Постанова

від 15.02.2023 по справі 212/7934/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2347/23 Справа № 212/7934/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 212/7934/21

провадження № 22-ц/803/2347/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: МірутиО.А.,Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Укрсиббанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/7934/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору припиненим у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк»,

на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року (суддя Ваврушак Н.М.), ухваленого в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 20.05.2019 року між акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір № 95361660000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку відповідно до якого банк надав спожитий кредит в сумі 75 075,00 грн. Відповідно до умов договору Позичальник зобов`язувався повернути кредит не пізніше 20.05.2023 року. В зв`язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про дострокове повернення частини позики, що залишились станом на 25.08.2020 року, а саме: заборгованості за кредитом 47 217,81 грн; заборгованість за процентами згідно зі статтею 1048 ЦК України в сумі 20 950,94 грн; заборгованість за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України 205,13 грн; заборгованість по комісії 250,00 грн всього в сумі 68 623,88 грн. Після відкриття судового провадження у справі Позичальник ОСОБА_1 добровільно погасила всю суму заборгованості, в зв`язку з чим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09.03.2021 року у справі №212/6549/20 відмовлено у задоволенні позову.

Але, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором погашена повністю згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, банк продовжував списання з карткового рахунку коштів на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 20.05.2019 року №95361660000, всього починаючи з 25.08.2020 року по 20.08.2021 року списано з заробітної плати, яка була зарахована за цей період на картковий рахунок суму 18 866,82 грн, останнє списання було проведено 29.06.2021 року в сумі 1 372,77 грн та 4 732,82 грн. Як пояснили працівники банку та свідчить довідка про рух коштів, грошові кошти утримані та направлені на погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до пункту 5.1 договору про надання споживчого кредиту, який передбачає договірне списання коштів на користь банку.

08.07.2021 року позивачем відповідачу була направлена заява про надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором, та просила вважати договір припиненим в зв`язку з достроковим повним погашенням заборгованості та повернути на картковий зарплатний рахунок безпідставно утриману заробітну плату. В задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що за даними в системі банку обліковується заборгованість за кредитним договором, тому вимогу про припинення договору вважають передчасною.

Разом з тим, сума заборгованості за кредитом, сума непогашених відсотків, комісій сплачено в повному обсязі достроково за вимогою Відповідача, то всі зобов`язання позивача перед відповідачем за основним зобов`язанням виконано, та дія договору припинена. Отже, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а тому Банк втратив право нарахування та стягнення з Позичальника процентів за користування кредитними коштами.

Просила визнати договір № 95361660000 про надання споживчого кредиту від 20.05.2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 припиненим у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, стягнути з АТ «Укрсиббанк» безпідставно списані грошові кошти в сумі 18 856,82 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано договір № 95361660000 про надання споживчого кредиту від 20.05.2019 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , припиненим у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання. Стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 18856,82 грн. Стягнуто з АТ «Укрсиббанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому станом на 04.02.2021 року позичальником в повному обсязі сплачено заборгованість за кредитним договором, а зобов`язання перед банком за кредитним договором припинилося. Після звернення з позовом про стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Стягуючи з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 18856,82 грн, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту звернення банку з вимогами про дострокове повернення всієї суми заборгованості, в тому числі заборгованості за процентами відповідно до статей 1047, 625 ЦК України, заборгованості по комісії, банк продовжував нарахування процентів за користування кредитними коштами, в тому числі після повного погашення заборгованості позичальником.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ «Укрсиббанк» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були досліджені матеріали справи № 212/6549/20 за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, але не взято до уваги, які платежі були здійснені і в який період. На думку скаржника, сума платежів в розмірі 12760,93 грн за рахунок договірного списання за період з 02.10.2020 року по 20.05.2021 року не може бути стягнута з Банку та повернута ОСОБА_1 . Оскільки позичальником порушувалися строки повернення кредитних коштів, банком правомірно нараховувалися відсотки, відповідно до статті 1048 ЦК України, які підлягають обов`язковій сплаті. Отже, механізм списання грошових коштів з рахунку позичальника з метою погашення кредиту, який чітко регламентований кредитним договором, є правомірним, а вимоги позичальника щодо повернення даних коштів та визнання кредитного договору припиненим є безпідставним. Крім того, відповідач зазначає, що позовна вимога про визнання припиненим кредитного договору не може бути задоволена з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що оскаржуване відповідачем рішення ухвалене на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, всі докази були належним чином досліджені і об`єктивно оцінені, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник АТ «Укрсиббанк» в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.05.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладений договір № 95361660000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку відповідно до якого банк надав спожитий кредит в сумі 75 075,00 грн. Відповідно до умов договору Позичальник зобов`язувався повернути кредит не пізніше 20.05.2023 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2021 року в зв`язку з погашенням на стадії судового розгляду ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 68 623 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 47217,81 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України 20950,94 грн, заборгованості за процентами за користування грошовими коштами відповідно до статті 625 ЦК України 205,13 грн та заборгованості по комісії 250,00грн, позовні вимоги залишені без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.06.2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.03.2021 року в частині відмови задоволення позовних вимог залишено без змін.

Тобто, відповідачем у цій справі було використано право на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, розрахованої у національній валюті, яка складалася з усього тіла кредиту, що залишилось, суми відсотків за статтям 625 і 1048 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга АТ «Укрсиббанк» задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому станом на 04.02.2021 року позичальником в повному обсязі сплачено заборгованість за кредитним договором, а зобов`язання перед банком за кредитним договором припинилося. Після звернення з позовом про стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Стягуючи з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 18856,82 грн, суд першої інстанції зазначив, що з моменту звернення банку з вимогами про дострокове повернення всієї суми заборгованості, в тому числі заборгованості за процентами відповідно до статей 1047, 625 ЦК України, заборгованості по комісії, банк продовжував нарахування процентів за користування кредитними коштами, в тому числі після повного погашення заборгованості позичальником.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), встановлено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 761/22801/15-ц (провадження № 61-32260св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 278/3152/15-ц (провадження № 1495св19).

Оскільки позичальник належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, то таке зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України.

Щодо способу захисту порушеного права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц зробив такий правовий висновок: «Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.»

Також Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц зазначив, що Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. (статті 11, 15 ЦК України).

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом, зокрема, шляхом припинення правовідношення.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1, 3 статті 12 ЦПК України). Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненим зобов`язання на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов`язань, проведене належним чином.

Відповідач не надав доказів наявності невиконаних зобов`язань, що випливають за кредитним договором від 20.05.2019 року № 95361660000 та не спростував тієї обставини, що виконання боржником зобов`язання було прийняте банком як належне.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи аналогічну справу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, посилаючись на правові висновки, яких дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, постановою від 30 жовтня 2019 року прийняв рішення про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором (справа № 320/2852/17-ц, провадження № 61-32696св18).

Крім того, Верховний Суд за подібних обставин 21 жовтня 2020 року прийняв постанову у справі № 761/34980/18, якою визнав таким, що припинив свою дію у зв`язку з виконання основного зобов`язання, кредитний договір.

За таких обставин, безпідставними є доводи апеляційної скарги АТ «Укрсиббанк» щодо неналежного засобу захисту, обраного позивачем, та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та постанову від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, оскільки обставини справ і предмет судового розгляду є різними. В справі, що переглядається апеляційним судом, предметом розгляду є припинення договору в зв`язку з його фактичним виконанням відповідно до статті 599 ЦК України.

Колегія суддів також доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних грошових коштів в розмірі 18856,82 грн.

За частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» відбулось списання коштів на погашення кредитної заборгованості за договором № 95361660000 від 20.05.2019 року, зокрема: 02.10.2020 - 23,83 грн, 08.10.2020 - 79,06 грн, 12.10.2020 - 96,75 грн, 28.10.2020 - 749,09 грн, 28.10.2020 2 247,66 грн, 09.11.2020 - 16,85 грн, 13.11.2020 9 279,06 грн, 27.11.2020 - 46,75 грн, 04.12.2020 - 23,85 грн, 16.12.2020 -29,06 грн, 22.12.2020 - 46,75 грн, 25.01.2021 - 69,06 грн, 31.03.2021 - 2,07 грн, 06.04.2021 -10,00 грн, 12.05.2021 - 24,87 грн, 20.05.2021 - 16,50 грн, 29.06.2021 1 372,77 грн, 29.06.2021 4 732,82 грн, всього 18 866,82 грн.

Разом з тим, Банк 06 липня 2020 року за № 24-1-01/555 пред`явив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, в якій вимагав в 30 денний термін з дня отримання вимоги погасити всю суму заборгованості, а в разі неотримання позичальником вищезазначеної вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 дня з дати відправлення повідомлення про дострокове погашення кредиту.

Крім того, в вересні 2020 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, пред`являючи вимогу щодо дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому відповідач втратив можливість нарахування та стягнення з позичальника процентів за користування кредитом.

В свою чергу, списання коштів здійснювалося відповідачем вже після звернення з вимогою про дострокове погашення заборгованості, в тому числі й після повного погашення заборгованості позичальником.

За таких обставин, в цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідсутні,а томуапеляційну скаргу слідзалишити беззадоволення,а рішеннясуду першоїінстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.

Головуючий О.О. Тимченко