Ухвала

від 15.02.2023 по справі 906/232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"15" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/232/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант" (м.Козятин Вінницької області)

про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаксо" (с.Ягодинка Хорошівського району Житомирської області) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №15 від 12.01.2021 у розмірі 268080,00грн, з яких: 152240,00грн основного боргу; 59686,42грн пені, 4392,02грн 3% річних та 51761,60грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Житомирської області надійшла заява ТОВ "Доменант" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - ТОВ "Дімаксо" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №15 від 12.01.2021 у розмірі 268080,00грн, з яких: 152240,00грн основного боргу; 59686,42грн пені, 4392,02грн 3% річних та 51761,60грн штрафу.

За приписами ч.1 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.2 ст.148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п.4 та 5 ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п.4 ч.3 ст.150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і б е з с п і р н і с ть здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Як встановлено судом, заява ТОВ "Доменант" про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника з оплати за поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів №15 від 12.01.2021 товар, розмір якої в частині основного боргу, як зазначено заявником, становить 152240,00грн, та яка виникла на підставі видаткової накладної №108 від 14.02.2022.

Так, в якості доказів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, надано копію видаткової накладної на загальну суму 155040,00грн, платіжної інструкції №946 від 22.02.2022, яка свідчить про здійснення боржником часткової оплати в сумі 34000,00грн, а не на 2800,00грн, як зазначено у заяві про видачу судового наказу, та оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 з 01.01.2022-09.02.2023 складеної в односторонньому порядку самим заявником, відтак не може бути прийнята в якості належного доказу на підтвердження заявленої до стягнення суми основного боргу.

Крім того суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору №15 від 12.01.2021 розрахунки між сторонами здійснюються лише на підставі 100% попередньої оплати (п.5.2 договору).

Таким чином, за висновками суду заявлена до стягнення сума у розмірі 152240,00грн основного боргу за поставлений товар є непідтвердженою, оскільки з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин неоплати товару за спірним договором саме на вказану суму, позаяк виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити підстави та документальне обґрунтування виникнення залишку боргу ТОВ "Дімаксо" саме у заявленому розмірі.

Отже, враховуючи те, що судом не було встановлено безспірності вимоги заявника про стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 152240,00грн основного боргу, в той час, як вимоги про стягнення пені, процентів річних та штрафу є похідними від основної заборгованості, суд також зазначає про відсутність безспірності вимог щодо їх нарахування.

Окрім цього відповідно до ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання.

Натомість, як встановлено судом, в поданій заяві про видачу судового наказу заявником в порушення п.2 ч.2 ст.150 ГПК України зазначено лише скорочене найменування як стягувача так і боржника.

За змістом пункту 1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу; згідно п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, тобто заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги саме у заявленій сумі 152240,00грн, а також зміст заяви не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, а саме ст.150 ГПК України, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою ТОВ "Доменант" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - ТОВ "Дімаксо" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №15 від 12.01.2021 у розмірі 268080,00грн, з яких: 152240,00грн основного боргу; 59686,42грн пені, 4392,02грн 3% річних та 51761,60грн штрафу. підставі п.п.1, 8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Доменант" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаксо" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №15 від 12.01.2021 у розмірі 268080,00грн, з яких: 152240,00грн основного боргу; 59686,42грн пені, 4392,02грн 3% річних та 51761,60грн штрафу на підставі п.п.1, 8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Ухвала набрала законної сили 15.02.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

друк. 2 прим.

1- у справу;

2- заявнику (рек)