Рішення

від 09.02.2023 по справі 908/1242/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/23/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023 Справа № 908/1242/22(908/2448/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Трейн", код ЄДРПОУ 41823013 (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, прим. 963)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря", код ЄДРПОУ 36999957 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, офіс 209а)

про визнання правочину недійсним та повернення майна

в межах справи № 908/1242/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря", код ЄДРПОУ 36999957 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, офіс 209а)

кредитори - 1/ Адвокатське об`єднання "Аюрлекс"

2/ Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське"

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Кепітал Фін"

Представники сторін:

Від позивача - Проскурін Д.О. (в режимі відеоконференції)

Від відповідача - Хомич О.О. (в режимі відеоконференції)

Від третьої особи - Сидорчук І.С. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 прийнято позовну заяву арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ТРЕЙН» про визнання правочину недійсним та повернення майна, для розгляду в межах справи № 908/1242/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Зоря, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗОРЯ». Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 22.12.2022р. о 10-20.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 у задоволенні клопотань відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №1447/08-08/23 від 24.01.23); про витребування доказів (вх. №16814/08-08/22 від 26.12.22.); про витребування оригіналів письмових доказів (вх. №16920/08-08/22 від 27.12.22.); заяви про залучення третьої особи на стороні позивача (вх.№16919/08-08/22 від 27.12.22.) відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі №908/1242/22(908/2448/22) з розгляду позовної заяви арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ТРЕЙН» про визнання правочину недійсним та повернення майна, та призначити справу до розгляду по суті на 09.02.2023 о 10-40 год.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа надала пояснення, в яких зазначила що позовна заява має бути задоволена.

У судовому засіданні 09.02.2023 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників сторін, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Судом установлено, що ТОВ «НВП «ЗОРЯ» та ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙН» було укладено договір оренди залізничного рухомого складу №178 від 27.01.2020р. відповідно умов якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничні цистерни моделі 15-1566 (далі по тексту - PC. цистерни або рухомий склад). Номери PC. кількість, модель, рік будови і вид PC вказуються в Актах прийому - передачі, які є його невід`ємною частиною до цього Договору.(п. 1.1 Договору №178 від 27.01.2020р.)

ТОВ «НВП «ЗОРЯ» на виконання умов договору №178 від 27.01.2020р. передало 13 цистерн моделі 15-1566 у технічно справному стані на ТОВ «ГЕРМЕС ТРЕЙН», що підтверджується наступними актами:

- Актом №1 від 28.10.2020р. передано цистерни №57313181 та №57054959;

- Актом №2 від 30.10.2020р. передано цистерни №57054983 та №57055154;

- Актом №3 від 31.10.2020р. передано цистерну №57313116;

- Актом №4 від 02.10.2021р. передано цистерни №57054629, №57243412, №57313223, №57313231;

- Актом №5 від 06.10.2021р. передано цистерни №57279267, №57054231;

- Актом №6 від 11.10.2021р. передано цистерну №57279101;

- Актом №7 від 12.11.2021р. передано цистерну №57279184.

Термін дії договору визначено в п.8.1., а саме - Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021р. до договору №178 від 27.01.2020р. сторони дійшли згоди внести зміни в п.8.1. і викласти в такій редакції: - «8.1. Цей договір набуває чинності з 01 січня 2020р. і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.».

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно ч.1 ст.763 ЦК України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Проте, як зазначено в позовній заяві Арбітражним керуючим та підтверджено матеріалами справи між ТОВ «НВП «ЗОРЯ» та ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» 29.04.2021р. було укладено договір застави рухомого майна №26-27/2021-04К, відповідно до умов якого ТОВ «НВП «ЗОРЯ» для забезпечення основного зобов`язання передало у заставу ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» - основні засоби, а саме: вагони, цистерни, тепловози (п.2 договору №26-27/2021-04К від 29.04.2021р.), прово застави на цистерни за номерами державної реєстрації: №57313181, №57054959, №57054983, №57055154, №57313116, №57054629, №57243412, №57313223, №57313231, №57279267, №57054231, №57279101, №57279184 зареєтровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №72421596 від 06.05.2021 року.

Також згідно п. 11 договору №26-27/2021-04К від 29.04.2021р. ТОВ «НВП «ЗОРЯ» не має права відчужувати предмет застави, передавати його в оренду, управління, лізинг, передавати у наступну заставу, надавати у користування або позичку без попередньої письмової згоди ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ».

Договір є укладеним з моменту його підписання та діє до повного виконання Заставодавцем (ТОВ «НВП «ЗОРЯ») зобов`язань за Кредитним договором та цим Договором. Право застави виникає з моменту укладення цього Договору (п.12 договору №26-27/2021-04К від 29.04.2021р.).

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу підставами для визнання судом недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено основні критерії чинності правочину, а саме, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту ст. 17 Закону України «Про заставу» вбачається, що Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою Заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 586 Цивільного кодексу України Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, з матеріалів справи вбачається Що ТОВ «НВП «ЗОРЯ» з моменту укладення Договору застави рухомого майна №26-27/2021-04К від 29.04.2021р. не зверталось за погодженням оренди залізничних цистерн, а ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» не надавав згоди на передачу в оренду заставного майна у тому числі залізничних цистерн за номерами державної реєстрації: №57313181, №57054959, №57054983, №57055154, №57313116, №57054629, №57243412, №57313223, №57313231, №57279267, №57054231, №57279101, №57279184, що підтверджується листом заставодержателя Вих. №02-02/02/2514 від 02.12.2022р.

Вищевказане вказує на те, що укладаючи Додаткову угоду №1 від 31.12.2021р. до договору №178 від 27.01.2020р., якою продовжується строк оренди залізничного рухомого складу, ТОВ «НПВ «ЗОРЯ» передало в оренду частину предмету застави по договору №26-27/2021-04К від 29.04.2021р. без згоди Заставодержателя.

Недійсними правочинами є дії суб`єктів цивільного права, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, але не породжують бажані сторонами юридичні результати внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону. Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону.

Це загальне правило конкретизоване в спеціальних нормах, що закріплюють особливі підстави і конкретні наслідки визнання правочинів недійсними. Будь-який недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених чч.1- 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК).

Частинами 1- 3, 5 та 6 ст.203 визначено, що:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Враховуючи обмеження які встановлені п. 11 договору №26-27/2021-04К від 29.04.2021р., щодо заборони передачу в оренду предмету застави без попередньої письмової згоди заставодержателя, приписи ч.2 ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про заставу» - Додаткова угода №1 від 31.12.2021р. до договору №178 від 27.01.2020р. суперечить зазначеним нормам законодавства у зв`язку з чим її слід визнати недісною.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Ураховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 31.12.2021р. до договору №178 від 27.01.2020р. - у орендаря зникають правові підстави для подальшого володіння, утримання та користування майном, а саме 13 цистернами за номерами державної реєстрації: №57313181, №57054959, №57054983, №57055154, №57313116, №57054629, №57243412, №57313223, №57313231, №57279267, №57054231, №57279101, №57279184 та виникає обов`язок повернути орендоване майно його власнику.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 31.12.2021р. до договору оренди залізничного рухомого складу №178 від 27.01.2020р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Трейн".

3. Зобов `язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ТРЕЙН» (02090, місто Київ, Харківське Шоссе, будинок 19, прим. 963; код ЄДРПОУ 41823013) на протязі 10-ти календарних днів з моменту набрання законної сили рішення по справі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря", код ЄДРПОУ 36999957 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, офіс 209а) цистерни за номерами державної реєстрації: №57313181, №57054959, №57054983, №57055154, №57313116, №57054629, №57243412, №57313223, №57313231, №57279267, №57054231, №57279101, №57279184 .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ТРЕЙН» (02090, м. Київ, вул. Харківське Шоссе б.19, прим. 963, код ЄДРПОУ 41823013) на користь Арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 4962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ.

Повний текст судового рішення складено та підписано-16.02.23.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.