Постанова

від 16.02.2023 по справі 805/2902/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 805/2902/18-а

адміністративне провадження № К/9901/31695/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Шишова О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промальпсервіс» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області (правонаступника Головного управління ДФС у Донецькій області) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 (суддя Кочанова П.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 (головуючий суддя Міронова Г.М., судді Гайдар А.В., Геращенко І.В.),

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промальпсервіс» (далі - ТОВ «Промальпсервіс», Товариство, позивач), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 №0002841413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 502 947,00 грн (з яких 335 298,00 грн - основний платіж, 167 649,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.04.2018 №334/05-99-14-13-32934863, щодо безтоварності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та послуг (ремонтних та будівельних робіт) у ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов`язкові реквізити. Позивач зазначив, що контрагенти-постачальники були залучені для своєчасного виконання ремонтних та будівельних робіт, за договорами підряду, укладеними між ТОВ «Промальпсервіс» та ТОВ «Краматорськтеплоенерго», Управлінням освіти Краматорської міської ради, ТОВ «Кендитрейд», ОСББ «Надія», ОДО «Попаснянський ВРЗ», Комунальним підприємством «ДОБРО» Добропільської міської ради, Управлінням капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації, ТОВ «Краснолиманський комбікормовий завод», ТОВ «Гутянський елеватор», ТОВ «Сватівська олія». Позивач вказав, що при укладанні договорів Товариство здійснило перевірку контрагентів-постачальників, які були зареєстровані як юридичні особи та не перебували в процесі припинення; мали ліцензію, яка дозволяла здійснювати господарську діяльність з будівництва об`єктів. Позивач посилається на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошує, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентом-постачальником податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо нього в офіційних джерелах.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про безтоварність операцій позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті». Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.

На користь висновку про реальний характер господарських операцій Товариства з контрагентами-постачальниками суди першої та апеляційної інстанцій також оцінили такі обставини:

- позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів-постачальників, які, у свою чергу, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а їх установчі документи не визнані недійсними;

- суди відхилили довід відповідача, що дослідження ланцюгів постачання не дає можливості підтвердити придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників, внаслідок чого неможливо встановити джерело його походження (введення в обіг при первинному продажу), зазначивши, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності здійснення господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом;

- посилання ГУ ДФС на відсутність у контрагентів-постачальників об`єктивної можливості для виконання будівельно-монтажних робіт та поставку товару, є безпідставними, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні, зокрема транспортні засоби можуть використовуватися на умовах оренди або лізингу;

- посилання ГУ ДФС на податкову інформацію, отриману з аналітичних баз даних ДФС стосовно контрагентів-постачальників, а також на податкову інформацію, суди визнали безпідставними, вказавши, що така інформація має виключно інформативний характер та сформована без дослідження первинних документів;

- суди відхилили довід відповідача щодо дефектів в окремих первинних документах, виписаних на оформлення господарських операцій, зазначивши, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в первинних документах носять оціночний характер.

Головне управління ДПС у Донецькій області (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), абзацу 2 пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568), внаслідок не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 06.06.2018 (справа №804/7948/16).

ГУ ДПС доводить, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне збільшення Товариством в податковому обліку з ПДВ суми податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті» не відповідає нормам матеріального та процесуального права, зроблений без надання належної оцінки обставинам, наведеним в акті перевірки, на обґрунтування фіктивності операцій з придбання позивачем товарів та послуг у вказаних контрагентів, а саме: неможливості виконання контрагентами-постачальниками будівельних робіт через відсутність у них основних засобів, трудових ресурсів, з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження та віддаленості один від одного.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 14.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

ТОВ «Промальпсервіс» не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта перевірки від 02.04.2018 №334/05-99-14-13-32934863 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промальпсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2016 року, квітень, травень, жовтень 2017 року з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у листопаді 2017 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок у січні 2018 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті»» (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Промальпсервіс» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, підпункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 ПК внаслідок неправомірного декларування податкового кредиту в сумі 335 298,00 грн, у тому числі: за листопад 2016 року - 99 566,00 грн, за грудень 2016 року - 43 987,00 грн, за квітень 2017 року - 28 892,00 грн, за травень 2017 року - 4 205,00 грн, за жовтень 2017 року - 114 423,00 грн, за листопад 2017 року - 44 225,00 грн за податковими накладними ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті».

Згідно з висновками контролюючого органу в акті перевірки за результатами перевірки встановлено ряд обставин, що свідчать про «дефектність» документів, виписаних для оформлення господарських операцій ТОВ «Промальпсервіс» з ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті», та про нереальність (безтоварність) цих операцій, а саме:

-відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій з постачання товару та послуг для Товариства;

- не відповідність номенклатури придбаних товарів (послуг) в податкових накладних, за якими контрагенти задекларували податковий кредит, найменуванню товарів (послуг) в податкових накладних, виписаних на адресу Товариства;

- відсутність первинних документів: підсумкових відомостей виконаних ресурсів; дефектних відомостей; рахунків на сплату витрат із забезпечення житла відряджених працівників підрядника; виконавча документація на виконані роботи у відповідності з технічною документацією та вимогами державних будівельних норм та правил; копії дозволів, ліцензій, допусків на виконання робіт з капітального ремонту; проектно-кошторисна документація; узгоджений графік на виконання робіт; розрахунки загально-виробничих витрат; товарно-транспортні накладні;

- дефекти в окремих первинних документах, виписаних на оформлення господарських операцій (в актах здачі-приймання виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті» відсутня інформація про посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутня інформація щодо адреси об`єкта будівництва (місто, вулиця, будинок); у видаткових накладних між позивачем та ТОВ «Анатексіс» відсутня інформація про посаду та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відсутня інформація про довіреність, за якої здійснювалось отримання товару, відсутня інформація щодо адреси здійснення господарської операції (місто, вулиця, будинок)).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно ТОВ «Промальпсервіс» прийняло податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 №0002841413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 502 947,00 грн (з яких 335 298,00 грн - основний платіж, 167 649,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення в податковому обліку сум податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку на додану вартість (ПДВ) для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарської операції з придбання товарів (послуг) з метою використання товарів (послуг) у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, відповідає економічному змісту господарського договору, на виконання зобов`язань за яким вчинено господарську операцію, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для внесення даних до податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у низці постанов, зокрема в постановах від 14.02.2020 (справа №826/1255/16), від 05.03.2019 (справа №826/6902/15), від 11.10.2019 (справа №826/2122/15), від 11.12.2018 (справа №804/6942/16).

Цю правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, виснувавши, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті», ГУ ДПС як в акті перевірки, так і в судовому процесі посилається на такі встановлені заходами податкового контролю обставини: відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій з постачання товару та послуг для Товариства; не відповідність номенклатури придбаних товарів (послуг) в податкових накладних, за якими контрагенти задекларували податковий кредит, найменуванню товарів (послуг) в податкових накладних, виписаних на адресу Товариства; відсутність окремих первинних документів; дефекти в окремих первинних документах, виписаних на оформлення господарських операцій (в актах здачі-приймання виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті» відсутня інформація про посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутня інформація щодо адреси об`єкта будівництва (місто, вулиця, будинок); у видаткових накладних між позивачем та ТОВ «Анатексіс» відсутня інформація про посаду та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відсутня інформація про довіреність, за якої здійснювалось отримання товару, та щодо адреси здійснення господарської операції (місто, вулиця, будинок)).

Відхиляючи ці доводи відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що надані позивачем документи (договори, акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт та витрат, підсумкові відомості ресурсів, видаткова накладна, товарно-транспорті накладні, банківські виписки) відповідають вимогам, встановленим правовими нормами, зокрема нормами статті 9 Закону №996-XIV щодо первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Промальпсервіс» з придбання товарів та послуг у ТОВ «Оріон Фінанс Груп», ТОВ «Технобуд-Поліс», ТОВ «Анатексіс», ТОВ «БК «Артік», ТОВ «БК Карті».

Суди встановили, що контрагенти-постачальники були залучені для забезпечення виконання робіт за договорами підряду позивача із замовниками - Управлінням освіти Краматорської міської ради, Управлінням капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації ТОВ «Кендитрейд», ОСББ «Надія», ОДВ «Попаснянський ВРЗ», Комунальним підприємством «ДОБРО» Добропільської міської ради, ТОВ «Краматорськтеплоенерго», ТОВ «Гутянський елеватор», ТОВ «Сватівська олія». Цей факт суди встановили на підставі оцінки відповідних господарських договорів, локальних кошторисів на будівельні роботи, договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису, зведення витрат, пояснювальних записок, зведених кошторисних розрахунків вартості об`єкта будівництва, планів фінансування робіт, протоколів узгодження договірної ціни, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Суд відхилив посилання ГУ ДПС на недоліки в окремих первинних документах, врахувавши висновок Верховного Суду в постановах від 14.08.2018 (справа № 815/3479/17), від 19.09.2018 (справа № 2а-2104/12/1370), відповідно до якого, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Як свідчить зміст акта перевірки, ГУ ДФС не заперечує факт придбання Товариством товарів на загальну суму 2 011 789,37 грн, а оспорює достовірність інформації в документах щодо їх постачальників.

Водночас, у касаційній скарзі ГУ ДПС не наводить доводів, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбаних товарів та\або щодо їх постачальників. Так само ГУ ДПС не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників у первинних документах. В матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо контрагентів-постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини у справі на підставі оцінки доказів в їх сукупності відповідно до правил статті 90 КАС.

Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон О.О. Шишов