Рішення

від 08.02.2023 по справі 902/1087/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2023 р.Cправа № 902/1087/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

За участю представників:

позивача Мичківський І.П., довіреність №2 від 03.01.2023;

відповідача не з`явився

присутній Бондар Я.О., згідно паспорта

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі активи" (вул. Серьогіна, б.2, м. Полтава, 36008)

про стягнення 215137,62 грн.

В С Т А Н О В И В :

Вінницька міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі активи" про стягнення 215 137,62 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади кадастровий номер 0510100000:01:066:0049, за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46 за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку речового права на неї.

Ухвалою від 27.10.2022 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 21 листопада 2022 року.

За наслідками судового засідання 21.11.2022 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 26.12.2022 о 10:30 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 23.11.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

За наслідками судового засідання 26.12.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023 о 10:00.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 26.12.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

Судове засідання у справі №902/1087/22 призначене на 25.01.2023 о 10:00 год. не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Вінницької області, що підтверджується службовою запискою №33/2023 від 25.01.2023 секретаря судового засідання.

Ухвалою суду від 26.01.2023 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2023.

На визначену судом дату (08.02.2023) у судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. Пояснень причин невиконання суду не надав. Ухвали направлені на адресу відповідача повернулись до суду з довідкою відділення зв`язку в яких зазначено «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями місцезнаходження юридичної особи і не містять визначень щодо фактичної чи юридичної адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України Про господарські товариства, відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.02.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до ст.ст. 12, 83, 189, 206 Земельного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 12, 20 Закону України «Про охорону земель», ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради та Тимчасового порядку проведення обстежень земель Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.08.2020р. №2378 (із змінами), на підставі доручення від 28.08.2021р. за № 01-01-24233, проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46 (земельна ділянка з кадастровим номером: 0510100000:01:066:0049).

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт №124 обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади від 03.12.2021 року.

Під час обстеження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницькі активи» (далі відповідач) використовує земельну ділянку комунальної власності площею 0,7670 га (кадастровий номер: 0510100000:01:066:0049), для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення та вид використання ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

На комунальній ділянці розташована напівзруйнована 4-х поверхова будівля побутового корпусу, загальною площею 11531,00 м.кв., яка перебуває у власності ТОВ «Вінницькі активи».

Згідно п. 5 додатку 6 до рішення Вінницької міської ради № 560 від 23 грудня 2016 року, ТОВ «Вінницькі активи» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, орієнтовною площею 0,7700 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на яких розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна, за рахунок земель комунальної власності.

ТОВ «Вінницькі активи», правовстановлюючі документи на комунальну земельну ділянку - не оформлено, нарахування і сплата місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки, на якій розташовано належне ТОВ «Вінницькі активи» на праві приватної власності нерухоме майно - не здійснюється.

Крім того, за твердженням позивача, земельна ділянка перебуває у занедбаному стані (поросла деревами, чагарниками та засмічена будівельним сміттям).

Використання ТОВ «Вінницькі активи» земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади, площею 0,7670 га, кадастровим номером 0510100000:01:066:0049, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 46, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї і без сплати місцевого податку, не відповідає вимогам ст.ст. 96, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 1.27 Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади, затверджених рішенням Вінницької міської ради№ 2254 від 22 травня 2020 року, із змінами.

Період, за який визначено розмір збитків: з 02.02.2019р. до 02.02.2022р. (за три попередніх роки до дати засідання Комісії).

Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 1096 днів (період з 02.02.2019р. до 02.02.2022р.), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 215 137,62 грн., на підставі Розрахунку департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 02.02.2022 року.

Відповідно до п.7 та п.8 Акту про визначення розміру збитків затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 10.02.2022 року №396, сума збитків становить 215 137,62 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 25 травня 2022 року направив відповідачу лист - повідомлення № 37/00/010/123447, разом з актом про визначення розміру збитків від 02 лютого 2022 року та витягом з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 396 від 10 лютого 2022 року із пропозицією добровільної сплати завданих територіальній громаді збитків (безпідставно збережених коштів).

На день складання позову, зобов`язання відповідача по сплаті нарахованих збитків в сумі 215 137,62 грн. - залишається невиконаним.

З огляду на те, що відповідач не вжив заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та наразі право власності територіальної громади на зазначену земельну ділянку порушено, Вінницька міська рада була вимушена звернутися за захистом та відновленням своїх прав до суду з позовом про стягнення 215 137,62 грн. безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ «Вінницькі активи», зокрема укладення відповідного договору оренди з Вінницькою міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене ТОВ «Вінницькі активи» як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження N 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі N 922/1008/15 (провадження N 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі N 922/1009/15 (провадження N 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах N 922/207/15 (провадження N 3-1345гс16) і N 922/5468/14 (провадження N 3-1347гс16).

З огляду на викладене суд встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Розмір безпідставно збережених коштів, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 1096 днів (період з 02.02.2019р. до 02.02.2022р.) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і становить 215 137,62 грн., на підставі Розрахунку департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 02.02.2022 року.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву та доказів в спростування позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 250, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі активи" (вул. Серьогіна, б.2, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 35796789) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617) 215 137,62 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою та 3227,06 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти позивача: - vinrada@vmr.gov.ua, mychkivskyiIP@vmr.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 лютого 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Серьогіна, б.2, м. Полтава, 36008)