Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/13110/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/13110/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КООП Девелопмент»

до Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України»

про стягнення 296.638,98 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КООП Девелопмент» до Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 296.638,98 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору суборенди об`єкта нерухомості № 132/1 від 01.09.2021, додаткових угод до даного договору № 04 від 01.07.2022 та № 05 від 06.07.2022 позивачем передано відповідачу у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 309,29 кв.м за відповідними актами приймання-передачі від 01.09.2021, 01.07.2022 та 06.07.2022. Умовами договору встановлено, що суборендар здійснює повну оплату суборендної плати за місяць до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць. 03.10.2022 сторони дійшли згоди з 29.10.2022 розірвати договір суборенди, про що сторонами була підписана додаткова угода про розірвання договору суборенди від 03.10.2022 та акт приймання-передачі від 29.10.2022. Відповідно до умов договору нарахування орендарем суборендної плати припиняється з дня наступного за днем повернення суборендарем об`єкту суборенди орендарю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. В період за жовтень 2022 року відповідачу було нараховано орендну плату на загальну суму 296.638,95 грн. 19.10.2022 відповідач отримав від позивача рахунок № 1306 від 11.10.2022 на оплату суборендної плати за договором за жовтень 2022 року, проте всупереч умовам договору відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті суборендної плати за жовтень 2022 року. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 296.638,98 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/13110/22 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 було направлено відповідачу 07.12.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493234176 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, оф. 221, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 05.12.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 14.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493234176, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.12.2022 включно.

19.12.2022 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/13110/22 для ознайомлення. 19.12.2022 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

29.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що основною метою укладення договору було розміщення офісу - співробітників та керівництва відповідача у орендованому приміщенні, яке передбачало забезпечення працівників належними умовами праці. Однак відсутність опалення у орендованому приміщенні у 2022/2023 не давало б змоги ДП «Нафтогаз Біоенергія», як роботодавцю забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці його працівників, тому відповідачем було прийнято рішення про дострокове припинення договору та оренду іншого приміщення. Отже, 30.09.2022 був останнім днем, коли суборендар фактично використовував орендоване офісне приміщення за призначенням. Повідомляє, що звернувся із запитом до позивача щодо підтвердження відсутності співробітників відповідача у жовтні 2022 року в орендованому приміщенні. Зазначає, що законодавець у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби доповнив положення Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пунктом 14, яким передбачив можливість звільнення наймача від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 цього Кодексу. З огляду на те, що відповідач не використовував у жовтні 2022 року передане у найм майно (з незалежних від нього причин) просить суд застосувати вимоги ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнити суборендаря від сплати суборендної плати. Також звертає увагу на ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України яка передбачає право наймача вимагати зменшення плати якщо істотно зменшилась можливість користування майном. Вказує, що незважаючи на те, що відповідач не користувався у жовтні 2022 року об`єктом оренди позивач виставив рахунок на всю суму суборендної плати.

09.01.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що жодних доказів які б свідчили про настання обставин, за які наймач не відповідає, внаслідок яких можливість користування об`єктом суборенди істотно зменшилася, відповідач не надав; відповідачем не надано доказів, що він звертався до позивача із клопотання про зменшення суборендної плати за користування об`єктом відповідно до договору суборенди; позивач не отримував жодних клопотань від відповідача про зменшення плати за користування об`єктом суборенди. З урахуванням наведеного вище застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України є неможливим. Відповідач посилається на положення п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дія яких на час виникнення спірних правовідносин (жовтень 2022 року) була припинена. Вважає, що підставою для звільнення відповідача від зобов`язання сплачувати плату за користування майном на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є об`єктивна неможливість (така що не залежить від волі відповідача) використовувати відповідачем передане в користування майно, що виникла через обставини за які відповідач не відповідає і які діяли в період з 01.10.2022 по 29.10.2022 і наявність таких обставин має бути доведена. Відповідач під обставинами, за які він не відповідає і у зв`язку із настанням яких в нього виникла об`єктивна неможливість використання майна вважає повідомлення позивача про те, що опалення в орендованих приміщеннях в опалювальному сезоні 2022/2023 буде відсутнє. Проте позивачем не надавалось жодних повідомлень про те, що в опалювальному сезоні 2022/2023 опалення в приміщеннях буде відсутнє. Опалювальний сезон в 2022 році розпочався з 20.10.2022 (розпорядження КМДА № 590 від 19.10.2022). Загально прийнятою є практика початку опалювального сезону в м. Києві в другій половині жовтня. І відсутність централізованого опалення станом на 29.09.2022 (дата подачі відповідачем заяви про розірвання договору) в об`єкті суборенди не може вважатися обставиною, що об`єктивно унеможливлює використання об`єкта суборенди в період з 01.10.2022 по 29.10.2022. 03.10.2022 сторони дійшли згоди з 29.10.2022 розірвати договір суборенди, про що була підписана додаткова угода та на виконання відповідних положень договору 29.10.2022 відповідач повернув позивачу об`єкт за актом приймання-передачі. В період з 29.09.2022 по 29.10.2022 відповідач не звертався із будь-якими клопотаннями або повідомлення щодо дострокового повернення об`єкту суборенди із користування, щодо не нарахування суборендної плати, щодо неможливості використання об`єкту через обставини, за які відповідач не відповідає. Договором не передбачено обов`язок позивача здійснювати облік присутності або відсутності співробітників відповідача в орендованому приміщенні. Позивачем виставлено рахунок № 1306 від 11.10.2022, який було вручено відповідачу 19.10.2022. Жодних заперечень щодо виставленого рахунку відповідачем до подачі відзиву не заявлялось.

16.01.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивач не заперечив/спростував існування обставини (повідомлення позивачем відповідача про відсутність опалення) отримавши повідомлення суборендаря про дострокове припинення договору до початку розгляду справи в суді. В даному випадку питання не стосується початку опалювального сезону. Питання виникло у зв`язку з «відсутністю опалення орендованих приміщень в опалювальному сезоні 2022/2023». Тобто, відсутністю опалення в орендованих приміщеннях з жовтня 2022 року по квітень 2023 року взагалі, коли температура повітря значно знижується, і може сягати понад -20 °С. Отже, відсутність опалення у орендованому приміщенні у 2022/2023 не давало б змоги ДП «Нафтогаз Біоенергія», як роботодавцю, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці його працівників. За умовами п. 5.3 договору у вартість суборендної плати враховано вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат. Відповідач вважає, що він мав бути звільнений від сплати суборендної плати за жовтень 2022 року або остання мала б бути зменшена, враховуючи, що об`єктом оренди у спірному періоді він не користувався, його працівники в орендованому приміщенні не перебували та не споживали комунальні послуги та експлуатаційні витрати. Натомість позивачем виставлено рахунок на суму 296.638,98 грн, в якому зазначено «суборенда нежитлового приміщення 363,49 кв.м». Однак, загальна площа приміщень, що була передана позивачем відповідачу за договором на 06.07.2022 становила 309,29 кв.м. Отже, є незрозумілим на підставі яких даних виставлено рахунок та що входить до цієї суми. Зазначає, що положення п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції наведеній відповідачем є чинною і на сьогоднішній день. Визначальним є встановлення факту користування суборендарем об`єктом оренди у жовтні 2022 року. Зазначає, що на підтвердження відсутності відповідача у жовтні 2022 року у приміщеннях відповідачем до відзиву подано договір від 30.09.2022 оренди приміщення.

Відповідачем до заперечень на відповідь на відзив подано клопотання про витребування у позивача, з метою підтвердження відсутності у жовтні 2022 року відповідача та його працівників в орендованих приміщеннях, а саме інформацію (відомості) з системи відеоспостереження (або іншої системи, яка облаштована в орендованому приміщенні) про вхід/вихід співробітників ДП «Нафтогаз Біоенергія» до нежитлового приміщення, що розташоване на п`ятому поверсі нежилого будинку (літера А), за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 у жовтні 2022 року. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що за умовами п. 3.3.16 договору відповідач має дотримуватись встановленого пропускного режиму за електронними перепустками до будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди, перепустки надаються відповідачу та мають бути ним повернуті після закінчення строк дії договору.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що подане клопотання не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема докази які просить витребувати відповідач не підтвердять обставини справи щодо неможливості використання орендованих приміщень.

17.01.2023 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшов відзив, який раніше надійшов до суду 29.12.2022.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КООП Девелопмент» (орендар, позивач) та Дочірнім підприємством «Вуглесинтезгаз України» (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди об`єкта нерухомості № 132/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 267,84 кв. м, а саме:

частина приміщення № 1, площею 51,44 кв.м;

приміщення № 2, площею 22,40 кв.м;

приміщення № 3, площею 17,60 кв. м;

приміщення № 4, площею 37,30 кв.м;

приміщення № 5, площею 22,50 кв.м;

приміщення № 6, площею 22,60 кв.м;

приміщення № 7, площею 23,00 кв.м;

приміщення № 8, площею 23,20 кв.м;

приміщення № 9, площею 25,30 кв.м;

приміщення № 10, площею 22,50 кв.м, групи приміщень № 23, що розташовані на п`ятому поверсі нежилого будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 (далі -= об`єкт суборенди).

Згідно з п. 1.2 договору об`єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення офісу (цільове призначення).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору суборенди не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за жовтень 2022 року в розмірі 296.638,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 4.1 договору він набирає чинності з 01.09.2021 та діє до 31.07.2024 включно.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар передає суборендарю об`єкт суборенди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об`єкту суборенди, його стан на момент передачі у користування та інше.

Згідно акту приймання-передачі від 01.09.2021 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт суборенди в технічно справному стані, що відповідає санітарним нормам та придатний для використання суборендарем з метою, вказаною в п. 1.2 договору.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 5.1 договору суборендна плата за користування одним квадратним метром об`єкту суборенди становить 816,06 грн, з урахуванням ПДВ, на місяць.

Загальний розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди становить 218.574,46 грн з урахуванням ПДВ на місяць.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною.

01.03.2022 сторонами до договору укладено додаткову угоду № 01, відповідно до якої, у зв`язку із введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, сторони дійшли згоди в період з 01.03.2022 по 15.05.2022 (включно) не нараховувати суборендну плату за користування об`єктом суборенди за договором.

16.05.2022 сторонами до договору укладено додаткову угоду № 02, відповідно до якої сторони дійшли згоди з 16.05.2022 викласти п. 5.1 договору в наступній редакції:

У період з 16.05.2022 по 31.05.2022 (включно) загальний розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди становить 129.528,12 грн без ПДВ.

З 01.06.2022 суборендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта суборенди становить 936,98 грн без ПДВ на місяць.

З 01.06.2022 загальний розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди становить 250.960,72 грн без ПДВ на місяць.

21.06.2022 сторонами до договору укладено додаткову угоду № 03, відповідно до якої, у зв`язку із зміною найменування суборендаря, сторони дійшли згоди з 21.06.2022 внести зміни до договору визначивши суборендарем - Дочірнє підприємство «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України».

01.07.2022 сторонами до договору укладено додаткову угоду № 04, відповідно до якої збільшено орендовану площу до 290,04 кв.м, передавши додатково нежитлове приміщення № 45, площею 22,20 кв.м та встановлено розмір суборендної плати у розмірі 962,28 грн за 1 кв. м без ПДВ на місяць, загальний розмір суборендної плати складає 279.099,69 грн без ПДВ на місяць.

Згідно акту приймання-передачі від 01.07.2022 позивач передав, а відповідач прийняв додатково у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення № 45 площею 22,20 кв. м, групи приміщень № 23, що розташоване на п`ятому поверсі будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11.

06.07.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 06, відповідно до якої збільшено орендовану площу до 309,29 кв.м, передавши додатково частину нежитлового приміщення № 14, площею 19,25 кв.м та встановлено розмір суборендної плати у розмірі 962,28 грн за 1 кв. м без ПДВ на місяць, загальний розмір суборендної плати складає 305.658,94 грн без ПДВ на місяць.

Згідно акту приймання-передачі від 06.07.2022 позивач передав, а відповідач прийняв додатково у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 14 площею 19,25 кв. м, групи приміщень № 23, що розташоване на п`ятому поверсі будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11.

Відповідно до п. 5.2 договору нарахування орендарем суборендної плати за цим договором здійснюється з дня прийняття суборендарем об`єкту суборенди за актом приймання-передачі. Нарахування орендарем суборендної плати за цим договором припиняється з дня наступного за днем повернення суборендарем об`єкту суборенди орендарю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Згідно з п. 5.3 договору у вартість суборендної плати за користування об`єктом суборенди враховано вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат, які споживає суборендар у зв`язку із користуванням об`єкта суборенди, за виключенням послуг телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет.

У разі необхідності визначення розміру суборендної плати за певну частину календарного місяця або за певну кількість днів, розмір суборендної плати за такий календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та помножений на фактичну кількість днів користування об`єктом суборенди у такому календарному місяці (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору визначено, що суборендар здійснює повну оплату суборендної плати за місяць, до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.6 договору починаючи з другого календарного місяця користування, розмір суборендної плати за поточний місяць суборенди визначається шляхом коригування суми суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (індекс споживчих цін) за даними Державної служби статистики України за попередній місяць.

У разі, коли коефіцієнт інфляції за попередній місяць менше одиниці, суборендна плата за поточний місяць не коригується та встановлюється в розмірі, що відповідає суборендній платі за попередній місяць.

Зміна суборендної плати, передбачена цим пунктом договору є індексацією та не потребує додаткового узгодження сторонами. Індексація суборендної плати здійснюється орендарем шляхом формування відповідних рахунків на сплату суборендної плати.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням договору та прийняттям в користування об`єкта суборенди, виникло зобов`язання зі сплати суборендної плати до дня наступного за днем повернення об`єкта суборенди за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.10 договору орендар зобов`язаний щомісячно, до настання дати сплати відповідних платежів за цим договором, надавати представнику суборендаря відповідні рахунки на сплату передбачених цим договором платежів.

При цьому відповідно до п. 3.3.22 договору обов`язок з отримання у орендаря завчасно, до настання строків оплати відповідних платежів, оригіналів рахунків на сплату платежів передбачених договором покладено на суборендаря.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено рахунок на оплату № 1306 від 11.10.2022 за «суборенда нежитлового приміщення 309,29 кв. м» в розмірі 296.638,98 грн.

Отже, не відповідають дійсності твердження відповідача, що у рахунку № 1306 від 11.10.1022 зазначено про площу приміщень 363,49 кв.м.

Даний рахунок надісланий відповідачу 14.10.2022 рекомендованою кореспонденцією № 0100106518720, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною Укрпошти від 14.10.2022, який отримано відповідачем 19.10.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100106518720.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків передбачених цим договором.

Відповідно до п. 7.6 договору суборендар може достроково розірвати договір за власною ініціативою, письмово повідомивши про це орендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 29.09.2022 адресований позивачу, в якому відповідач зважаючи на те, що позивачем відповідача повідомлено про відсутність опалення орендованих приміщень в опалювальному сезоні 2022/2023 повідомив позивача про намір достроково припинити дію договору починаючи з 01.10.2022, без застосування умов п. 7.6 договору.

У відповідь позивач листом № 1-29/09 від 29.09.2022 повідомив про те, що повідомлення про дострокове припинення договору не відповідає умовам п. 7.6 договору та не може бути задоволено, а буде враховано як пропозиція про дострокове розірвання договору з ініціативи відповідача у порядку передбаченому пунктом 7.6 договору, тому позивачем буде сформовано додаткову угоду про розірвання договору з датою розірвання визначеною відповідно до п. 7.6 договору та направлено на адресу відповідача.

03.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди з 29.10.2022 (включно) розірвати договір № 132/1 суборенди об`єкта нерухомості від 01.09.2021; також узгодили, що об`єкт суборенди повертається орендарю 29.10.2022 за відповідним актом приймання-передачі у порядку, передбаченому договором.

Згідно акту приймання-передачі від 29.10.2022 відповідач повернув, а позивач прийняв зі строкового платного користування окремо визначене нерухоме майно - нежилої приміщення загальною площею 309,29 кв. м, що розташовані на п`ятому поверсі будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає про наявність підстав для зменшення розміру орендної плати відповідно до ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України у зв`язку із тим, що розмір суборендної плати має бути розрахований з огляду на фактичну кількість календарних днів користування.

Відповідно до частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наведені заперечення не відповідають дійсності, оскільки з поданого позивачем розрахунку нарахування плати за жовтень 2022 року та виставленого рахунку № 1306 від 11.10.2022 вбачається, що розрахунок суборендної плати здійснений не за повний місяць жовтень 2022 року, а враховуючи кількість днів до складання акту приймання-передачі про повернення об`єкта суборенди від 29.10.2022, включаючи день його складання як це передбачено п. 5.2 договору, тобто за 29 днів.

Також заперечуючи проти позовних вимог позивач вважає, що він мав бути звільнений від сплати суборендної плати за жовтень 2022 року або остання мала б бути зменшена, оскільки відповідач об`єктом у спірний період не користувався (останнім днем фактичного користування зазначає 30.09.2022) та не споживав комунальні послуги і експлуатаційні витрати.

Слід зазначити, що укладаючи 03.10.2022 додаткову угоду відповідач погодився про розірвання договору саме з 29.10.2022, а не наприклад з дня укладення цієї додаткової угоди; так само відповідач погодився про повернення приміщення саме 29.10.2022 за актом приймання-передачі.

Жодних інших належних доказів в підтвердження звільнення приміщень раніше ніж 29.10.2022 та повернення їх позивачу у порядку, визначеному умовами договором не подано.

Отже, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що 29.09.2022 був останнім днем фактичного користування орендованих приміщень.

Судом встановлено, що сторонами договору було узгоджено фіксований розмір суборе ндної плати, що сплачується відповідачем на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць. Умовами договору не визначено порядок розрахунку комунальних послуг чи експлуатаційних витрат, які входять у вартість суборендної плати та порядок їх сплати окремо від суборендної плати.

Відповідач в обґрунтування звільнення від сплати суборендної плати посилається на положення п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 наступного змісту: «З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Проте на момент виникнення спірних відносин дана редакція втратила чинність.

Чинною редакцією наведеного пункту установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 21 від 11.03.2020 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Отже, з огляду на те, що відповідач під час дії карантину фактично користувався об`єктом суборенди дана норма не підлягає застосуванню.

Доказів ініціювання відповідачем питання про зменшення розміру орендної плати (зі внесенням при цьому відповідних змін до договору оренди) матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано (відсутнє будь-яке листування).

Посилання відповідача на те, що він був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення, у зв`язку з відсутністю в них опалення, а тому він має бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Дану позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин.

Орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо (Дану позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Суд відзначає, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1632 від 15.10.2020 опалювальний сезон в м. Києві в 2020 році розпочався 16.10.2020; в 2021 році опалювальний сезон розпочався 23.10.20231 (розпорядження № 2177 від 19.10.2021), в 2022 році опалювальний сезон розпочався 20.10.2022 (розпорядження № 590 від 19.10.2022). Отже, за сталою практикою опалювальний сезон в м. Києві розпочинається в другій половині жовтня.

Таким чином, відсутність централізованого опалення станом на 29.09.2022 (дата звернення відповідача із заявою про розірвання договору) в об`єкті суборенди не може вважатися обставиною, що об`єктивно унеможливлює використання об`єкту суборенди в період з 01.10.2022 по 29.10.2022.

Відповідачем не подано ані доказу того, що позивач повідомив відповідача про відсутність опалення в приміщеннях ані жодних інших доказів в підтвердження факту відсутності опалення у жовтні 2022 року, як то акт комісії обслуговуючої організації яка надає відповідні комунальні послуги.

Більш того, у вересні 2021 року також опалювальний сезон ще не розпочався та опалення у приміщеннях було відсутнє проте, це не завадило відповідачу укласти договір суборенди. При цьому договір укладено із фіксованим розміром суборендної плати (що включає вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат), який вперше був переглянутий сторонами лише у травні 2022 року.

Відповідачем належними засобами доказування не доведено ту обставину, що відповідач з 30.09.2022 був повністю позбавлений можливості користування орендованими приміщеннями.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зменшення або звільнення відповідача від сплати суборендної плати в порядку ч.ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.3.2 договору суборендар зобов`язався вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати суборендну плату та інші платежі передбачені цим договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання за договором щодо внесення орендної плати за жовтень 2022 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 296.638,98 грн, яка не спростована відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті суборендної плати за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 296.638,98 грн боргу по суборендній платі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КООП Девелопмент» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 38727388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КООП Девелопмент» (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, офіс 221, код ЄДРПОУ 41942090) 296.638 (двісті дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн 98 коп. основного боргу, 4.449 (чотири тисячі чотириста сорок дев`ять) грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова