Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/17091/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/17091/19

адміністративне провадження № К/9901/30982/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМАКС-КОМПАНІ"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 (головуючий суддя Каракашьян С.К., судді Григорович П.О., Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 (головуючий суддя Сорочко Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

у справі №640/17091/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМАКС-КОМПАНІ"

до Національного банку України,

за участі третьої особи - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний Капітал",

про визнання протиправним та скасування рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМАКС-КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Національного банку України (далі - відповідач), третя особа Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал", в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 19.06.2018 №11 та рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23.07.2018 №216 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМАКС-КОМПАНІ" пов`язаною з Акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" (далі - АТ КБ "Земельний капітал") особою.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржене рішення прийнято без урахування обставин справи та всупереч приписам статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність». При цьому позивач стверджує, що він не є пов`язаною з банком особою, оскільки між позивачем та АТ КБ «Земельний Капітал» укладено договір на звичайних умовах із застосуванням звичайної процедури перевірки контрагента.

1.2. Порушення своїх прав позивач убачає в тому, що в нього, внаслідок прийнятого рішення, виник обов`язок з повернення кредиту та унеможливлено вчинення з банком ряду операцій, зокрема, передача заставного майна, при цьому такі обмеження виникають в силу Закону та не потребують додаткових рішень відповідача.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, якими позивача визначено пов`язаною з ПАТ КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» особою, не є рішеннями про притягнення ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ» до передбаченої законом відповідальності. Тому вони не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивача, що є підставою для відмови в позові.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "ОЛМАКС-КОМПАНІ" задоволено частково та скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020. Провадження у справі закрито.

3.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір не є публічно-правовим. На переконання суду апеляційної інстанції причиною звернення позивача до суду з цим позовом є його прагнення врегулювати господарські відносини, у яких наявний спір із АТ КБ «Земельний Капітал» щодо отриманого кредиту. Під час розгляду саме цього спору позивач вправі доводити відсутність у нього статусу особи, пов`язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», без оскарження рішення Національного банку України про визнання його пов`язаним з банком особою як самостійної позовної вимоги.

3.2. З вказаних мотивів суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про закриття провадження по справі, оскільки цей спір не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.06.2020 по справі № 826/20221/16, висловленій, за переконанням суду апеляційної інстанції, в подібних правовідносинах у спорі з оскарження рішення Національного банку України про визнання особи пов`язаною із банком особою.

4. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:

4.1. 14.11.2017 між ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «ОЛМАКС- КОМПАНІ» було укладено Кредитний договір № 017-2017 (далі - Кредитний договір), згідно пунктів 1.1. та 1.2. якого Кредитор при наявності кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом 25 500 000,00 (двадцять п`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок строком погашення 13.05.2020 (тринадцяте травня дві тисячі двадцятого року). Кредит видається на поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності.

4.2. Національний банк електронним повідомленням від 05.05.2018 № 26-0006/25312 «Про надання інформації щодо контрагентів ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» в цілях здійснення банківського нагляду запитав у ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» копії документів, виписок, витягів з журналів та ін. щодо контрагентів банку за весь період їх обслуговування в банку, зокрема й щодо ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ».

4.3. Рішенням Комісії Національного банку України з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19.06.2018 № 11 «Про визначення осіб пов`язаними із ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ» було визначено пов`язаною із ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» особою відповідно до пункту 9 частини 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (відповідно до Положення № 315 код типу пов`язаності № 529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини).

4.4. ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» електронними повідомленнями від 11.07.2018 №132-БТ та 13.07.2018 №134-БТ звернувся з клопотанням скасувати Рішення № 11 та надав інформацію щодо спростування ознак пов`язаності ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ» з ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ».

4.5. Рішенням Комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23.07.2018 №216 «Про внесення змін до рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19.06.2018 №11 «Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» (далі - Рішення № 216) за результатами розгляду наданих Банком доказів на спростування ознак пов`язаності ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ» з ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» Рішення № 11 залишено без змін.

4.6. Зазначені рішення відповідача викладені у аналітичній довідці від 20.07.2018 №В/26-0008/57542/БТ, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення №216 від 23.07.2018, мотивовані наступними обставинами:

- за результатами аналізу виписок ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ», кредитні кошти в сумі 9 000 000,00 грн. були спрямовані ТОВ «АГРОПРОМІНЬ ЛТД» (код ЄДРПОУ 40246058) у сумі 1 200 000,00 грн., ТОВ «КОРСО УНІВЕРС» (код ЄДРПОУ 40937619) у сумі 5 000 000,00 грн. та ТОВ «АРДІКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41318266) у сумі 2 800 000,00 грн.;

- на підставі ухвал Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2018, 30.01.2018, 29.03.2018 про тимчасовий доступ до документів та викладеної там інформації про кримінальні провадження, відповідач дійшов висновків, що зазначені контрагенти ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» беруть участь у діяльності направленої на виведення коштів у тіньовий сектор економіки;

- ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИМ КАПІТАЛ» не отримано і не надано Національному банку жодних документів, які б підтвердили відповідність заявленому статусу власника юридичної особи, отримання та розпорядження доходами від володіння корпоративними правами з огляду на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо бенефіціара позивача відсутня інформація про наявність будь-яких майнових прав.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

5. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 640/17091/19 від 24.06.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/17091/19 від 13.10.2020 та ухвалити нове рішення, задовольнити позовні вимоги ТОВ «ОЛМАКС- КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 23497368), визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 19.06.2018 №11 та рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23.07.2018 № 216 в частині визнання позивача пов`язаною з АТ КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» особою.

5.1. Підставами касаційної скарги зазначає те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані під час ухвалення оскарженого судового рішення правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2020 по справі №826/20221/16. Вказує, що правовідносини у справі що розглядається та справі №826/20221/16 не є подібними.

5.2. Зокрема, обставини, що були підставами для прийняття оскарженого рішення відповідача - наявність між Позивачем та АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» кредитного договору № 017-2017, який було укладено 04.11.2017, відповідно до якого Позивачу, як Позичальнику, було відкрито відновлювальну відзивну кредитну лінію з лімітом 25 500 000 гривень з відповідним графіком зменшення ліміту за кредитною лінією та сплатою процентів з розрахунку 25% річних. Зазначені обставини щодо наявності кредитних правовідносин не змінилися на час звернення до судових органів та на поточний час.

Вказує, що відповідно до абзацу 2 пункту 6 глави 2 Положення №315: «Банк має право визначити непов`язаною із банком фізичну або юридичну особу, яка була визначена Національним банком пов`язаною з банком, у таких випадках:

відповідно до рішення Комітету про скасування / припинення дії І зміну рішення про визначення особи пов`язаною з банком;

у зв`язку з припиненням цивільної правоздатності фізичної або юридичної особи.»

Проте рішення органів Національного банку про скасування і припинення дії або зміну рішення про визначення Позивача пов`язаною з АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» відсутні.

Відтак, станом на час розгляду справи судами Позивач продовжує входити до складу пов`язаних з АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» осіб, а рішення, прийняте щодо нього Комісією з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19.06.2018 № 11 та відповідним Комітетом № 216 від 23.07.2018 є діючим, оскільки не було у встановленому порядку скасовано/припинено його дію.

5.3. Натомість Великою Палатою Верховного Суду в справі № 826/20221/16 зазначено наступне:

« 76. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ «КБ «Приватбанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб.

При цьому рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

Отже, на час ухвалення судових рішень зазначене рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.

Водночас позивачі не позбавлені права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується їх прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

Отже, у цьому спорі позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами за своєю суттю є не позовною вимогою, а підставою основної позовної вимоги, спрямованої на захист прав позивачів, яка відповідає їх дійсному прагненню.»

5.4. Таким чином, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, підставою висновку Великої Палати Верховного Суду щодо визнання вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 13.12.2016 № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами за своєю суттю підставою основної позовної вимоги, а не окремою позовною вимогою, слугував саме факт вичерпаності дії цього рішення для Позивачів у справі № 826/20221/16. В той же час для Позивача у спорі, що розглядається, рішення Національного банку про визначення його пов`язаною з АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» не є вичерпаним, є діючим, та таким, що створює протягом його дії, на поточний час та на майбутнє негативних наслідків для Позивача.

5.5. Також позивач вказує, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеженого терміну дії рішення Комісії Національного банку та використання виключно «для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб» не відповідає нормам матеріального права, визначених пунктом 6 глави 2 Положення № 315.

Згідно вказаної норми Банк зобов`язаний враховувати у своїй діяльності рішення Національного банку про визначення особи пов`язаною з банком з першого робочого дня після завершення строку, визначеного абзацом першим пункту 4 глави 2 розділу II цього Положення (тобто спливу строку на подання клопотання про визначення відсутності ознак пов`язаності особи з банком) або з першого робочого дня після отримання повідомлення Національного банку щодо залишення Комітетом без змін рішення про визначення особи пов`язаною з банком.

При цьому, зазначена норма передбачає також неможливість самостійного виключення Банком особи зі складу пов`язаних осіб, навіть при зміні обставин, що виключають наявність ознак пов`язаності без відповідного рішення Комітету про скасування/припинення дії/зміну рішення про визначення особи пов`язаною з банком.

5.6. Тому, на переконання позивача, рішення Національного Банку України означає, що він заперечує право особи на вступ у правовідносини з банком без обмежень, установлених відповідно до закону для пов`язаних з банком осіб. Відповідно така особа вправі оскаржити це рішення Національного банку України до суду для уникнення ситуації правової невизначеності в будь-який момент, поки рішення не вичерпало своєї дії.

5.7. Крім того, позивач зазначає, що при ухваленні оскарженого рішення суд апеляційної інстанції під час правового обґрунтування висновку про те, що цей спір не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який їх не регулює, оскільки спір виник не під час процедур виведення з ринку АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» та введення у останньому тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак цим судом не застосовано до спірних правовідносин норми статті 79 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що надають право особам оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб та частини 4 статті 52 цього Закону, якою прямо передбачено, що рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою може бути оскаржене до суду банком або відповідною особою.

5.8. Також за доводами касаційної скарги закриттям провадження у справі відбувається порушення права позивача на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, що не відповідає нормам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.9. Щодо доводів в частині обґрунтування касаційної скарги на судове рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, то позивач вказує на неправильне застосування цим судом норм матеріального права - статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою впливає на права такої особи отримувати банківські послуги від банку, здійснювати іншу не заборонену діяльність за участю такого банку.

6. Третя особа - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал", подала відзив на касаційну скаргу, у якому підтримала вимоги касаційної скарги з мотивів, які у ній зазначені. Просить суд касаційної інстанції задовольнити скаргу.

7. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу ТОВ «ОЛМАКС-КОМПАНІ» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 640/17091/19 - без змін.

7.1. В обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2020 по справі №826/20221/16, правовідносини у якій є подібними з тими, що розглядаються. Також, на переконання відповідача, його рішення про визнання позивача особою, пов`язаною з банком АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», ґрунтуються на нормах Закону України «Про банки та банківську діяльність».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зазначена норма КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

10. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 зазначала, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

11. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

12. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду адміністративними судами і роблячи висновок про не підсудність цього спору судам будь якої юрисдикції, виходив з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2020 по справі №826/20221/16. У цій справі за позовом фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни, Славкіної Марини Анатоліївни , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (на сьогодні Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»), Кабінету Міністрів України (як процесуального правонаступника Міністерства фінансів України), Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання однією з позовних вимог була вимога визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України (далі Комісія) від 13.12.2016 № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ «КБ «Приватбанк») особами.

13. Великою Палатою Верховного Суду в цій частині позовних вимог зроблені такі висновки щодо застосування норм статей 52 та 79 Закону України «Про банки та банківську діяльність» і Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 (далі Положення № 315) щодо можливості оскаржити рішення НБУ про визнання осіб пов`язаними з банком:

« 69. За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

70. Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

71. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 16 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

72. Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі Положення № 315), встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

73. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

74. Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб. Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

75. Таким чином, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

76. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ «КБ «Приватбанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб.

77. При цьому рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

78. Отже, на час ухвалення судових рішень зазначене рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.

79. Водночас позивачі не позбавлені права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується їх прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

80. Отже, у цьому спорі позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами за своєю суттю є не позовною вимогою, а підставою основної позовної вимоги, спрямованої на захист прав позивачів, яка відповідає їх дійсному прагненню.

81. Причиною звернення позивачів до суду є їхнє прагнення одержати від ПАТ «КБ «Приватбанк» грошові кошти. Це є основною вимогою у цьому спорі. Під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту та процентів, нарахованих за ним) позивачі вправі доводити відсутність у них статусу осіб, пов`язаних з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов`язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.

82. Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

83. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.».

14. При цьому фактичні обставини справи, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду в цій частині, полягали в тому, що рішенням від 13.12.2016 № 105 Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України визнала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами за ознаками пов`язаної з банком особи відповідно до статті 52 України «Про банки і банківську діяльність».

Рішенням Правління Національного банку України від 18.12.2016 № 498-рш/БТ ПАТ «КБ «Приватбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 18.12.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 961 «Про деякі питання забезпечення фінансової стабільності системи», згідно з якою прийняв пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПАТ «КБ «Приватбанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 № 2893 погоджено умови договору продажу неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «Приватбанк» Міністерству фінансів України.

Того ж дня, 20.12.2016, уповноважена особа Фонду Славкіна М. А. від імені ПАТ «КБ «Приватбанк» та уповноважена особа Фонду Соловйова Н.А. від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 ОСОБА_5., ОСОБА_6 як осіб, пов`язаних з ПАТ «КБ «Приватбанк», уклали договори про придбання акцій № 83, 92, 100, 101, 102 та акти приймання-передачі до цих договорів.

Згідно з цими договорами уповноважена особа Фонду Соловйова Н.А. здійснила придбання акцій додаткової емісії ПАТ «КБ «Приватбанк» в обмін на грошові вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ПАТ «КБ «Приватбанк».

Наказом уповноваженої особи Фонду Соловйової Н.А. від 21.12.2016 №44 «Про перерахування коштів пов`язаних осіб» керівникам структурних департаментів ПАТ «КБ «Приватбанк» доручено у термін до 19:00 21.12.2016 провести операції з розблокування рахунків, розірвання договорів банківських рахунків та перерахування коштів пов`язаних з банком осіб на транзитні рахунки ПАТ «КБ «Приватбанк».

Згідно витягу з додатку 1 до наказу № 44 від 21.12.2016 розірвання договорів та перерахування коштів здійснено у тому числі стосовно позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з договором купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 № БВ-744/16/13010-05/131 та актом виконання зобов`язань 100 % акцій ПАТ «КБ «Приватбанк» продано Міністерству фінансів України.

15. Тобто, Велика Палата Верховного Суду ухвалювала судове рішення про закриття провадження у справі з огляду на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ «КБ «Приватбанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб. При цьому рішення Комісії від 13.12.2016 № 105 у частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

Отже, на час ухвалення судових рішень зазначене рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позивачами, поряд з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Комісії №105 від 13.12.2016 в частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Приватбанк» особами, були заявлені також позовні вимоги майнового характеру про стягнення коштів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та прийшла до переконання про те, що позивачі вправі посилатись як підставу своїх вимог безпосередньо на частину 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов`язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.

При цьому цей суд встановив, що на час розгляду справи судами відбувалась процедура ліквідації ПАТ «КБ «Приватбанк».

16. Водночас, у справі, що розглядається, фактичні обставини є відмінними від обставин справи №826/21221/16. Зокрема, спір стосується оскарження рішення Комісії Національного банку України з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами від 19.06.2018 № 11 «Про визначення осіб пов`язаними із ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», який не перебуває у стадії ліквідації. Оскаржене рішення Комісії діє на час розгляду справи судами і його дія не вичерпалась настанням будь яких обставин. З часу його прийняття позивач не втратив статусу особи, пов`язаної з ПАТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ». При цьому вимоги майнового характеру, пов`язані з прийняттям відповідачем такого рішення, позивачем не заявлялись.

17. Відтак підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини справи, яка розглядається є відмінними від справи №826/20221/16, висновки Великої Палати Верховного Суду в якій враховані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої постанови.

18. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що за Законом України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління (частина 1 статті 2 цього Закону). Однією з його функцій є здійснення банківського нагляду та контролю (стаття 7 названого Закону).

19. За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, банківський нагляд система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

20. Згідно зі статтею 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

21. За частиною 3 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 19 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зав`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

22. Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 затверджено Положення про визначення пов`язаних із банком осіб (далі - Положення №315).

23. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу II Положення банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та з урахуванням цього Положення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 7 глави 2 розділу ІІ цього ж Положення Національний банк України може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 згаданого Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк України може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія. Національний банк України приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов`язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк України виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов`язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов`язаною, якщо для цього виникають підстави.

Якщо банк доведе, що особа не є пов`язаною з банком, то відповідне рішення Комісії скасовує/змінює Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем. Якщо банк не доведе, що особа не є пов`язаною з банком, то Комітет залишає рішення Комісії без змін.

Національний банк України має право за невиконання банком рішення Національного банку України щодо визначення фізичних та/або юридичних осіб пов`язаними з банком особами застосувати до банку відповідні заходи впливу.

24. Також необхідно зауважити, що рішення про визначення особи пов`язаною з банком впливає на обсяг її прав та встановлює для неї додаткові обмеження, зокрема: угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення (частина шоста статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»); банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною з банком особою; придбання активів пов`язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов`язаною з банком особою (частина восьма зазначеної статті); Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов`язаними з банком особами (частина десята зазначеної статті); така особа не має права на отримання суми гарантованого державою вкладу (пункт 4 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), при визначенні у законі черговості та порядку задоволення вимог до неплатоспроможного банку вона як вкладник включається не до четвертої чи сьомої, а до дев`ятої черги (частина перша статті 52 того ж Закону).

25. Крім того, за загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

26. Положеннями частини 4 статті 52 цього ж Закону прямо передбачено, що рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою може бути оскаржене до суду банком або відповідною особою.

27. Отже, системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що Національний банк України у межах спірних правовідносин діє виключно на виконання публічно-владних управлінських функцій, а оспорювані рішення Комісії з питань визначення пов`язаних з банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 19.06.2018 №11, яким позивача визнано пов`язаною з АТ КБ «Земельний Капітал» особою, та рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23.07.2018 №217 про залишення рішення від 19.06.2018 №11 без змін, впливають на обсяг прав та обов`язків позивача і є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС.

28. За усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин, коли принаймні один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу, внаслідок чого ця особа зазнає порушення прав, свобод чи інтересів у межах публічно-правових відносин.

29. З огляду на викладене суд касаційної інстанції приходить до переконання про те, що позов про оскарження рішення про визначення позивача пов`язаною з банком особою основною підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, що прямо визначено пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, якою встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

30. У цій справі судом апеляційної інстанції також зроблено висновок про те, що цей спір не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції, оскільки оскаржувані рішення вичерпали свою дію. Проте такі висновки не відповідають нормативному регулюванню щодо правових наслідків ухвалення відповідачем таких рішень, мотиви яких викладені у пункті 21 цієї постанови. Крім того, за обставинами справи відсутні будь які відомості щодо прагнення позивача врегулювати господарські відносини, у яких наявний спір із АТ КБ «Земельний Капітал» щодо отриманого кредиту.

31. Більше того, наведений у оскарженій постанові суду апеляційної інстанції висновок про неможливість оскаржити у суді рішення про визнання особи пов`язаною з банком прямо суперечить положенням частини 4 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено право відповідного банку чи особи на оскарження рішення Національного банку України про визначення цієї особи пов`язаною з банком особою. А сформований судом апеляційної інстанції підхід, за яким визначене законом право особи оскаржити рішення фактично трактується як відсутність у неї такого права, порушує принцип правової визначеності, адже обумовлює непередбачуваність та незрозумілість правил застосування такої норми права для суб`єктів спірних правовідносин.

32. За таких обставин рішення Комісії з питань визначення пов`язаних з банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 19.06.2018 №11, яким позивача визнано пов`язаною з АТ КБ «Земельний Капітал» особою, та рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 23.07.2018 №217 про залишення рішення від 19.06.2018 №11 без змін є самостійним предметом позову, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

33. У контексті спірних правовідносин суд касаційної інстанції також наголошує на тому, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість оскаржити рішення Комісії з питань визначення пов`язаних з банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України та рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем в суді жодної юрисдикції не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

34. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

35. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

36. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

37. У пункті 41 рішенні від 21.12.2017 в справі «Фельдман та банк «Словянський» проти України» (заява № 42758/05) ЄСПЛ зазначив, що у випадках, коли рішення, прийняті адміністративними органами влади, що визначають права та обов`язки цивільного характеру, самі по собі не відповідають вимогам статті 6 Конвенції, необхідно, щоб такі рішення у подальшому підлягали контролю з боку «судового органу, який має повну юрисдикцію» та забезпечує гарантії цієї статті (див. рішення у справах «Альберт і Ле Конт проти Бельгії» (Albert and Le Compte v. Belgium) від 10 лютого 1983 року, серія А, № 58, пункт 29, «Ортенберг проти Австрії» (Ortenberg v. Austria) від 25 листопада 1994 року, серія А, № 295-В, пункт 31, та «Брайан проти Сполученого Королівства» (Bryan v. the United Kingdom) від 22 листопада 1995 року, серія А, № 335-А, пункт 40).

38. Таким чином, наведений у постанові суду апеляційної інстанції висновок щодо неможливості оскарження позивачем рішення Національного банку України про визначення його пов`язаною з банком особою не відповідає положенням частини четвертої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», наведеним висновкам ЄСПЛ щодо потреби існування в особи чіткої практичної можливості оскаржити дії (рішення), які становлять втручання у її права та необхідності контролю з боку «судового органу, який має повну юрисдикцію» і забезпечує гарантії статті 6 Конвенції.

39. За наведених обставин суд апеляційної інстанції внаслідок зазначених порушень норм пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України ухвалив незаконну постанову від 13.10.2020, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що є підставою для скасування такого судового рішення і направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 353 КАС України. Відтак у цій частині касаційна скарга є частково обґрунтованою.

40. Доводи позивача про перегляд у цій справі рішення суду першої інстанції є безпідставними з огляду на те, що наслідком скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі є направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, а не перегляд судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції по справі, яке по суті судом апеляційної інстанції не переглянуте.

Керуючись статтями 327, 345, 349, 353 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмакс-Компані» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року по справі №640/17091/19 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін