Рішення

від 07.02.2023 по справі 916/2391/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа № 916/2391/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Степанюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 49-Г, код ЄДРПОУ 41547018),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 133, код ЄДРПОУ 37238536),

про стягнення 1545139,23 грн.

За участю представників:

від позивача адвокат Покотило М.Б., ордер серії ВІ № 1098854 від 29.08.2022;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1545139,23 грн, з якої: 1135200,00 грн сума основного боргу, 232815,34 грн сума пені, 18528,95 грн сума 3% за користування чужими грошовими коштами та 158594,94 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 22 вересня 2022 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2391/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "18" жовтня 2022 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року відкладено підготовче засідання на 08.11.2022 на 11:20 год.

08 листопада 2022 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 08.11.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2391/22 на 30 днів. Призначено підготовче засідання у справі на 06.12.2022 о 10:00 год.

06 грудня 2022 року підготовче засідання у справі не відбулось, через відсутність електроенергії в Господарському суді Одеської області, що підтверджується відповідною довідкою суду.

Ухвалою суду від 06.12.2022 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/2391/22 впродовж розумного строку. Призначено підготовче засідання у справі на 12.01.2023 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 12.01.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2391/22. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2023 о 14:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.02.2023 о 14:00 год.

У судовому засідання 07.02.2023 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 07.02.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу.

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом, також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У судовому засіданні 07.02.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 31.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір поставки № 31/01-20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (п.1.1. Договору).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю всього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього договору (п. 2.2 Договору).

Згідно умов п. 3.1. Договору, ціна за одиницю та загальна вартість товару, визначаються сторонами у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору, покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника. При перерахуванні коштів, покупець зобов`язується вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку, згідно якого здійснюється оплата. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник має право зарахувати отримані кошти, в рахунок погашення будь-яких зобов`язань покупця, що виникли на підставі будь-яких додатків/специфікацій чи видаткових накладних.

Порядок та строки розрахунків визначається у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 3.5. Договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до умов п. 12.7 Договору, у випадку, якщо у період дії договору між сторонами не буде підписано специфікацію (додаток) на поставку товару, проте товар фактично буде поставлений згідно видаткової накладної, у якій буде посилання на договір та яка буде підписана представником покупця, така видаткова накладна прирівнюється до специфікації (додатку), покупець зобов`язаний оплатити товар, поставлений за такою видатковою накладною, в день його отримання.

Згідно умов п. 13.1. Договору, останній набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін.

Додатковою угодою від 01.02.2021 про продовження дії Договору поставки №31/01-20 сторони погодили вважати Договір автоматично продовженим за згодою сторін до 31.12.2021.

28 вересня 2021 року на виконання умов Договору між сторонами були підписані специфікації № 19 від 28.09.2021, № 20 від 20.10.2021, та видаткові накладні № 831 від 01.10.2021, № 900 від 20.10.2021, № 942 від 29.10.2021 та № 15 від 05.01.2022, за якими постачальний здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 1135200,00 грн, а покупець повинен був оплатити вартість по факту поставки товару, впродовж 60-ти календарних днів.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору позивачем у період з 28.09.2021 по 05.01.2022 було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1135200,00 грн, який відповідач не оплатив.

Позивач вказує, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар на загальну суму 1135200,00 грн, що стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 158594, 94 грн, пеню у розмірі 232815,34 грн та 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18528, 95 грн. Загальна сума заборгованості становить 1545139,23 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1545139,23 грн, з яких: 1135200,00 грн. сума основного боргу, 158594,94 грн - сума інфляційних витрат, 232815,34 грн - сума пені та 18528,95 грн - сума 3% за користування чужими грошовими коштами.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст Договору поставки № 31/01-20 від 31.01.2020, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору поставки та укладених до нього доповнень, оплата за поставлений товар здійснювалась частинами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1135200,00 грн, що підтверджується доданим до матеріалів справи видатковими накладним та специфікацією, які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 1135200,00 грн, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 1135200,00 грн.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 3 Договору та специфікаціями.

Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів Розділу 3 Договору, п. 12.7. Договору, Специфікацій та ч.1 ст. 530 ЦК України своєчасно не було здійснено розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1135200,00 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1135200,00 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1135000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 158594,94 грн, суми пені у розмірі 232815,34 грн та суми 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18528,95 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування пені та 3% сторони узгодили в Розділі 9 Договору.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору. У випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно умов п. 9.4. Договору, за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, пені та 3% (т. 1, а.с. 4-6), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 158594,94 грн, суми пені у розмірі 232815,34 грн та суми 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18528,95 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Департаменту комунальної власності Одеської міської ради позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39700,00 грн та судового збору у розмірі 23177,09 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 133, код ЄДРПОУ 37238536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімпром" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 49-Г, код ЄДРПОУ 41547018) суму основного боргу у розмірі 1135200,00 грн, суму 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18528,95 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 158594,94 грн, суму пені у розмірі 232815,34 грн, суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 39700,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 23177,09 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 16 лютого 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.