Рішення

від 14.02.2023 по справі 600/3536/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3536/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., представника позивача Чеботарьова А.В., представника відповідача Манчул М.-Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Релігійної організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправною і скасування відмови та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Релігійна організація «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» звернулась до суду з позовом до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправною і скасування відмови та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, що оформлена листом за №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року, у видачі Релігійній організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,400 га, кадастровий номер 7310136300:22:002:0401, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28;

- зобов`язати Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видати «Релігійній організації Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, площею 0,400 га, кадастровий номер 7310136300:22:002:0401, цільове призначення-для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва: Нове будівництво православного храму, згідно заяви №АМ01:1496-8742- 4909-4144 від 19 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи; витребувано у Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради всі документи, які брались до уваги при прийняті оскаржуваного рішення; встановлено строк для подання доказів.

Ухвалою суду від 31 січня 2023 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

В ході судового розгляду справи судом також було витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

Згідно поданих заяв по суті справи та пояснень, наданих в судовому засіданні, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вказував, що йому органом місцевого самоврядування надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,400 га, кадастровий номер 7310136300:22:002:0401, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28. З метою будівництва культової споруди (православного храму) на вказаній земельній ділянці та на виконання статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивачем було замовлено у сертифікованого архітектора виготовлення ескізних намірів (архітектурного рішення) забудови земельної ділянки. З метою забудови вказаної земельної ділянки позивачем подано відповідачу заяву щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Однак відповідач листом №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року повідомив про відмову у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у зв`язку з тим, що відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівці", затвердженої рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради шостого скликання від 27.03.2014 року за №1171, у складі якої розроблено план зонування території міста, вказана земельна ділянка знаходиться на території громадського призначення (зона Г-4 - культурна та спортивна зона), а розміщення храмів (культових споруд) в зоні Г-4 не передбачається. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки Генеральний план міста Чернівців, затверджений рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171, тобто майже через два роки після того, як земельна ділянка, на якій планується будівництво православного храму преподобного Агапіта, була передана у постійне користування позивачу Чернівецькою міською радою з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Цільове призначення земельної ділянки, на якій планується зведення православного храму за адресою: вулиця Цецинська, 28, не може не відповідати Генеральному плану, адже останній мав би затверджуватися із зазначенням та врахуванням існуючої забудови та з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території. Позивач вказує, що відмовляючи йому у видачі містобудівних умов і обмежень, відповідач діяв всупереч принципу юридичної (правової) визначеності, а саме: фактично позбавив права користувача зазначеної земельної ділянки на її забудову відповідно до визначеного цільового використання, вказавши, що на вказаній земельній ділянці не передбачено будівництво православного храму. Також позивач вважає, що прийняття рішення про надання дозволу на видачу містобудівних умов та обмежень не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права. Просив суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно поданих заяв по суті справи та пояснень, наданих в судовому засіданні, відповідач заперечував щодо позову та просив суд у його задоволенні відмовити, оскільки оскаржуване рішення є законним. При цьому вказано, що земельна ділянка за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28 згідно плану зонування м. Чернівці перебуває у зоні Г-4 (культурна та спортивна зона), у якій не передбачена можливість будівництва храму (культових споруд), а тому має місце невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та визнавалося її сторонами те, що у листопаді 2012 року Чернівецькою міською радою було надано позивачу у постійне користування земельну ділянку площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28.

Вказану земельну ділянку надано позивачу у постійне користування саме для будівництва культової споруди, що вбачається, зокрема, з рішення Чернівецької міської ради від 28 лютого 2013 року №777.

Відомості про право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», вид використання земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28 містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.

З метою будівництва культової споруди (православного храму) на вказаній земельній ділянці позивачем було замовлено у сертифікованого архітектора виготовлення ескізних намірів (архітектурного рішення) забудови земельної ділянки.

З метою забудови вказаної земельної ділянки позивачем подано відповідачу заяву щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за №АМ01:1496-8742- 4909-4144 від 19 травня 2022 року.

Листом про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив позивача про відмову у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,400 га, кадастровий номер 7310136300:22:002:0401, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

У названому листі зазначено, що відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівці", затвердженої рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 року за №1171, у складі якої розроблено план зонування території міста, земельна ділянка на вулиці Цецинській, 28 знаходиться на території громадського призначення (зона Г-4 - культурна та спортивна зона). Планом зонування території міста Чернівці встановлено поділ території на зони за переважними, супутніми і допустимими видами забудови використання земельних ділянок, дозволеними у кожні зоні. В зоні Г-4 супутній вид забудови та іншого використання будівництво спортивних шкіл, спортивних клубів, господарських будівель для обслуговування спортивно-видовищних закладів. Розміщення храмів (культових споруд) в зоні Г-4 серед переважних, супутніх та допустимих видів не передбачається.

Не погоджуючись із указаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI у редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Згідно частини другої та третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності. Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги". Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно встановлених судом обставин справи та визнавалося її сторонами, позивачем у визначеному законом порядку було подано відповідачу заяву за №АМ01:1496-8742- 4909-4144 від 19 травня 2022 року щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва «Нове будівництво православного храму», до якої додано усі необхідні документи.

Однак листом за №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року відповідач відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки виключно у зв`язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (підпункт 3 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI).

При цьому в обґрунтування своєї позиції відповідачем указано, що відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівці", затвердженої рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 року за №1171, у складі якої розроблено план зонування території міста, земельна ділянка на вулиці Цецинській, 28 знаходиться на території громадського призначення (зона Г-4 - культурна та спортивна зона), а в зоні Г-4 розміщення храмів (культових споруд) серед переважних, супутніх та допустимих видів не передбачається.

Так, згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною першою статті 18 Закону № 3038-VI передбачено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Отже, з наведеного вбачається, що за наявності затвердженого плану зонування території, що є частиною генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки повинно здійснюватися з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, стосовно видачі містобудівних умов та обмежень забудови якої звернувся позивач до відповідача, згідно плану зонування території м. Чернівці розташована у зоні Г-4.

Відповідно до наявної у справі пояснювальної записки плану зонування території міста Чернівці, в складі містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівці", затвердженої рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 року за №1171, Г-4 - культурні та спортивні зони. Ці зони призначаються для розташування великих спортивно-видовищних комплексів, концертних залів, театрів, кінотеатрів, стадіонів тощо. Серед переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, згідно змісту пояснювальної записки, про можливість будівництва храмів (культових споруд) не вказано.

Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте в ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено суду переконливих доводів та, відповідно, не надано належних та достовірних доказів неможливості включення до переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, що перебувають у зоні Г-4, храмів (культових споруд).

При цьому сама по собі відсутність зазначення храмів (культових споруд) як об`єктів забудови у переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні Г-4, на переконання суду, не є обґрунтованою підставою для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, адже наведений у пояснювальній записці перелік видів забудови у зоні Г-4 не є вичерпним, про що свідчить наявність сполучника «тощо» при зазначенні об`єктів, що можуть бути розташовані у цій зоні.

До того ж, відповідачем на підтвердження своєї позиції, викладеної в оскаржуваному рішенні, не доведено суду неможливості будівництва на земельних ділянках, що знаходяться у зоні Г-4, саме храмів, в той час як згідно вказаної вище пояснювальної записки у зоні Г-4 можливе будівництво таких великих об`єктів як спортивно-видовищні комплекси, стадіони, криті спортивні арени, готелі та ін.

Крім цього, неврахування в Генеральному плані м. Чернівці та затверджених схем зонування території м. Чернівці тієї обставини, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401 за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28 є «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», на думку суду призвело до помилкового не включення до переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, що перебувають у зоні Г-4, таких об`єктів як храми (культові споруди), що, власне, і зумовило прийняття відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення.

Поряд з цим, вирішуючи спір, суд зазначає і таке.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю, тощо.

У статтях 92 та 95 Земельного кодексу України містяться приписи про те, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Отже, аналізуючи наведене, суд зазначає, що обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання в таке користування, забороняється.

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (абзац п`ятнадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Наведене свідчить про те, що законом передбачено обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права користування (власності) на землю.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Згідно частини першої статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

З наявних у справі витягів з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», категорія земель «землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій».

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні позивача, а її цільове призначення та вид використання «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», то така земельна ділянка повинна бути використана саме для указаної мети, тобто на ній може бути збудована та обслуговуватися будівля (зокрема, храм) релігійної організації, якою і є позивач у цій справі.

При цьому суд зауважує, що положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а користувач земельної ділянки зобов`язаний використовувати її відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення Чернівецької міської ради №1171 від 27 березня 2014 року Про затвердження містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців, в складі якого розроблено план зонування території міста.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у спірних відносинах застосуванню підлягають саме положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України як актів вищої юридичної сили.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у справах з подібних правовідносин, що вбачається з його постанов від 23 листопада 2021 року у справі №815/1373/18, від 21 лютого 2022 року у справі №826/1732/18, від 27 липня 2022 року у справі № 405/5220/17, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та незаконність оскаржуваної відмови, оформленої листом за №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року, у видачі Релігійній організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва «Нове будівництво православного храму».

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач:

- діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини;

- необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень;

- нерозсудливо;

- без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Суд зауважує, що обмеження позивача у праві на належне користування земельною ділянкою площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401за її цільовим призначенням є протиправним, а не видача містобудівних умов та обмежень забудови цієї земельної ділянки за заявою позивача і є саме такими обмеженнями, які перешкоджають позивачу реалізувати право на будівництво храму.

Належним способом відновлення порушеного права позивача, з огляду на мотиви оскаржуваного рішення, які суд визнає безпідставними та незаконними, є зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва «Нове будівництво православного храму» згідно заяви Релігійної організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» №АМ01:1496-8742- 4909-4144 від 19 травня 2022 року.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справах з подібних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року у справі №815/1373/18, від 21 лютого 2022 року у справі №826/1732/18, від 27 липня 2022 року у справі № 405/5220/17).

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо наданих відповідачем у судовому засіданні тверджень про те, що можливим способом захисту прав позивача, у разі якщо він вважає, що містобудівна документація на місцевому рівні розроблена без урахування його інтересів, є звернення до суду з позовом про оскарження саме рішення Чернівецької міської ради №1171 від 27 березня 2014 року Про затвердження містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців, в складі якого розроблено план зонування території міста, то такі суд оцінює критично, адже звернення позивача до суду з таким позовом, враховуючи наведені вище судом норми права та позиції Верховного Суду щодо їх застосування в подібних відносинах, не є необхідною умовою в даній ситуації та не гарантує позивачу можливості в повній мірі реалізувати своє право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401за її цільовим призначенням та видом використання.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необгрунтованими.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції від 17 жовтня 2022 року позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимоги позивача у позовній заяві про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то варто зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Зазначене є правом суду, а не його обов`язком.

Варто зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, після набрання його законної сили.

Враховуючи викладене, суд не вважає за необхідним зобов`язувати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, що оформлена листом за №А2842296293810767365 від 03 червня 2022 року, у видачі Релігійній організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва «Нове будівництво православного храму».

Зобов`язати Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видати Релігійній організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,4000 га з кадастровим номером 7310136300:22:002:0401, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, на об`єкт будівництва «Нове будівництво православного храму» згідно заяви Релігійної організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» №АМ01:1496-8742- 4909-4144 від 19 травня 2022 року.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на користь Релігійної організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» судовий збір у розмірі 2481 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 лютого 2023 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Релігійна організації «Храм Преподобного Агапіта Лікаря Печерського Чернівецької Єпархії Православної Церкви України» (Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Цецинська, 28, 58004, ЄДРПОУ 37368887), відповідач - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького буд. 64-А, ЄДРПОУ 44158575).

Суддя О.П. Лелюк