Рішення

від 08.02.2023 по справі 673/1288/21

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/1288/21

Провадження № 2/673/33/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Ягодіної Т.В.

за участю секретаря судового засідання -Ставнічук Р.М.,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

представників- ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Вовковинецької селищної ради Хмельницької області, державного реєстратора Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області Малярик Наталії Володимирівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «АБРИС» та ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення Вовковинецької селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Вовковинецької селищної ради Хмельницької області, державного реєстратора Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення Вовковинецької селищної ради Хмельницької області №139-26/2020 від 26.06.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером НОМЕР_3.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, вказала, що вона є спадкоємцем до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . До складу спадщини останньої входить земельна ділянка, загальною площею 0,50га, яка розташована на території Вовковинецької селищної ради Хмельницької області. З метою оформлення права власності на вказану земельну ділянку, позивач звернулася до землевпорядної організації ПП «Проекція» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Після цього, вказана документація була передана на затвердження та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-6800672442020 від 17.12.2020 року їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати розташовується інша земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, площа якої співпадає на 59,8425%, розробником якої 11.08.2020 року є ПП «Абрис». Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площа земельної ділянки складає 0,45га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, її реєстрація здійснена державним кадастровим реєстратором відділу у Макарівському районі Київської області Малярик Н.В. Згідно інформації, наданої ПП «Абрис» позивачу стало відомо, що за даним кадастровим номером земельної ділянки був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45га за адресою смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області ОСОБА_1 на підставі рішення Вовковинецької селищної ради №139-26/2020 від 26.06.2020 року.

Вказує, що з огляду на наявність вказаного рішення та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 в Державному земельному кадастрі, позбавлена можливості оформити право власності на належну їй земельну ділянку площею 0,50га, яка розташована на території смт Вовковинці Вовковинецької селищної ради із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

В суді представник позивача ОСОБА_2 вимоги позову підтримала в повному обсязі з підстав викладених у заяві.

Представник Вовковинецької селищної ради Хмельницької області до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності в якій вказав на визнання в цілому позовних вимог.

Представники відповідачів відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області до суду не з`явились будучи повідомленими належним чином.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ПП «Абрис» будучи належним чином повідомленим про слухання справи, подало заяву про її розгляд у відсутність його представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність означених відповідачів та третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 та її представник вимоги позову не визнали. Так, останній вказував, що у відповідності до державного акту на право власності на землю матері позивача належила земельна ділянка, загальною площею 0,50га. Разом з тим до складу цієї площі землі входять три окремих земельних ділянки, на які позивачем розроблялися технічні документи. Разом з тим вказував, що позивачем не доведено на яку саме із належних їй земельних ділянок накладається земельна ділянка, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 являлась власником земельної ділянки площею 0,50 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого головою Вовковинецької селищної Ради народних депутатів від 30.10.1995р.

Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 47 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла ОСОБА_4 , яка частково оформила спадкові права (а.с.15).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № РВ-6800672442020 від 17.12.2020 року відмовлено ОСОБА_4 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстави розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки та рекомендовано усунути перетин із межами наявної в ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площа співпадає на 59,8425%, розробник якої є 11.08.2020 року ПП «Абрис» (а.с.41-42).

Згідно рішення 26 сесії VII скликання Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області №139-26/2020 від 26.06.2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,45га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах населеного пункту смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області (а.с.62 )

На підставі означеного рішення ПП «Абрис» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45га за адресою смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області ОСОБА_1 (а.с.50, 66-102).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.08.2021 року, 30.10.2020 року відділом у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 11.08.2020 року ПП «Абрис» зареєстровано земельну ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,45 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , яка розташована у смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області (а.с.16-17).

Згідно рішення 6 сесії VIIІ скликання Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №123-06/2021 від 29.04.2021 року ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність 0,4500га за кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця її розташування, оскільки така була сформована як із земель комунальної власності, так і частково із земель приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серія ХМ №0-00703 від 30.10.1995 року та рішенням №РВ-68000672442020 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 17.12.2020 року (а.с.63).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що являється співмешканцем ОСОБА_1 . Про те, що за адресою знаходження спірної земельної ділянки проживала ОСОБА_6 йому було відомо. Разом з тим, ОСОБА_6 змінила місце проживання, а тому земельна ділянка тривалий час пустувала, перебувала в занедбаному стані. В зв`язку з цим, звернувся до Вовковинецької селищної ради з метою встановлення власника вказаної земельної ділянки. Отримавши інформацію про відсутність зареєстрованого права власності ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб на таку земельну ділянку, рекомендував ОСОБА_1 звернутися до селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою отримання цієї земельної ділянки у власність. Після того як були виготовлені технічні документи на земельну ділянку дізнався про наявність у ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та

Згідно з ч.1 ст. 152 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частинами 1, 2 ст.78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, суд констатує, що позивач набула в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 з 1995 р.

26.06.2020 року ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області виготовила проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, загальною площею 0,4500га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого були внесені відомості до Державного земельного кадастру із присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера НОМЕР_5.

При зверненні ОСОБА_4 до державного кадастрового реєстратора з метою внесення відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку, загальною площею 0,50га, яка на підставі Державного акту на право приватної власності від 30.10.1995 року належала ОСОБА_6 , вказаною посадовою особою було відмовлено в зв`язку із перетином ділянок із ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5.

Зазначена обставина унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру (формування земельних ділянок як об`єкта цивільних прав), чим позбавляє позивача можливості оформити свої спадкові права.

Згідно з ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3,4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 13 ст.79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр, не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічну норму містить частина 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

За змістом ст.16 Закону України "Про державний земельний кадастр", земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 цього Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Враховуючи викладене, з метою захисту порушених прав ОСОБА_4 позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки НОМЕР_5 у Державному земельному кадастрі, площею 0,45 га, розташованої на території Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

При вирішенні вимог позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Вовковинецької селищної ради Хмельницької області №139-26/2020 від 26.06.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 » суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм убачається, що Держгеокадастр за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною четвертою-сьомою статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: «у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду в указаній справі звернула увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18).

Зважаючи на встановлені обставини у даній справі, суд констатує, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування не являється правовстановлюючим документом, оскільки не гарантує ОСОБА_1 чи невизначеному колу осіб набуття права на конкретну, індивідуально визначену земельну ділянку. Про вказане також свідчить рішення 6 сесії VIIІ скликання Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №123-06/2021 від 29.04.2021 року яким ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність 0,4500га за кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. В зв`язку з чим правові підстави для його скасування відсутні.

За встановлених судом обставин, ефективним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку є скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Перелічені норми процесуального закону означають, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суду належить постановити рішення у справі на користь протилежної сторони, розтлумачивши на її користь усі припущення, що не були доведені позивачем під час розгляду справи. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: проте, доведення підстав позову покладається на позивача, якщо правило про протилежне не міститься у певному законодавчому приписі.

Тягар доказування позивача виникає з моменту пред`явлення позову, а відповідача після того, як останній вважатиме надану позивачем сукупність доказів загрозливою для свого стану. На підставі правила про розподіл доказового тягаря формується позиція сторін у справі, надаються і вивчаються докази, а також

приймається судове рішення. Відповідно, правило розподілу тягаря доказування організовує весь процес від моменту пред`явлення позову до прийняття судового рішення.

Суд визнає позов необґрунтованим, якщо позивач не доведе зворотного. Відповідач може заперечувати проти позову, в тому числі шляхом заяви про існування обставин, які позивачем не зазначені та які перешкоджають задоволенню позову. Такі обставини суд визнає існуючими, якщо відповідачем вони будуть доведені.

Що стосується доводів представника ОСОБА_3 , що у даній справі ОСОБА_4 не доведено з якою із належних їй земельних ділянок загальною площею 0,50га перетинається земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_3 на яку претендувала ОСОБА_1 , суд вважає їх неприйнятними, оскільки формування такої земельної ділянки із внесенням відповідних даних до Державного земельного кадастру позбавляють позивача реалізувати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку загальною площею 0,50га, при цьому із якою із земельних ділянок вказаної площі є перетин земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 правового значення немає.

Також ОСОБА_1 в судовому засіданні не надала доказів на підтвердження заперечень щодо перетину земельних ділянок та спростування рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № РВ-6800672442020 від 17.12. 2020 року.

Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позову до відповідача Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, зважаючи на те, що останній в розумінні положень ст.48 ЦПК України не може бути стороною у справі, оскільки не являється юридичною особою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 76 - 81, 89, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 13.06.1998 року Хмельницьким МУУМВС України в Хмельницькій області), до Вовковинецької селищної ради Хмельницької області (місце знаходження: Хмельницька область, Хмельницький (Деражнянський) район, смт. Вовковинці, вул. Миру, 24), державного реєстратора Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області Малярик Наталії Володимирівни (місце знаходження: Київська область, смт. Макарів, вул. Олександра Довженка, 18), Головного управління Держгеокадастру в Київській області(місце знаходження: Київська область, м. Київ, вул.Серпова, 3/14), треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «АБРИС» (місце знаходження: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Л.Українки, 6) та ОСОБА_1 (місце проживання: Хмельницька область, Хмельницький (Деражнянський) район, смт. Вовковинці), про визнання незаконним та скасування рішення Вовковинецької селищної ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволити частково.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровими номером НОМЕР_3 площею 0,45 га, розташовану на території Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.02.2023 року.

Суддя: Т. В. Ягодіна