Постанова

від 31.01.2023 по справі 380/7313/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7313/22 пров. № А/857/16277/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення м. Львів) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 10.05.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просила просить визнати протиправним та скасувати п. 3 рішення X сесії восьмого скликання Городоцької міської ради від 22.06.2021 № 2201 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 » та п. 4 цього рішення в частині зобов`язання ФОП ОСОБА_1 в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Обґрунтовує вказану заяву тим, що відповідно до оскарженого пункту 3 рішення Городоцької міської ради від 22.07.2021 затверджено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки в розмірі 113519,00 грн. Відповідно до п. 4 оскарженого рішення, ФОП ОСОБА_1 зобов`язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва. Проте, станом на сьогоднішній день розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки позивачу не надсилалось та надано не було. Вважає, що рішення відповідача (оскаржений п. 3 та частково п. 4 рішення Городоцької міської ради від 22.07.2021) щодо затвердження розрахунку втрат с/г виробництва та зобов`язання позивача - відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва не відповідають вимогам чинного законодавства, є неправомірними та підлягають до визнання протиправними та скасування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені у позовній заяві.

Позивачка, 31.01.2023 подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні цього клопотання. Оскільки, до будь-яких документів, які б підтверджували неможливість взяти участь у судовому засіданні не подано.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 від 07.04.2021 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки, проєкт землеустрою, який розроблено ФОП ОСОБА_2 , керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законами України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про оренду землі», статтями 12, 19, 20, 83, 93, 116. 120, 122, 125, 1.26, 186 Земельного кодексу України, враховуючи відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Городоцька міська рада прийняла рішення від 22.07.2021 № 2201 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 »

Відповідно до цього рішення Городоцька міська рада вирішила:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.

2. Змінити цільове призначення земельної ділянки площею 1,0882 га (кадастровий номер - 4620910100:17:000:0008), яка розташована по АДРЕСА_1 на території АДРЕСА_1 , що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_1 (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 25.05.2009; номер запису про право (в державному реєстрі прав) 42867946), з « 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення» на « 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

3. Затвердити розрахунок втрати сільськогосподарського виробництва земельної ділянки зазначеної в п.2 цього рішення в розмірі 113519,00 грн.

4. ФОП ОСОБА_1 в двомісячний термін відшкодувати затверджені втрати сільськогосподарського виробництва та забезпечити використання землі з дотриманням вимог земельного законодавства України.

5. Переукласти з ФОП ОСОБА_1 терміном на 37 (тридцять сім) років договір оренди на земельну ділянку зазначену у п. 2 цього рішення із врахуванням зміненого цільового призначення земельної ділянки, та встановити річну орендну плату за використання цієї земельної ділянки, у розмірі 6 % від іі нормальної грошової оцінки.

6. ФОП ОСОБА_1 :

- забезпечити здійснення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку;

- використовувати земельну ділянку за її цільовим призначення відповідно до вимог законодавства, умов договору оренди;

- забезпечити своєчасне проведення (оновлення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки із врахуванням зміненого цільового призначення.

Вважаючи, п. 3, 4 вказаного рішення протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка не відноситься до категорії осіб, які можуть бути звільнені від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що свідчить про правомірність оскаржених пунктів 3, 4 рішення Городоцької міської ради від 22.06.2021 № 2201 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та переукладення договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 »

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частинами першою - третьою статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Статтею 207 Земельного кодексу України передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, з метою подальшого вдосконалення визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, Кабінетом Міністрів України видано постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17.11.1997 № 1279 (далі - Порядок № 1279).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1279 відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.

Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України Про землеустрій.

Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв`язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв`язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 822/619/15.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що закріплені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Крім цього, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно приписів частини першої статті 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об`єктів охорони здоров`я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об`єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об`єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об`єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об`єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, позивачкою не надано доказів того, що у неї є підстави для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, у відповідності до ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до заяви позивачки від 07.04.2021, на підставі якої було винесено оскаржуване рішення, цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 4620910100:17:000:0008, площею 1,0882 га) було змінено із земель сільськогосподарського призначення, а саме «Для іншого сільськогосподарського призначення» (01.13), на землі житлової та громадської забудови, а саме «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (03.15).

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із переведенням земельної ділянки сільськогосподарського призначення до іншої категорії земель внаслідок зміни її цільового призначення, Городоцька міська рада Львівського району Львівської області діяла правомірно, у відповідності до статті 207 Земельного кодексу України та пункту 4 Порядку № 1279, зобов`язала позивачку відшкодувати понесені втрати сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України, підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 380/7313/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Гінди О.М. у відпустці з 06.02.2023 по 10.02.2023, повний текст судового рішення складено та підписано 16.02.2023.