Рішення

від 09.02.2023 по справі 754/6310/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/754/23

Справа №754/6310/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Нагорної М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Адвокатського об`єднання «Брати Федорови» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафу за договором про надання правової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафу за договором про надання правової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги №16/12/21 від 16.12.2021 року та додаткову угоду №1 відповідно до умов якої АО «Брати Федорови» прийняло на себе зобов`язання надати відповідачу за винагороду послуги із здійснення апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року за ч.1 ст.130 КУпАП, за що відповідач зобов`язався сплатити позивачу гонорар у розмірі 12 000 грн. Відповідно до умов договору, відповідач мав сплатити позивачу аванс у розмірі 6 000 грн. в строк до 17.12.2021 включно, а залишок гонорар, який не покритий авансом, виключно у разі закриття провадження по справі відносно клієнта, протягом трьох днів з дня проголошення рішення суду. Позивачем було надано послуги з правової допомоги у повному обсязі, провадження відносно відповідача було закрито, однак відповідачем в свою чергу не виконано умови договору, не оплачено залишок гонорару у розмірі 6 000 грн., через що у відповідача утворилася заборгованість за оплату наданих послуг, а також штраф у розмірі ста відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання. У зв`язку з невиконанням умов договору та додаткової угоди, відповідачу було направлено повідомлення-вимогу, однак вимога була проігнорована, а тому позивач був вимушений звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2022 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

У зв`язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.00 годин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні соціальною цінністю.

Ухвалою судді від 30.12.2022 було подовжено строк розгляду справи на 90 днів з дня винесення ухвали та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні.

Предситавник позивача - адвокат Федоров Д.С. у судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду направив заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений судом належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду, а також шляхом направлення СМС повідомлення з викликом до суду, що підтверджується довідкою про його доставку.

Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважав за можливе розглянути справу без участі нез`явившихся осіб, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

16.12.2021 року між АО «Брати Федорови» та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги №16/12/21 та додаткову угоду №1.

Відповідно до п.1.2 Договору про надання правової допомоги, перелік послуг з правової допомоги та їх вартість(гонорар) визначається додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до умов п.1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду послуги із здійснення захисту у справі про адміністративне правопорушення про притягнення клієнта до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Згідно з п.п.2, 2.1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги, за послуги із правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар у розмірі 12 000 грн. Клієнт сплачує виконавцю аванс у розмірі 6 000 грн. в строк до 17.12.2021 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи позивач умови договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу професійну правову допомогу, відповідач в свою чергу зобов`язання за Договором про надання правової допомоги №16/12/21 року від 16.12.2021 та додаткової угоди №1 не виконує.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач з метою досудового вирішення спору звертався до відповідача з повідомленням - вимогою про оплату гонорару та штрафу, однак останній ухиляється від свого обов`язку сплатити кошти.

Відповідач обставини викладені в позовній заяві не спростував.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтєю 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст. 903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмімі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Крім того, відповідно до п.8.2 Договору про надання правової допомоги №16/12/21 року від 16.12.2021 у випадку порушення клієнтом умов договору в частині оплати наданих послуг за цим договором, виконавець має право вимагати у клієнта сплату штрафу у розмірі ста відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором про надання правової допомоги №16/12/21 від 16.12.2021 та додаткової угоди №1 не виконав, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованость в загальному розмірі 12 000,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача надано суду Договір про надання правничої допомоги від 11.07.2022; квитанція про оплату юридичних послуг від 22.07.2022 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи, та встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Суд, проаналізувавши подані стороною позивача докази понесених витрат, вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача ОСОБА_1 на користь АО «Брати Федорови» підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., розмір яких на думку суду, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.

Враховуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 2 481, 00 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст.509, 526, 610, 612, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 15-16, 76-81, 89, 133,141, 209, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Адвокатського об`єднання «Брати Федорови» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості та штрафу за договором про надання правової допомоги у розмірі 12 000 гривень, витрати, понесені на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 15.02.2023.

Суддя: