Постанова
від 15.02.2023 по справі 826/1269/16
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/1269/16

касаційне провадження № К/9901/42208/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2015 №0005862206, №0005852206, №0005832206, №0005842206.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ "Інженеринговий Центр-Маш", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "Авіа Макс", ТОВ "HBO Cаік", ТОВ "Укртехснаб", Підприємством "Брендоборонмаркет", ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник", ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент", ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "Промснабресурс XXI", ТОВ "КЮ Авіа", ТОВ "Вікадо", ТОВ "Техпромсталь ЛТД", ТОВ "База Компонентів", ТОВ "МД Пром". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки базуються лише на припущеннях та виключно на даних АІС «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту відносно контрагентів контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Інспекції від 07.10.2015 №0005862206, №0005852206, №0005832206, №0005842206.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме підпунктів 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 48.1, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пунктів 49.1, 49.2, 49.11, 49.15 статті 49, підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: відсутності належних первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості виробника на товар, накладних на внутрішнє переміщення товару; неможливості підтвердження таких взаємовідносин з підстав наявності негативної податкової інформації відносно суб`єктів господарювання, які мали відносини із контрагентами позивача.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 15.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інженеринговий центр МАШ» за період грудень 2014 року, січень, березень, квітень 2015 року; ТОВ «Тех-партнер» за період січень, лютий 2015 року; ТОВ «Авіа Макс» за період січень, лютий 2015 року; ТОВ «HBO Cаік» за період грудень 2014 року, січень, березень 2015 року; ТОВ «Укртехснаб» за період липень 2014 року; Підприємство «Брендоборонмаркет» за період липень 2014 року; ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» за період жовтень 2014 року, лютий, березень 2015 року; ТОВ «Сістемінжинірінгменджмент» за період грудень 2014 року, лютий, квітень 2015 року; ТОВ «Континент-Авіа» за період березень 2015 року; ТОВ «Промснабресурс XXI» за період березень 2015 року; ТОВ «КІВ Авіа» за період жовтень 2014 року, березень 2015 року; ТОВ «Вікадо» за період лютий, березень 2015 року; ТОВ «Техпромсталь ЛТД» за період березень 2015 року; ТОВ «База компонентів» за період квітень 2015 року; ТОВ «МД Пром» за період квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.09.2015 №4402/26-58-22-06/1128297 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення: підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 427 210 грн; підпунктів 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 48.1 статті 48, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пунктів 49.1, 49.2, 49.11, 49.15 статті 49, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України.

В результаті зазначених порушень, за висновками контролюючого органу, Підприємством: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1369169,00 грн, в тому числі за березень 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1369169,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 23.1) за липень 2014 року на суму 13282,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 23.2 (підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) на суму 584431,00 грн, в тому числі: за лютий 2015 року - на 285797 грн, за квітень 2015 року - на 298634,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 30 (сума залишку від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) за січень 2015 року на суму податку на додану вартість 190111,00 грн; завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на суму податку на додану вартість 461395,00 грн, в тому числі: за жовтень 2014 року - на 288903,00 грн, за грудень 2014 року - на 172492,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.10.2015:

№0005862206, яким зменшено частину суми від`ємного значення податку на додану вартість, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, на загальну суму 461 395 грн;

№0005832206, відповідно до якого зменшено заявлену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 787 824 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 393 912 грн;

№0005842206, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 369 169 грн та засновано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 684 585 грн;

№0005852206, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 427 210 грн, та засновано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 213 605 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно суб`єктів господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача та аналізу даних з інформаційних баз за перевіряємий період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), (пункт 138.8 статті 138 ПК України).

До складу інших витрат, зокрема, відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, крім іншого, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (абзац "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач (Покупець) мав господарські взаємовідносини із постачальниками: ТОВ «Інженеринговий центр МАШ» за договором купівлі-продажу від 16.04.2014 №УЗ-2014-48/3, предметом якого було придбання товарів: лампи, електрощітки, провід для ремонту літаків типу АН; ТОВ «Тех-партнер» за договором купівлі-продажу від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, предметом якого було постачання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН; ТОВ «Авіа Макс» за договорами купівлі-продажу: від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, від 27.03.2014 №УЗ-2014-34/3, від 20.03.2014 №УЗ-2014-31/3, від 11.11.2013 №УЗ-2013-125/10, предметом яких було постачання запасних частин для ремонту літаків типу АН; ТОВ «HBO Cаік» за договором купівлі-продажу від 18.08.2014 №УЗ-2014-76/2, предметом якого було придбання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН; ТОВ «Укртехснаб» за договором про закупівлю товарів від 27.07.2012 №УЗ-2012-19; Підприємством «Брендоборонмаркет» Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» за договором купівлі - продажу товарів від 09.01.2013 № 01-01-13, предметом якого було придбання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН; ТОВ «Торговий дім» Запоріжпідшипник» за договорами купівлі - продажу від 13.12.2013 № УЗ-2013-138/5, від 21.10.2014 №УЗ-2014-99/5, предметом яких було постачання підшипників для капітального ремонту літаків типу АН, двигуна Д-36; ТОВ «Сістемінжинірінгменджмент» за договором купівлі-продажу від 15.04.2014 № УЗ-2014-62/2, предметом якого було постачання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН; ТОВ «Континент-Авіа» за договорами купівлі-продажу від 27.03.2014 № УЗ-2014-35/1, від 14.10.2014 № УЗ-2014-92/1, від 05.02.2015 № УЗ-2015-148/1, від 06.02.2015 № УЗ-2015-144/1, від 03.03.2015 № УЗ-2015-157/1, від 17.03.2015 № УЗ-2015-167/1, предметами яких було постачання запасних частин для капітального ремонту та модернізації літаків типу АН та ремонту гвинтокрилів МІ-8; ТОВ «Промснабресурс XXI» за договором купівлі-продажу від 08.12.2014 № УЗ.-2014-129/12, предметом якого було постачання запасних частин; ТОВ «КІВ Авіа» за договорами поставки від 29.09.2014 № УЗ-2014-90/10, купівлі - продажу від 05.03.2014 № УЗ-2015-163/2, предметом яких було придбання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН та гвинтокрилів; ТОВ «Вікадо» за договором від 08.09.2014 № УЗ-2014-80/8 РГК, предметом якого було постачання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН; ТОВ «Техпромсталь ЛТД» за договором від 29.12.2014 № УЗ-2014-131/7, предметом якого було постачання запчастин; ТОВ «База компонентів» за договором поставки товару від 16.04.2014 № УЗ-2014-50/3, предметом якого було придбання електронного обладнання для капітального ремонту АН; ТОВ «МД Пром» за договором купівлі - продажу від 15.04.2015 №УЗ-2015-185/2, предметом якого було постачання запчастин для капітального ремонту літаків типу АН та гвинтокрилів.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду специфікації до договорів, податкові накладні, податкові декларації, реєстри отриманих податкових накладних, журнали проводок по рахункам 63 бухгалтерського обліку «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 31 «Рахунки в банках» по кожному з контрагентів позивача за перевіряємий період, облікові картки по постачальникам та інші документи бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується зберігання та подальше використання придбаних позивачем товарів у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно суб`єктів господарювання, які мали відношення із контрагентами позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на придбаний товар, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводами касаційної скарги не спростовуються висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган в касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк

Дата ухвалення рішення15.02.2023
Оприлюднено17.02.2023

Судовий реєстр по справі —826/1269/16

Постанова від 15.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 14.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 23.02.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 07.02.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 01.12.2016

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Троян Н.М.

Ухвала від 16.11.2016

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Троян Н.М.

Ухвала від 16.11.2016

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Троян Н.М.

Ухвала від 28.10.2016

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Троян Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні