Ухвала

від 28.01.2022 по справі 761/1433/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1433/22

Провадження № 1-кс/761/1440/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42021000000002422, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42021000000002422, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585 КК України, про арешт майна, а саме: грошових коштів в сумі 14 300 доларів США, вилучених під час проведення обшуку у квартирі за місцем мешкання директора ТОВ «Піксагон Геймс»» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУ СБ України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021000000002422, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території так званої «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки» функціонують фінансові організації (платіжні системи «LugaPay», «DonPay» та термінали структурного підрозділу терористичної організації «ГП «Почта Донбасса Министерства связи ДНР»), які здійснюють свою фінансово-господарську діяльність на непідконтрольній території України, а частину отриманого прибутку передають до так званих незаконно створених окупаційних органів влади терористичних організацій «ЛНР» і «ДНР», з дозволу та під прикриттям яких функціонують на окупованій території вказані платіжні системи. За допомогою зазначених платіжних систем здійснюється поповнення електронних грошових коштів на різноманітні електронні сервіси (поповнення електронних гаманців, в тому числі заборонених на території України рішенням РНБО України платіжних систем «Яндекс», «WebMoney», «Qiwi», «Сбербанк РФ», а також он-лайн гри «Warface»).

Як зазначає прокурор в своєму клопотанні, працівником вищезазначеної он-лайн гри «Warface» є ОСОБА_8 , який після розробки зазначеної гри заснував ряд суб`єктів господарської діяльності, серед яких ТОВ «Піксагон Геймс» (код ЄДРПОУ 43920660, що розташоване: м. Київ, вул. Межова, буд. 23, 04123). При цьому, ОСОБА_8 та інші співробітники ТОВ «Піксагон Геймс» безпосередньо займались розробкою і впровадженням комп`ютерної он-лайн гри «Warface», яка має платні сервіси. На теперішній час ТОВ «Піксагон Геймс» та інші підконтрольні ОСОБА_9 суб`єкти господарської діяльності отримують прибуток від функціонування он-лайн гри «Warface». Вони повністю здійснюють її програмне забезпечення та забезпечують постійний контроль за її працездатністю. Також встановлено, що ОСОБА_8 та інші задіяні у протиправній діяльності особи приблизно у 2019 році налагодили функціонування гри «Warface» на так званих «ЛНР», «ДНР», а саме можливості оплати гри через термінали «LugaPay», «DonPay» та термінали структурного підрозділу терористичної організації «ГП «Почта Донбасса». За попередньою домовленістю частина отриманих від зазначеної діяльності грошових коштів надходить представникам терористичних організацій «ДНР», «ЛНР», внаслідок чого здійснюється фінансування їх протиправної діяльності.

В подальшому, ТОВ «Піксагон Геймс» з метою отримання здобутих злочинним шляхом грошових коштів та приховування джерел їх надходження співпрацює з підконтрольними російському ТОВ «Мейл.ру», яке знаходиться під санкціями РНБО, кіпрськими юридичними особами «Mail.ru group Limited», «VK.COM Holdings Limited», «Odnoklassniki Holdings Limited», що належать та створені російською структурою для уникнення санкційних обмежень.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що для здійснення діяльності, пов`язаної із забезпеченням функціонування гри «Warface» (в тому числі на тимчасово окупованих територіях України), ТОВ «Піксагон Геймс» використовує офісні приміщення за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10.

Також прокурор в своєму клопотанні зазначає, що до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_8 залучив ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого призначив директором ТОВ «Піксагон Геймс».

В подальшому, 17.12.2021 на підставі ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук у вищезазначеній квартирі, за результатами якого виявлено та вилучено речі, предмети та документи, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, грошові кошти в сумі 14 300 доларів США, номіналом 100 доларів США кожна, в кількості 143 одиниці, які ймовірно стосуються кримінального правопорушення, яке розслідується у даному провадженні щодо діяльності, пов`язаної із фінансуванням тероризму та вказані грошові кошти мають значення для кримінального провадження.

Відтак, з огляду на те, що вилучені грошові кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою слідчого вони визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Як зазначає прокурор у своєму клопотанні, що грошові кошти в сумі 14 300 доларів США, ймовірно були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також були предметом кримінального правопорушення, відтак наявні підстави вважати, що у даному кримінальному провадженні може бути застосована спеціальна конфіскація.

Таким чином, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, прокурор просить накласти арешт на кошти в розмірі 14 300 доларів США, що вилучені під час проведення обшуку у квартирі директора ТОВ «Піксагон Геймс» ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому викладених та накласти арешт на грошові кошти в розмірі 14 300 доларів США з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що вказане клопотання подано до суду з порушенням строків, визначених КПК України. Крім того, адвокат зазначив, що прокурор просить накласти арешт на зазначені кошти з метою спеціальної конфіскації, в той же час про підозру в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено, що свідчить про необґрунтованість даного клопотання. Також адвокат звернув увагу на той факт, що прокурор вже звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт вищезазначених коштів з метою забезпечення збереження речових доказів, водночас ухвалою слідчого судді йому було відмовлено у задоволенні клопотання в цій частині та вказана ухвала стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи адвоката ОСОБА_4 і також просила відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора та адвокатів, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про наступне.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норми узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частиною 4 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який прокурор зазначає у своєму клопотанні.

В свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість застосування спеціальної конфіскації до вказаного майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, СУ ГУ СБ України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021000000002422, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Як вбачається із матеріалів клопотання, накласти арешт на кошти в розмірі 14 300 доларів США, що вилучені під час проведення обшуку у квартирі директора ТОВ «Піксагон Геймс» ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 прокурор просить з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про те, що прокурором не доведено правових підстав для арешту зазначених грошових коштів, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так, з матеріалів клопотання вбачається і в судовому засіданні прокурором підтверджено, що у даному кримінальному провадженні ні ТОВ «Піксагон Геймс» як юридичній особі, ні службовим особам ТОВ «Піксагон Геймс», не повідомлено про підозру та саме товариство не має статусу юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Посилання прокурора на те, що вказані грошові кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а також були предметом кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді є непереконливими та суперечливими, оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 24.11.2021, обшук проведено 17.12.2021, в той же час на день розгляду вказаного клопотання ОСОБА_7 про підозру не повідомлено, а відтак доводи прокурора про те, що вказані грошові кошти отриманні внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна та були предметом кримінального правопорушення є необґрунтованими та матеріалами кримінального провадженні не підтверджені.

Відтак, клопотання прокурора про накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, суперечить положенням ч. 4 ст. 170 КПК України.

Таким чином, прокурор не обґрунтував сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно, на яке необхідно накласти арешт, може бути піддано спеціальній конфіскації та що такий арешт майна може бути визнаний виправданим втручанням у права і свободи третіх осіб з точки зору стороннього спостерігача.

Крім того, слідчий суддя також враховує, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.12.2021 у справі № 761/45824/21 прокурору відмовлено в арешті вказаних грошових коштів з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки в матеріалах клопотання відсутні належні дані на підтвердження того, що дане майно використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення і може бути використано як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. Вказана ухвала прокурором в апеляційному порядку не оскаржувалась.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

Так, на переконання слідчого судді, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004).

При цьому, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

В свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42021000000002422, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585 КК України, про арешт майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42021000000002422, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2585 КК України, про арешт майна відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1