Постанова

від 15.02.2023 по справі 297/2875/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 297/2875/17

провадження № 61-5745 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - керівник Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Закарпатській області;

відповідачі: Берегівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Гецка Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року керівник Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Закарпатській областізвернувся до суду із позовом до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування розпорядження, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 90 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0265, площею 0,0764 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту урочища «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва.

Також, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 79 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0264, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Крім цього, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 89 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 5393 укладеного 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га за кадастровим номером 2110200000:03:001:0264, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року.

Також, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 9607, укладеного 01 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , останній набув право власності на оскаржувану земельну ділянку №2110200000:03:001:0275 площею 0,0715 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року.

ОСОБА_9 у подальшому відчужив її згідно з договором купівлі-продажу від 04 квітня 2017 року за № 954, укладеним із ОСОБА_8 .

Крім того, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 5742, укладеного 25 листопада 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останній набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0276, площею 0,0761 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 6074, укладеного 21 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку, а остання набула право власності на оскаржувану земельну ділянку № 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, про що свідчить інформаційна довідка від 16 грудня 2017 року за № 106358111.

Прокурор вважав, що оспорювані розпорядження видані всупереч вимогам статей 116, 149 ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки на момент передачі їх у власність відповідачам перебували в постійному користуванні публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» (далі - ПАТ «Берегово-Тиса») на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000444 від 06 липня 1995 року, яке є правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» (далі - СТОВ «Берегівське») та державного підприємства «Радгосп-завод «Берегівський» (далі -ДП «Радгосп-завод «Берегівський»).

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд визнати недійсними та скасувати оспорювані розпорядження та витребувати спірні земельні ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 року у задоволенні позову керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Закарпатській області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі отримали спірні земельні ділянки за рахунок земель, які були надані в постійне користування саме ДП «Радгосп-завод «Берегівський».

Суд дійшов висновку, що ПАТ «Берегово-Тиса» не могло бути створене шляхом приватизації єдиного майнового комплексу колишнього ДП «Радгосп-завод «Берегівський», переданого в оренду СТОВ «Берегівське», а тому не є правонаступником ДП «Радгосп-завод «Берегівський» та користувачем спірних земельних ділянок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області та ПАТ «Берегово-Тиса» задоволено частково. Рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову керівник Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Закарпатській областівідмовлено з інших правових підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент розгляду справи право постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Берегово-Тиса» є чинним та не припинено в порядку, визначеним статтею 412 ЦК України, що підтверджується постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 907/916/17 за позовом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області до ПАТ «Берегово-Тиса» про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правонаступників між ДП «Радгосп-завод «Берегівський» та ПАТ «Берегово-Тиса» та фактично вирішив питання про права та інтереси товариства без залучення ПАТ «Берегово-Тиса» до розгляду справи, що є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратуриподала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 305/1967/16, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 297/2875/17 із Берегівського районного суду Закарпатської області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом даного позову не є право товариства на постійне користування землею, оскільки відповідно до підстав, вимог, нормативного обґрунтування та суб`єктного складу сторін, позов прокурора спрямований на відновлення порушеного права власника-Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на спірні земельні ділянки шляхом їх витребування з чужого незаконного володіння.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 90 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0265, площею 0,0764 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту урочища «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва (а.с. 90, т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 79 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0264, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва (а.с. 17, т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва (а.с. 84, т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 89 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 та передано її у приватну власність ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва (а.с. 18, т. 1).

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 5393 укладеного 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га за кадастровим номером 2110200000:03:001:0264, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року (а.с. 56-57, т. 1).

Також, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 9607, укладеного 01 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , останній набув право власності на оскаржувану земельну ділянку №2110200000:03:001:0275 площею 0,0715 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року. ОСОБА_9 у подальшому відчужив її згідно з договором купівлі-продажу від 04 квітня 2017 року за № 954, укладеним із ОСОБА_8 (а.с. 58-59, т. 1).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 5742, укладеного 25 листопада 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останній набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0276, площею 0,0761 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року (а.с. 60-61, т. 1).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 6074, укладеного 21 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку, а остання набула право власності на оскаржувану земельну ділянку № 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, про що свідчить інформаційна довідка від 16 грудня 2017 року за № 106358111 (а.с. 62-63, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратурипідлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що оспорювані ним розпорядження районної державної адміністрації видані з перевищенням своїх повноважень, оскільки повноваження щодо передачі таких земельних ділянок належали Головному управлінню Держземагентства в Закарпатській області.

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з підпунктом 4.32 пункту 4 положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

З огляду на це розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в Закарпатській області згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України була держава в особі Головного управління Держземагентства в Закарпатській області, яке станом на момент розгляду справи реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Верховний Суд бере до уваги, що прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові з підстав незалучення користувача спірної земельної ділянки, апеляційний суд, на вказані обставини справи уваги не звернув, не врахував, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави як власника спірних земельних ділянок і незалучення до участі у справі користувача спірними земельними ділянками - ПАТ «Берегово-Тиса», не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі..

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта