Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/16355/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16355/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Турчин М.М., за участю представників:

від позивача: Буртового М.В.,

від відповідача: Панчишена А.Р.,

від третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року про забезпечення позову у справі за позовом Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинська птахофабрика», на стороні відповідача: Березанська міська рада Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинська птахофабрика», на стороні відповідача: Березанська міська рада Броварського району Київської області, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 23.09.2022 №4024/5.

12.10.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва зареєстрована заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 23.09.2022 №4024/5 в частині. Так, представник позивача просила суд зупинити дію пункту 3 наказу, яким вирішено: «Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 » до набрання законної сили рішенням суду у даній справі та зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вчинити необхідні дії, спрямовані на поновлення приватному нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для вчинення дій (функцій державного реєстратора) та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу в частині пункту 3 та анулювання доступу до державного реєстру нерухомого майна вона втратила можливість вчиняти нотаріальні дії, пов`язані з нерухомим майном, що порушує права не тільки її права, а й права та інтереси третіх осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2022 заяву приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено:

зупинено дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 за №4024/5;

зобов`язано Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити приватному нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для вчинення дій (функцій державного реєстратора) та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2023 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2022; справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.02.2023.

У поданій апеляційній скарзі Міністерство юстиції України із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

24.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач з посиланням на обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

06.02.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом зареєстрований відзив на апеляційну скаргу, поданий третьою особою у справі - Березанською міською радою Броварського району Київської області, за змістом якого третя особа підтримає доводи Міністерства юстиції України, просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 відмовити повністю.

У судовому засіданні 15.02.2023 представник Міністерства юстиції України підтримав доводи апеляційної скарги; представник позивача проти їх задоволення заперечив. Представники третіх осіб у судовому засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5 скаргу Березанської міської ради Броварського району Київської області від 07.10.2021 №9-10-1497 задоволено (пункт 1 наказу від 23.09.2022 №4024/5); скасовано рішення від 13.09.2021 №№60323439, 60323624, 60323158, 60324744, 60324956, 60324519, 60324138, 60325173, прийняті приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (пункт 2 наказу від 23.09.2022 №4024/5); анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (пункт 3 наказу від 23.09.2022 №4024/5); виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4 наказу від 23.09.2022 №4024/5); виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» ( пункт 5 наказу від 23.09.2022 №4024/5).

Не погоджуючись із вказаним наказом приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про його скасування із поданням заяви про забезпечення позову.

Зупиняючи дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5, суд першої інстанції виходив з доведеності з боку заявника існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у справі, а також невизначеного кола осіб у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову. Судом першої інстанції зазначено, що відсутність терміну дії обмежень відносно професійної діяльності позивача позбавить позивача ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Наголошено, що фактичне позбавлення права позивача на працю є несумісним в умовах воєнного стану та зачіпає не тільки невід`ємне право позивача на життя, а й інтереси значного кола осіб, які також фінансово утримуються позивачем.

Апеляційна скарга Міністерства юстиції України мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянтом зазначено, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також не доведено того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Скаржник стверджує, що оскаржуваною ухвалою фактично вирішено спір по суті заявлених позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правого інституту забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скарну приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зауважує, що згідно з поданою позовною заявою нею заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5 в цілому, у той час як заяву про забезпечення позову подано лише в частині зупинення дії пункту 3 наказу, що не є вирішенням спору по суті. Зазначає про існування реальної загрози заподіяння шкоди її правам та інтересам, а також правам та інтересам невизначеного кола осіб, оскільки внаслідок прийняття анулювання доступу до державного реєстру нерухомого майна позивач втратила можливість вчиняти нотаріальні дії, пов`язані з нерухомим майном, що обмежує її у можливості повноцінного здійснення нотаріальної діяльності. Наголошує на відсутності окремого механізму компенсації втрачених нею доходів внаслідок відсутності доступу до реєстру нерухомого майна.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована із зазначенням:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;

2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Принципами Рекомендації № Я (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне:

приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;

заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади;

заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;

провадження в суді має здійснюватися без зволікання.

Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпеченгя позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, згідно зазначених Рекомендацій, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5 може вважатися вирішенням спору, оскільки приватний нотаріус в такому випадку буде і в подальшому здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, незважаючи на те, що зазначений наказ був винесений саме з підстав наявності порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Зазначена позиція відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 02.11.2021 у справі №640/217/21.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно з матеріалами справи наказ Мін`юсту від 23.09.2022 №4024/5 прийнятий за результатами розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положення якої спрямовані на захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, позаяк вжиття заходів забезпечення позову у цій справі не може ставити під загрозу захист прав та інтересів інших осіб.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову не обґрунтовано наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, наявність яких є визначальною для вирішення питання про забезпечення позову.

Так, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2023 не містить обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Так само, ухвала суду першої інстанції не містить аргументації щодо наявності очевидних ознак протиправності наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5, та порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Зазначені позивачем доводи щодо неможливості здійснення нею повноцінної нотаріальної діяльності, що спричинить негативні наслідки у вигляді майнових втрат та порушення прав та інтересів третіх осіб, також не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявник жодним чином не позбавлена права на працю та вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 808/2432/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 840/3275/18, від 01 жовтня 2019 року, від 21 листопада 2019 року у справі № 420/1065/19, від 21 січня 2021 року у справі №420/4262/19.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Враховуючи викладене, позиція суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову є помилковою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, зважаючи на помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постановлення нового, про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Відтак, апеляційна скарга Міністерства юстиції України є такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 241, 242, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2022 у справі №640/16355/22 про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4024/5 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Cуддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко

Дата складання повного тексту судового рішення: 15.02.2023.