Постанова

від 08.02.2023 по справі 917/1150/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1150/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Полтавської обласної ради та першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 (колегія суддів: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.08.2021 (суддя Киричук О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробіт»

до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства «Полтавапаливо»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавська обласна рада,

за участі Полтавської обласної прокуратури,

про стягнення коштів

за участю:

позивача: Білик О.М. (директор)

третьої особи: Фурманов О.В. (самопредставництво)

прокурора: Кузнецова Ю.В. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробіт» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства «Полтавапаливо» (далі - Підприємство), у якому просило стягнути 1 890 000 грн заборгованості.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2020 № 5 (далі - Договір) щодо повернення коштів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, позов задоволено повністю.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів повернення позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 890 000 грн, тоді як з огляду на положення пунктів 2.3, 3.1, 7.1 і 7.2 Договору строк виконання відповідачем зобов`язання по поверненню вказаних коштів є таким, що настав.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Полтавська обласна рада (далі - Рада) просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Рада посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 718/2187/15-ц.

3.3 Також, за твердженням Ради, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.4 Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) у касаційній скарзі просить зазначені постанову Східного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Полтавської області скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що між Товариством (надавач) та Підприємством (отримувач) укладено Договір, за умовами якого: надавач надає отримувачу поворотну фінансову допомогу, яку отримувач зобов`язується повернути в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1); поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1 890 000,00 грн, без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається надавачем не пізніше ніж через 1 (один) робочий день з дати підписання даного Договору шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок отримувача з поточного рахунку або іншого рахунку надавача (пункт 2.1); поворотна фінансова допомога надається терміном на 1 (один) місяць з дати підписання даного договору (пункт 2.3); поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою надавача (пункт 3.1); надавач має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це отримувача за 10 робочих днів (пункт 7.1).

4.2 Також суди встановили, що Товариство відповідно до умов Договору виконало свої зобов`язання та надало Підприємству грошові кошти в сумі 1 890 000,00 грн у якості поворотної фінансової допомоги, що підтверджується банківською випискою за 10.06.2020.

4.3 Позивач 10.07.2020 на адресу відповідача скерував вимогу № 1 про повернення коштів, в якій просив протягом одного календарного дня повернути Товариству кошти в сумі 1 890 000,00 грн, отримані у якості поворотної фінансової допомоги, шляхом їх перерахунку на відповідні банківські реквізити.

Проте за результатами розгляду вимоги відповідач надав відповідь від 13.07.2020 № 01-1/225, в якій повідомив, що у зв`язку з відсутністю на банківських рахунках Підприємства коштів у вказаній сумі повернути отриману поворотну фінансову допомогу не убачається за можливе.

4.4 Суди, вирішуючи спір у цій справі, дійшли висновку про задоволення позову, оскільки Договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами; матеріали справи не містять доказів повернення позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 890 000 грн., тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання по поверненню вказаних коштів є таким, що настав.

4.5 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.6 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.7 У справі № 718/2187/15-ц, на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у якій посилається Рада у касаційній скарзі, судами розглядались вимоги про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором.

У цій справі скасувавши рішення суду апеляційної інстанції і передавши справу до зазначеного суду на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не звернув уваги та не визначився з тим, чи не припинив свою дію кредитний договір переданням боржником кредиторові відступного.

4.8 Отже, зазначена справа № 718/2187/15-ц і справа, що переглядається у касаційному порядку, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.9 Касаційна скарга подана третьою особою також з посиланням на те, що не суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.10 Разом з тим у касаційній скарзі Рада не наводить докази, які б були зібрані у справі та не досліджені судом.

4.11 За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.12 За таких обставин наведена позивачем підстава касаційного оскарження не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю відповідно до положень статті 296 ГПК України.

4.13 У касаційній скарзі прокурор зазначає, що на сьогоднішній день відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування до подібних правовідносин вимог статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.14 Верховний Суд вважає, що обґрунтовуючи власну позицію у цій частині, прокурор наводить доводи, які стосуються встановлення обставин і здійснення оцінки доказів.

Так, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій при постановленні рішень не врахували, що з моменту пред`явлення позову (15.07.2020) змінились обставини справи і станом на 01.01.2021 відсутня заборгованість за Договором, оскільки в рахунок боргу на підставі затвердженої мирової угоди за позивачем зареєстровано право приватної власності на майно, передане відповідачем, а тому стаття 1049 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин.

4.15 Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

4.16 Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

4.17 Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з встановлених обставин порушення позичальником (Підприємством) зобов`язань за Договором перед позивачем щодо повернення коштів, а також порушення відповідачем приписів статей 526, 530, 1049 ЦК України.

4.18 Аргументи прокурора про те, що «обов`язок позичальника повернути позику припинено» з передачею на користь позивача нерухомого майна на підставі мирової угоди, колегія відхиляє, оскільки, суд апеляційної інстанції цим доводам надав правову оцінку, вказавши у своїй постанові, що вказані підстави позову не заявлялись в суді першої інстанції, тому в силу приписів частини 5 статті 269 ГПК України не приймаються та не розглядаються в суді апеляційної інстанції.

4.19 Прокурор цих висновків суду апеляційної інстанції не спростував.

4.20 Отже, наведені прокурором на обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

4.21 З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вбачає неправильного застосування судами норм матеріального права та, відповідно, не знаходять підтвердження доводи прокурора про безпідставне застосування до спірних правовідносин статті 1049 ЦК України.

4.22 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.23 За вказаних обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

4.24 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 917/1150/20 за касаційною скаргою Полтавської обласної ради закрити.

Касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Ю.Я. Чумак