Ухвала від 16.02.2023 по справі 640/15630/19

УХВАЛА

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/15630/19

адміністративне провадження № К/990/3611/23

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року

у справі № 640/15630/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, треті особи: Святошинський районний суд м. Києва, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи: Святошинський районний суд м. Києва, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Державна судова адміністрація України, в якому просила:

- визнати бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві щодо невиплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 11 лютого 2011 року по 11 грудня 2018 року протиправною;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду - середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2011 року по 11 грудня 2018 року в сумі 4 238 547 (чотири мільйона двісті тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 84 коп.;

- витребувати з ТУ ДСАУ в м. Києві довідку про нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 11 лютого 2011 року по 11 грудня 2018 року довідку про середньоденну заробітну плату, довідку про посадовий оклад та надбавку ОСОБА_1 станом на 12 грудня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність ТУ ДСАУ в м. Києві щодо невиплати суддівської винагороди судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за період часу з 12 лютого 2011 року по 11 грудня 2018 року протиправною.

Стягнуто з ТУ ДСАУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період часу з 12 лютого 2011 року по 11 грудня 2018 року в сумі 4 491 866,90 грн, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити податки і збори до бюджету з суми 4 491 866,90 грн. за кожен місяць вказаного періоду з урахуванням пільг позивача.

Стягнуто з ТУ ДСАУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 26150,40 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 640/15630/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, треті особи: Святошинський районний суд м. Києва, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська