Рішення

від 15.02.2023 по справі 705/384/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/384/23

2/705/1093/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій зазначив про те, що 02 вересня 2000 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Через професійну діяльність відповідач багато часу знаходиться поза межами міста у зв`язку з відрядженнями. Між сторонами почали виникали конфлікти та суперечки, які унеможливлюють їх подальше спільне проживання. Кожен з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, у зв`язку з цим шлюбні стосунки були фактично припинені. Переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливі, шлюб носить лише формальний характер, сім`я фактично розпалася і приминення між ними вважає неможливим.

Професійна діяльність відповідача не передбачає її повернення додому, вона залишила постійне місце проживання, діти залишилися проживати з ним та знаходяться на його утриманні. Вирішити у позасудовому порядку питання місця проживання дітей їм не надалося можливим, тому він і звернувся до суду з цим позовом. Вважає, що для гармонійного життя та розвитку дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , доцільним буде їх проживання разом з ним, оскільки він спроможний забезпечити дітям належні умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання. При цьому, гарантує, що будь-яких перешкод матері дітей у спілкуванні з ними, чинити не буде.

Просить суд постановити рішення, яким шлюб між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 11 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилась, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просить суд справу проводити у її відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Уманської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляли. На адресу суду направили висновок про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши позицію сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом достовірно встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 02 вересня 2000 року, актовий запис про шлюб № 11. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 .

У вказаному шлюбі у позивача та відповідача народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина Умані».

Мати дітей ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи виданої адміністратором ЦНАП Захарчук Н.А. та повідомленням виконавчого комітету Уманської міської ради від 26.01.2023 року, наданим на запит суду.

Крім того, на вимогу суду надано висновок органу опіки та піклування Уманської міської ради про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно якого встановлено, що у громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сімейне життя не склалося, тому вони проживають окремо. Діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 встановлено, що діти проживають у квартирі зі всіма зручностями, мають окреме місце для відпочинку, занять, забезпеченні одягом, взуттям, іграшками, предметами вжитку. Санітарний стан помешкання задовільний, зроблено сучасний ремонт. В ході бесіди з ОСОБА_1 , з його слів, стало відомо, що ОСОБА_2 . Мати дітей, на цей час із сім`єю не проживає, інколи цікавиться меншими дітьми. Вона проживає разом зі старшим сином ОСОБА_11 , вирішує свої сімейні питання та влаштовує життя. Своєю заявою від 02.02.2023 року ОСОБА_2 підтвердила, що із сім`єю не проживає, немає можливостей і часу займатися вихованням дітей та найближчим часом планує виїхати за кордон у довготривале відрядження.

За час проживання дітей з батьком, відповідно до довідки, ОСОБА_5 відвідує приватний позашкільний навчальний заклад Освітній Простір SOVA м. Умань з підготовки до школи, де вказано, що батько постійно приводить на заняття сина. В інформації про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , завіреній дирекцією Уманського ліцею № 2, вказано, що ОСОБА_4 навчається у цьому ліцеї, батько бере активну участь у класних та загальноліцейних заходах, відвідує батьківські збори. Діти мають окреме місце для проживання та відпочинку, забезпечені одягом, взуттям, іграшками, предметами вжитку, комп`ютерною технікою. ОСОБА_1 має стабільний дохід, про що свідчить довідка від 18.01.2023 року № 6, видана «Будмонтаж-Партнер».

Орган опіки та піклування Уманської міської ради, захищаючи інтереси малолітнього ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що батько дітей взяв на себе навчання, виховання, утримання синів, забезпечує їх матеріально, діти на це час проживають з батьком, а тому вважає за доцільне визначити проживання дітей разом з батьком.

Крім того, згідно наданої позивачем довідки про дохід за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, наданої з його місця роботи в ТОВ «Будмонтаж-Партнер» (код 41030398) заробітна плата за вказаний період становить 106 800,00 грн.

Згідно довідки приватного позашкільного навчального закладу Освітній простір SOVA до закладу на заняття з підготовки до школи ОСОБА_5 приводить тато ОСОБА_1 .

Згідно ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що на цей час сторони у справі не проживають разом однією сім`єю та не ведуть спільного господарства. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, який на розірванні шлюбу наполягає, та інтересам відповідача, яка не заперечує проти розірвання шлюбу.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд виходить з того, що вжиття заходів щодо збереження сім`ї у цьому випадку не може дати позитивного результату, оскільки подальше спільне життя подружжя неможливе та є таким, що суперечило б інтересам сторін у справі та їх дітей. Враховуючи обставини, що склалися у вказаному випадку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання шлюбу.

Також суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін у справі, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивачем ставиться питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом з ним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державною.

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язків її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 Конвенції ООН).

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного й гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасники поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Аналогічна норма відображена у ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітньої або малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Місце проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи, що позивач займається вихованням синів, піклується про них, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дітей, позиції матері, суд вважає, що на цей час проживання синів з батьком, який фактично проживає з ними, буде відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному, так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання синів разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Уманської міської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом із батьком повною мірою відповідає їх інтересам. Будь-яких підстав вважати, що внаслідок проживання із батьком права дітей можуть бути порушені, судом не встановлено.

Отже, висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини з батьком є обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно приписів ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням досліджених доказів по справі, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні сумніви щодо достовірності встановлених обставин та добровільності їх визнання, а тому, керуючись принципом рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, при цьому враховуючи інтереси дітей а також те, хто з батьків виявляє більшу увагу і турботу про них, їх вік, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини, суд приходить до переконання, що необхідно визначити місце проживання неповнолітніх синів сторін з батьком.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, але позивач у своєму позові питання щодо розподілу судових витрат не ставить.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 105, 110, 112, 113, 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований 02 вересня 2000 року виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 11.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський