Постанова

від 25.08.2010 по справі 2а-4373/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4373/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 серпня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді                                                              Баргаміної Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом  Державної податкової інспекції у  Козелецькому районі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія»  про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

          12.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія», в якому просив суд стягнути з відповідача за рахунок активів податковий борг в сумі 514,86 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів), але останній має заборгованість, яка всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеною у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час і місце слухання справі повідомлявся завчасно та належним чином, надіслав на адресу суду заяву                                від 25.08.2010 року про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з’явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином.  Проте, конверт з судовою повісткою відділом зв’язку повернуто до суду з відміткою «адресат не проживає». Оскільки повістка направлена відповідачу листом за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Розглянувши подані  документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» 21.06.2000 року перереєстроване розпорядженням голови Козелецької райдержадміністрації № 274, є правонаступником колишнього КСП імені Кірова, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Козелецькому районі, як платник податків з 23.06.2000 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Крім того, згідно ст. 11 вищезазначеного Закону,  відповідач несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Але, товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія» несвоєчасно і не в повному обсязі вносить податки до бюджету.

Судом встановлено, що ДПІ у Козелецькому районі на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено невиїзні документальні перевірки з питань неподання або несвоєчасності подання декларацій з податку на прибуток підприємств, у ході яких встановлено, що відповідачем порушено п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: актом № 911/15-010 від 04.09.2007 року встановлено не подання податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2007 року , на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006291530/0 від 13.09.2007 року, яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 170 грн.; актом            № 1190/15-010 від 28.11.2007 року встановлено не подання податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року , на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008081530/0 від 29.11.2007 року,  яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 170 грн (отримано відповідачем 03.12.2007 року); актом  № 8/15-010 від 08.01.2009 року встановлено не подання податкової декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року , на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131530/0 від 16.01.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 170 грн.  

Податкові повідомлення-рішення № 0006291530/0 від 13.09.2007 року та                               № 0000131530/0 від 16.01.2009 року надсилались відповідачу за юридичною адресою, однак не були вручені та повернулись з відміткою відділення поштового зв’язку про відсутність підприємства за адресою державної реєстрації, в зв’язку з чим на підставі пункту 4.9 статті 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253  вони були розміщені на дошці податкових оголошень.  

Як визначено пунктом 16.4.  статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Строк подання декларацій по податку на прибуток передбачений підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами зазначеними у п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4  Закону, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання  протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Таким чином, узгоджена сума податкового зобов’язання відповідача по податку на прибуток підприємств приватної власності  по вищевказаним податковим  повідомленням-рішенням складає 510 грн.

Відповідно до вказаного Закону, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого  дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Враховуючи викладене, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 4,86 грн.

Згідно  статті 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266 податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки. Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених: а) податковим органом; б) іншими контролюючими органами. Податкові вимоги формуються також у випадках, коли платник податків самостійно подав декларацію, але не погасив суму податкових зобов'язань у встановлені строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року, № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога направляється платнику податків  у випадках, якщо він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки.

На виконання вимог вищевказаної норми Закону, на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога №1/150 від 01.07.2004 року, яка була отримана відповідачем 09.07.2004 року. У зв’язку з непогашенням податкового боргу відповідачу було направлено другу податкову вимогу № 2/183 від 09.08.2004 року, яка була отримана відповідачем 20.08.2004 року.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов’язань платники податків несуть у відповідності із законодавством України. Примусове стягнення податкового боргу – передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Як вказано у п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року , активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3  цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість  та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Згідно з положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до зазначених норм та користуючись правом, передбаченим п.11 ст. 10 вказаного Закону, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення  з активів відповідача заборгованості перед бюджетом.

У зв’язку з непогашенням боргу Державною податковою інспекцією у Козелецькому районі було прийнято рішення № 24 від 23.09.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, однак податковий борг не було погашено.  

Наявними у справі доказами підтверджується те, що позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо визначення податкового боргу та надсилання відповідачу податкових вимог.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов'язання відповідачем не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов'язання визнається судом податковим боргом. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу та беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від  21.12.2000 року заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у відповідності до пп.  3.1.1   п.  3.1   ст.  3  Закону України «Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року .

Позиція позивача відповідачем не спростована, а судом не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при нарахуванні податкового боргу.

Таким чином, враховуючи, що обставини справи, які відповідно  до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,  суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у Козелецькому районі та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163  КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути за рахунок активів з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» (Козелецький район, с. Ничогівка, вул. Леніна, 35, р/р 260031227 в ЧОД АППБ «Аваль» в м. Чернігові, МФО 353348, код ЄДРПОУ 14243315) до Державного бюджету Козелецького району на р/р 34120999700163, код 22824138, банк отримувача ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592  податковий борг в розмірі 514,86 грн.

Постанова набирає законної сили  у порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                                           Баргаміна Н.М.