Рішення

від 14.02.2023 по справі 607/16953/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2023 Справа №607/16953/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Л.М. Сливки

за участі секретаря судового засідання М.В. Кілик

за відсутності учасників справи,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа Державний нотаріальний архів Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна звернулася до суду із позовом до відповідача Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа Державний нотаріальний архів Тернопільської області у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт на її користь, згідно якого заповіла їй все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не було виражене і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право. Однак, на її заяву про оформлення спадкових прав, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок. З цих підстав позивач позбавлена можливості оформити спадкове майно у нотаріальному поряду, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Жеребецька І.О. не з`явилися,подавши суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, вказали, що позовні вимоги підтримують з підстав викладених у позові та просили суд їх задоволити.

Представник відповідача Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в підготовче судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, вказав, що Великогаївська сільська радаи Тернопільського району Тернопільської області заявлені позовні вимоги визнав та щодо задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи Державного нотаріального архіву Тернопільської області, у підготовче судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника установи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 30 червня 1991 року виконавчим комітетом Козівської сільської ради на підставі рішення Козівської районної Ради народних депутатів №25 від 21 червня 1991 року, цілий житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, що складається із двох членів, головою якого є ОСОБА_3 . (а.с. 7)

Як убачається із довідки №105 виданої 06 жовтня 2020 року Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, в колгоспному дворі в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 членами двору були: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 11)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №34 Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким 01 березня 2019 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с.4)

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 , складеного 12 серпня 2005 року у с. Козівка, Тернопільського району, Тернопільської області, посвідченого секретарем виконкому Козівської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №40, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_5 все належне їй майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не було виражене і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що за законом матиме право. (а.с.5)

02 жовтня 2012 року позивачка розірвала шлюб та змінила прізвище із ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , залишивши за собою дошлюбне прізвище, що стверджується відповідною відміткою в її паспорті. (а.с. 17)

Згідно Інформаційної довідки №770, виданої 06 червня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 . (а.с. 8)

З метою оформлення спадщини, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик Ірини Ярославівни, де за її заявою про прийняття спадщини за заповітом від 23 травня 2019 року була заведена спадкова справа №73/2019 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися.

Позивачка оформила частину спадкового майна, отримавши 31 серпня 2020 року Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площами 1,6555 га та 0,0484 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Козівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 , за реєстрами № 2716, № 2718.

Однак у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Як убачається із наданих на запит суду Державним нотаріальним архівом Тернопільської області матеріалів спадкової справи №73, заведеної приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик Іриною Ярославівною до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик Ірини Ярославівни із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 .

Згідно довідки №102 виданої 29 травня 2019 року Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 і постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою на АДРЕСА_1 , зареєстровані і проживали дочка ОСОБА_2 , 1934 року народження.

Як убачається із інформаційної довідки №769 від 06 червня 2019 року виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами загальною площею 70,0 м.кв., житловою площею 56 м.кв., на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 21.08.1996 р. за реєстровим №2508 та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №26.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. від 31 серпня 2020 року за №463/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла але не оформила спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки було виявлено, що станом на 01 липня 1990 року будинок належав колгоспному двору, який складався із двох членів двору право власності на яких не зареєстровано.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по на АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів /далі - Вказівки/, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться на АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 голова двору, ОСОБА_2 дочка.

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/2 частині житлового будинку.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя прийняла спадщину, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №102 від 29 травня 2019 року, виданою Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області (яка міститься в матеріалах спадкової справи), але не оформила своїх спадкових прав та за життя склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не було виражене і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право, на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_8 , остання спадщину прийняла, звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 82, 200, 258, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа Державний нотаріальний архів Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 14 лютого 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження - вул. Галицька, 47, с.В.Гаї, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04394875.

Третя особа: Державний нотаріальний архів Тернопільської області, місцезнаходження - вул.Промислова, 20, к.333, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 36183556.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка