про теплопостачання" та інші нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, тому ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

При новому розгляді справи позивачем були подані пояснення, в яких він навів свої доводи: щодо обрання належного способу захисту порушеного права; щодо обставин заміни приладу обліку; щодо чинного договору на постачання теплової енергії та угоди про реструктуризацію.

Відповідач при новому розгляді справи також подав пояснення, в яких дотримувався позиції, викладеної у відзиві.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13 січня 2022 року у позові відмовлено.

Також здійснено розподіл судових витрат та скасовані вжиті заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив "Атек" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому що позивач не є споживачем товарної продукції - теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає з огляду на відсутність у своїй власності будь-яких об`єктів нерухомості, а є юридичною особою, яка об`єднує співвласників квартир і в їх інтересах уклав договір з відповідачем про надання відповідної комунальної послуги - постачання теплової енергії і діє як колективний споживач; статутна діяльність позивача не передбачає провадження господарської діяльності щодо надання житлово-комунальних послуг; судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 щодо застосування норм права до спірних відносин.

Сторони неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на повідомлені ними адреси електронної пошти, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

Від представника відповідача 07.02.2022 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю явки, однак не наведено поважних причин щодо цього.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, оскільки їх представники приймали участь в судових засіданнях, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін, а тому клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2018 між Підприємством, як постачальником, і Кооперативом, як споживачем, було укладено договір №1410271 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), із змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою від 21.08.2019, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з умовами Договору (додатки до Договору № 1 (пункт 1.3), №2 (пункти 2, 3, 4, 5), № 3) кількість спожитої споживачем теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії з урахуванням теплових втрат на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку, які складають 0,00536 Гкал/годину.

До складу Кооперативу входять багатоквартирні житлові будинки №18 та №20 на вулиці Академіка Єфремова (колишня вул. Уборевича) в місті Києві, у яких встановлено вузли комерційного обліку теплової енергії.

У серпні 2018 року, у зв`язку з необхідністю заміни комерційних приладів обліку теплової енергії, позивач (замовник) уклав договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма СЕМПАЛ КО ЛТД" (виконавець), відповідно до яких виконавець зобов`язувався передати замовнику три теплолічильники СВТУ-10М та виконати проектні, монтажні і пусконалагоджувальні роботи у будинках за адресою: вул. Уборевича, 18, та вул. Уборевича, 20.

На виконання вказаних договорів від 14.02.2019 за участю уповноваженого представника відповідача було демонтовано старі лічильники, про що було складено відповідні акти зняття пломб на приладах комерційного обліку позивача за № 07-02/350, 07-02/351 та № 07-02/352.

02.04.2019 ТОВ "Фірма СЕМПАЛ КО ЛТД" за участю уповноваженого представника Підприємства замінено та встановлено нові теплолічильники, про що було складено акти прийняття теплового вузла обліку Кооперативу до роботи за № 07/04-312, № 07/04-314 та № 07/04-313.

Відповідачем за період з 14.02.2019 до 01.04.2019 (за період відсутності у позивача вузлів комерційного обліку теплової енергії у зв`язку з їх заміною) було нараховано позивачу плату як споживачу, який отримує послуги теплопостачання без використання засобів обліку без урахування середнього споживання, в результаті чого утворилася заборгованість за Договором у розмірі 1 275 628,04 грн з врахуванням ПДВ.

24.09.2019 позивачем і відповідачем було підписано угоду №Р-1410271/2019/09 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.10.2018 №1410271(далі - Угода), відповідно до якої затверджено графік погашення заборгованості у період з вересня 2019 року до серпня 2020 року.

У подальшому, позивач не погодився з нарахуванням суми заборгованості за період з 14.02.2019 до 01.04.2019 та листом від 21.11.2019 за вих. №29 просив відповідача здійснити перерахунок нарахувань за послуги теплопостачання за вказаний період з урахуванням середнього споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та внести відповідні зміни до Угоди.

Разом з тим, Підприємство у листі-відповіді від 21.12.2019 відмовило Кооперативу у здійсненні коригування нарахувань за теплову енергію житлових будинків та повідомило, що оскільки відповідач не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для мешканців житлових будинків, дія Закону України "Про комерційний облік силової енергії та водопостачання" не поширюється на взаємовідносини між позивачем і відповідачем. Підприємство також послалося на законодавство, яким керувалося під час нарахування оплати та умови Договору, згідно з якими у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показників приладів обліку за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря, при цьому термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

14.01.2020 Підприємство надіслало Кооперативу лист про розірвання Угоди про реструктуризацію у зв`язку із тим, що Кооператив не виконує її умов та вказав на необхідність вжиття відповідних заходів щодо сплати заборгованості у розмірі 1 452 740,74 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами Кооператив звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування плати за постачання теплової енергії у гарячій воді позивачу за період з 14.02.2019 по 01.04.2019, проведеного розрахунковим способом на підставі усереднених показників приладів обліку за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря та зобов`язати відповідача зробити позивачу перерахунок плати з постачання теплової енергії у гарячій воді за вказаний період, з врахуванням вимог статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а саме з урахуванням середнього споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що до даних правовідносин слід застосовувати, положення Закону України "Про теплопостачання", згідно положень якого ним і було здійснено нарахування плати з постачання теплової енергії, а позивачем було підтверджено наявність заборгованість шляхом укладення Угоди про реструктуризацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено незаконності дій відповідача, а також ним обрано не ефективний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №1410271 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.10.2018.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже на час спірних правовідносин був чинним і обов`язковим для сторін.

Договір також відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондує статі 712 ЦК України, визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови Договору, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором постачання теплової енергії споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а тому відносини, які виникли між сторонами, регулюються саме Законом України "Про теплопостачання", у свою чергу, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не застосовується, оскільки був введений в дію з 01.05.2019, а спірний період визначено з 14.02.2019 по 01.04.2019.

Разом з тим, Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" також не підлягає застосуванню у даному випадку, виходячи з такого.

Преамбулою Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що цей Закон визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", цей Закон регулює відносини щодо: 1)комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги); 2)розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; 3)встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; 4)формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; 5)забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Таким чином, статтею 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" встановлено підстави для здійснення розрахунку відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якими є: вихід з ладу або втрата вузла комерційного обліку.

Тому для застосування положень цього Закону при здійсненні розрахунку необхідним є встановлення підстав, перелічених у частині третьої статті 9 цього Закону, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що у даному випадку не було виходу з ладу, ані втрати вузла комерційного обліку, оскільки відбувалася заміна на підставі договору, укладеного позивачем з ТОВ "Фірма СЕМПАЛ КО ЛТД" старих лічильників на нові, однак жодного документального підтвердження, що старі лічильники вийшли з ладу та були втрачені суду не подано.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування в даному випадку приписів статті Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", на які посилається позивач.

Позивачем заявлено вимогу про визнання незаконними дій Підприємства щодо нарахування плати за постачання теплової енергії у гарячій воді позивачу за період з 14.02.2019 по 01.04.2019, проведеного розрахунковим способом на підставі усереднених показників приладів обліку за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря, при цьому термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

Однак, позивачем не було визначено, на підставі яких нормативно-правових актів вказані дії відповідача є незаконними.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд відзначив, що оспорювання правильності нарахування плати за постачання теплової енергії чи за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими) чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі в разі пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі №591/5619/17, постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №462/5889/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством було подано до Кооперативу позов про стягнення 923 697,95 грн, з яких: заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді за Договором (у тому числі, за період з 14.02.2019 по 01.04.2019) - 896 555, 65 грн, 3% річних - 2 726,51 грн, пеня - 24 415,79 грн і у провадженні суду перебувала справа № 910/3491/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/3491/20 позовні вимоги були задоволені повністю, однак наразі вказане рішення не набрало законної сили, оскільки не закінчено його апеляційний перегляд.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, фактичні обставини справи та вказівки Верховного Суду, які є обов`язковими при новому розгляді справи, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій відповідача слід відмовити, а Кооператив не позбавлений права викласти свої заперечення щодо правильності нарахування в межах розгляду справи №910/3491/20.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті 6 додатку 2 Договору сторони зазначено, що у разі виходу з ладу теплолічильників або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показань приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

Вказаний пункт Договору відповідає пункту 7.2.40 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом від 14.02.2007 № 71 (зі змінами) Міністерства палива та енергетики України (далі - Правила), відповідно до якого у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

Таким чином, відповідач, здійснюючи нарахування за період з 14.02.2019 до 01.04.2019 (за період відсутності у позивача вузлів комерційного обліку теплової енергії у зв`язку з їх заміною) позивачу плату як споживачу, який отримує послуги теплопостачання без використання засобів обліку без урахування середнього споживання, діяв відповідно до умов Договору та вищевказаних Правил.

Твердження позивача про те, що умови Договору є нікчемними через невідповідність приписам частини третьої статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки спірні правовідносини вказаний Закон не регулює, а позивач не звертався до суду з відповідними вимогами про визнання спірного пункту Договору нікчемним та/або недійсним.

Таким чином, відповідач, здійснюючи нарахування, діяв відповідно до умов Договору та Правил, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок.

Крім того, скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на необхідність надати оцінку Угоді, відповідно до якої сторонами було врегульовано питання реструктуризації заборгованості за Договором.

Так, 24.09.2019 позивачем і відповідачем було підписано Угоду, відповідно до пункту 1 якої споживач визнав та підтвердив заборгованість перед Підприємством за Договором станом на 01.09.2019 загальною сумою 1275628,04 грн, з урахуванням ПДВ.

Таким чином, Кооператив, уклавши вказану Угоду, визнав станом на 01.09.2019, у тому числі, заборгованість за період з 14.02.2019 по 01.04.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позивач частково виконував вказану Угоду, здійснюючи оплату реструктуризованої заборгованості та по суті визнав факт заборгованості та її розмір.

У подальшому, 06.10.2021, між позивачем і відповідачем було підписано угоду № Р-1410271/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.10.2018 № 1410271 (далі - Угода від 06.10.2021), відповідно до пункту 1 якої споживач визнав та підтвердив заборгованість перед Підприємством за Договором станом на 01.01.2021 загальною сумою 1 291 108,18 грн, з урахуванням ПДВ, в тому числі:

1.1 заборгованість загальною сумою 896 555,65 грн залишок основного боргу за рішенням Господарського суду міста Києва за період з 01.11.2018 по 01.09.2019;

1.2 заборгованість сумою 394 552,53 грн, що виникла за період з 01.04.2021 по 01.10.2021.

Таким чином, Кооператив, уклавши Угоду від 06.10.2021, визнав станом на 01.10.2021, у тому числі, заборгованість за період з 14.02.2019 по 01.04.2019.

Щодо тверджень позивача про відсутність рішення органів управління Кооперативу щодо погодження на укладення Угоди 24.09.2019, то вони обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки слід зазначити, що в силу приписів статті 204 ЦК України вказаний правочин є правомірним через те, що його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено незаконності дій відповідача та обрано неефективний і неналежний спосіб захисту.

Щодо посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, то висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам у вказаній постанови, оскільки вказана постанова прийнята за інших обставин справи, інших правовідносин іншого суб`єктного складу та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції виконав вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Атек" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13січня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.02.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук