Рішення

від 25.01.2023 по справі 216/685/22

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/685/22

Провадження № 2/216/634/23

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.07.2020 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, у зв`язку з тим, що спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, та він не є спадкоємцем за заповітом. Разом з цим, позивач зазначає, що ним встановлено існування двох заповітів: один з яких складений у березні 1998 року ОСОБА_3 про те, що він заповідає усе своє майно ОСОБА_4 . Вказаний заповіт посвідчений головою селищного комітету Лозуватської сільської ради народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області Сушко Т., а другий заповіт складений 29.03.2016, та посвідчений секретарем виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Ревуцькою Л.М., який і був пред`явлений відповідачем ОСОБА_2 нотаріусу. При порівнянні двох заповітів позивач встановив різницю в підписах заповідача. Крім того, за станом здоров`я ОСОБА_3 , заповіт повинен був складатися в присутності свідків, оскільки самостійно прочитати заповіт та проаналізувати його зміст він не міг. Дана обставина підтверджується тим, що батько помер через вісім з половиною місяців після складання заповіту. ОСОБА_1 вважає, що його батько перед смертю сильно хворів та не усвідомлював своїх дій, що свідчить про наявність сумнівів власноручного підписання заповіту та відповідно недійсність волевиявлення заповідача. 18.07.2017 державним нотаріусом Шостої Криворізької нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, дійсність якого позивач оскаржує. За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд: визнати заповіт від 29.03.2016, посвідчений секретарем виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Ревуцькою Л.М., зареєстрованим за №124 недійсним; а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18.07.2017 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 ; визнати позивача власником спадкового майна, що складається з земельної ділянки площею 4,7936 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що належала померлому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №085628, виданого Криворізьким відділом земельних ресурсів 02.06.2004 на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 20.03.2003 №219-р, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №010412102138, кадастровий номер земельної ділянки 1221884000:01:037:0008.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, відповідач надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не оспорює своє право на прийняття чи неприйняття спадщини, при цьому у встановлений 6-ти місячний строк не забажав прийняти спадщину та не подав до нотаріуса відповідну заяву. Відповідач наполягає на тому, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особи заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складання заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті. За таких обставин, враховуючи, що відповідні норми права при посвідченні заповіту були дотримані, підстав для задоволення позову не має.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - завідувач Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Деркач Я.В. надала до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.07.2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, у зв`язку з тим, що спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, та він не є спадкоємцем за заповітом.

Позивач вважає недійсним заповіт, складений та посвідчений 29.03.2016 секретарем виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Ревуцькою Л.М., оскільки вважає, що його батько ОСОБА_3 не усвідомлював своїх дій, а його підпис відрізняється від підпису, який міститься в заповіті, посвідченим у березні 1998 року головою селищного комітету Лозуватської сільської ради народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області Сушко Т., що свідчить про наявність сумнівів власноручного підписання заповіту та відповідно недійсність волевиявлення заповідача.

Суд не може погодитися з обґрунтуванням позивача своїх вимог х таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦПК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Відповідно до ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 225ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до абзаців 1,3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України, суд відповідно до статті 145ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити (зокрема) психічний стан особи.

З наведеного вище вбачається, що у даному випадку для виконання покладеного на позивача обов`язку доказування обґрунтованості своїх позовних вимог, обов`язковим є проведення посмертної судово-психіатричної експертизи. Разом з цим, відповідно до наведених вище норм, зокрема ч. 1 ст. 105 ЦПК України, суд не має права призначати таку експертизу за власною ініціативою, а повинен призначити її виключно за клопотанням одної або ж обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи, що психічний стан особи на момент вчинення певного правочину, зокрема складання заповіту, за ч. 1 ст. 105ЦПК України може бути підтверджений виключно висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, він не може бути підтверджений будь-якими іншими засобами доказування.

Разом з цим, доказів, що могли б ставити під сумнів дієздатність померлого ОСОБА_3 позивачем не надано, та в суді не встановлено.

Позивач та його представник клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи та судової почеркознавчої експертизи не заявляли.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами 1, 3 ст.12ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно зі ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували обгрунтування позивача, та які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, і тим самим підтверджували обставини недійсності вчинення заповіту та як наслідок недійсності виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину, саме на тих умовах які заявлені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обставини позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході судового засідання, не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215, 225, 1257 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 105, 141, 145, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;

-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;

-третя особа: Шоста криворізька державна нотаріальна контора у Дніпропетровській області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ