Постанова

від 16.02.2023 по справі 320/12653/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 лютого 2023 року

справа № 320/12653/21

адміністративне провадження № К/990/37442/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Блажівської Н. Є., Хохуляка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.

представника позивача - адвоката Шепіль О. В.,

представника відповідача - Коперсака М. С. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року (суддя Балаклицький А. І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року (судді: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.)

у справі №320/12653/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «МХП», який є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство «МХП», який є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (далі - Товариство, ПрАТ «МХП», платник податків, позивач у справі) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2021 року №13934000706, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 322 635 грн, №14034000706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 57 861 919 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 465 479,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерекосклад» та правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Так, позивач вказує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки Товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №320/12653/21, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 липня 2021 року №13934000706, №14034000706.

28 грудня 2022 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

13 січня 2023 року справа № 320/12653/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 06 березня 2020 року у справі № 803/13/16, від 12 березня 2019 року у справі № 725/254/16-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 2а-567/12/0960, від 30 травня 2019 року у справі № 804/7585/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17-а, від 29 березня 2019 року у справі № 803/5/18 у подібних правовідносинах. Крім того, податковий орган наголошує на порушенні судами норм процесуального права.

Контролюючий орган стверджує, що всупереч висновкам Верховного Суду суд апеляційної інстанції не врахував доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі №820/20933/14, від 05 листопада 2019 року у справі № 817/3736/14, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/7614/15 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо врахування під час проведення перевірки висновків попередніх перевірок платника податків.

Відповідно до пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Підпунктами 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6. пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Водночас, відповідно до постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №816/2328/17 прийняття податкової інформації як належного доказу зумовлене положеннями статті 83 ПК України.

Скаржник наголошує на наявності підстави оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року по справі №320/12653/21 з огляду на неправильне застосування відповідними судами норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року по справі №320/12653/21, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14 лютого 2023 року позивач надав відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «МХП», є юридичною особою з 27 березня 2006 року, перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно статутної діяльності Товариство провадить діяльність, зокрема:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 25 травня 2021 року по 14 червня 2021 року контролюючим органом на підставі направлень від 21 травня 2021 року №159, №160, наказу від 15 травня 2021 року №56, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 квітня 2021 року №9091757149 з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків від 06 травня 2021 року №9111248566, від 19 травня 2021 року №9130978590 та періодів декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 18 червня 2021 року №199/34-00-07-06/25412361 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року в декларації від`ємного значення податку на додану вартість, а саме:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 57861919 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 145 744 055 грн.

09 липня 2021 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №13934000706, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 322 635 грн;

- №14034000706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 57 861 919 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 465 479,75 грн.

Як слідує з акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що Товариством завищено на 322 635,43 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації внаслідок врахування всупереч пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у Товариства по операціях з відповідального зберігання майна.

В акті перевірки також зазначено, що Товариство при декларуванні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» за договором поставки від 27 липня 2019 року №16882-Г порушено статтю 185, статтю 192 ПК України, шляхом заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 258 299 797 грн, так як Товариство користувалось грошовими коштами, які були надані за договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г, при цьому процентів та штрафних санкцій не сплачувало. Отже, надання грошових коштів підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги. Таким чином, відносини Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» за договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г регулюються правилами щодо надання поворотної фінансової допомоги. Надання та повернення поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкту оподаткування відповідно до статті 185 ПК України. Зазначені порушення зі свого боку призвели до завищення показників рядка 19 декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року на 203 283 339 грн та рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року на 203 283 339 грн. Як наслідок рядок 16.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року завищено на суму 203 383 339 грн.

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 21 вересня 2021 року №21570/6/99-00-06-01-02-06 залишили їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи господарськи правовідносини Товариства з його контрагентом, суди першої та апеляційної інстанції установили, що 14 квітня 2020 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерекосклад» укладено Договір зберігання майна та надання послуг/виконання робіт №12\4, відповідно до умов якого сторонами узгоджено, зокрема, що контрагент зобов`язується у встановлені строки за завданням ТОВ «МХП» надати послуги/виконати роботи, зазначених в додатках до договору, а ТОВ «МХП» прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідно до специфікацій №2 від 14 квітня 2020 року, №2/1 від 24 квітня 2020 року, №2/2 від 05 червня 2020 року, №2/3 від 17 серпня 2020 року до договору №12/4 від 12 квітня 2020 року сторонами узгоджено істотні умови послуг, зокрема, найменування послуг/робіт, строк виконання, місце виконання, вартість.

Надання послуг підтверджується актами надання послуг від 28 лютого 2021 року №1, від 28 лютого 2021 року №2, від 28 лютого 2021 року №3, від 28 лютого 2021 року №4, від 28 лютого 2021 року №5, від 28 лютого 2021 року №6, від 28 лютого 2021 року №7, від 28 лютого 2021 року №8, від 28 лютого 2021 року №9, від 31 березня 2021 року №93, від 31 березня 2021 року №94, від 31 березня 2021 року №95, від 31 березня 2021 року №96, від 31. березня 2021 року №98, від 31 березня 2021 року №99, від 31 березня 2021 року №107, від 31 березня 2021 року №108, від 31 березня 2021 року №109, від 31 березня 2021 року №97.

У бухгалтерському обліку ПАТ «МХП» взаємовідносини з ТОВ «Інтерекосклад» відображені Дт 93 «Комерційні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 3 010 313,79 грн, Дт 64 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 602062,76 грн. Проведено сплату Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 3 730 232 грн.

За наслідками надання послуг ТОВ «Інтерекосклад» складено та зареєстровано податкові накладні від 16 лютого 2021 року №10, від 05 березня 2021 року №1, від 12 березня 2021 року №2, від 31 березня 2021 року №7, від 31 червня 2021 року №8.

Правове регулювання

Пункт 185.1. статті 185 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пункт 187.1. статті 187 ПК України

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 188.1. статті 188 ПК України

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 200.1. статті 200 ПК України

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4. статті 200 ПК України

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи господарські операції Товариства з ТОВ «Інтерекосклад», суд апеляційної інстанції зазначив, що за висновком контролюючого органу відповідальне зберігання за березень 2020 року відповідно до актів надання послуг здійснено на площі 7273 кв. м., до податкового кредиту віднесено податкові накладні по відповідальному зберіганню на площі 6498 кв.м., водночас відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру Прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Інтерекосклад» встановлено відсутність права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень.

При цьому, судами установлено, що ТОВ «Інтерекосклад» орендує приміщення та холодильники в контрагентів, що, зокрема, було встановлено відповідачем під час перевірки, водночас не може пояснити розбіжності площі згідно з актами надання послуг та податкових накладних, проте зазначив, що ТОВ «Інтерекосклад» в повному обсязі виконувались умови договору зберігання у необхідних позивачу обсягах.

Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач в акті перевірки не визначив ознак нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом. Відповідач не навів доказів про те, що укладення угод, на підставі яких виникли спірні господарські зобов`язання, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних (господарських) прав і обов`язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме цих спірних господарських зобов`язань.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Інтерекосклад» ґрунтується також на принципі добросовісності платника податків, який передбачає, що останній не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

За результатами дослідження і оцінки судами попередніх інстанцій первинних документів, на підставі яких позивач формував податковий кредит внаслідок взаємовідносин з зазначеним контрагентом, суди дійшли висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов укладеного договору та фактичне отримання від ТОВ «Інтерекосклад» послуг по операціях з відповідального зберігання майна, а також відображає зміст правочину.

Податковий орган не довів належними, допустимими та необхідними доказами факту відсутності у Товариства первинних документів, необхідних для підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерекосклад»; також відповідач не довів, що зміст наданих Товариством первинних документів не відповідає даним бухгалтерського або податкового обліку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2021 року №13934000706. Доводами касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовані.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2021 року №14034000706.

Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09 липня 2021 року є, на думку контролюючого органу, завищення у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року від`ємного значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму 57 861 919 грн внаслідок не відображення у рядку 16.1 декларації за березень 2021 року результатів перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року, оформлених актом від 15 березня 2021 року №61/34-00-07-06/25412361.

Досліджуючи спірні правовідносини в цій частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що по-перше, контролюючий орган фактично повторно застосовує до Товариства відповідальність за порушення, допущені за наслідками декларування податку на додану вартість у грудні 2020 року, які встановлені актом перевірки від 15 березня 2021 року №61/34-00-07-06/25412361 та за наслідками якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07 квітня 2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203 283 339 грн; по-друге, при прийнятті спірного рішення контролюючим органом не враховано, що результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, які оформлені актом від 15 березня 2021 року №61/34-00-07-06/25412361 повинні бути відображені у рядку 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість та жодним чином не впливають та не можуть змінювати рядок 16.1 податкових декларації з податку на додану вартість майбутніх періодів, як зазначає контролюючий орган, а також те, що станом на дату складення акта перевірки №199/34-00-07-06/25412361 від 18 червня 2021 року та прийняття податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09 липня 2021 року встановлені порушення щодо завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203 283 339 грн за грудень місяць 2020 року є неузгодженими, а тому не повинні бути відображені у податковій звітності з податку на додану вартість, у тому числі в звітному (податковому) періоді - березень 2021 року.

Зазначене підтверджено наступними обставинами.

Контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МХП» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої перевіряючими складено акт перевірки №61/34-00-07- 06/25412361 від 15 березня 2021 року.

Згідно з висновком акта перевірки контролюючий орган встановив порушення податкового законодавства, зокрема, статті 185, статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, оскільки Товариством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 203 283 339 грн.

На підставі акта перевірки №61/34-00-07-06/25412361 від 15 березня 2021 року контролюючий орган прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07 квітня 2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203 283 339 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено Товариством в адміністративному порядку до ДПС України. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України 25 червня 2021 року прийнято рішення про результати розгляду скарги №14384/6/99-00-06-01-02-06, яке отримано ПрАТ «МХП» 29 червня 2021 року.

В подальшому, 19 липня 2021 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07 квітня 2021 року, який прийнято до розгляду, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостями програмного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду» щодо адміністративної справи №320/8475/21.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07 квітня 2021 року є предметом спору в адміністративній справі №320/8475/21, а тому є неузгодженим до набрання законної сили в адміністративній справі №320/8475/21 та з урахуванням підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України, абз. 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, сума завищення від`ємного значення у сумі 203 283 339 грн за наслідками судового оскарження підлягає відображенню ПрАТ «МХП» у рядку 16.3. податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, який припаде на дату набрання законної сили рішенням суду у справі №320/8475/21.

Оскільки станом на дату складення акта перевірки №199/34-00-07-06/25412361 від 18 червня 2021 року та прийняття податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09 липня 2021 року сума завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн за грудень місяць 2020 року була неузгодженою, як наслідок не підлягала відображенню у податковій звітності Товариства, зокрема, у звітному (податковому) періоді - березень 2021 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення №14034000706 від 09 липня 2021 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 72327398,75 грн, у тому числі основний платіж 57861919 грн та 14465479,75 грн штрафних (фінансових) санкцій, є таким, що прийняте з перевищенням повноважень контролюючого органу та всупереч статей 19, 61 Конституції України, статей 56, 58 ПК України та абз. 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, а тому підлягає скасуванню.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені в інших справах, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №320/12653/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Н. Є. Блажівська

В. В. Хохуляк