Ухвала

від 06.02.2023 по справі 355/1863/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1863/21

Провадження № 2/355/54/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л. О.,

Представника позивача Бордаченка О. В.,

Представника відповідача-2 Куценко Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Баришівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЕНКІВЕЦЬ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір оренди землі від 18.10.2012 на строк 10 (десять) років. В 2019 році позивачу стало відомо що в порушення умов вищевказаного договору, відповідач-1 передав в оренду свою земельну ділянку відповідачу-2 і право оренди відповідача-2 було зареєстровано державним реєстратором Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області. Оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не вдалось, позивач звернувся до суду та просив суд:

1. Визнати недійсним договір оренди землі №109/21 від 15.09.2021 року, що укладений між гр. ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ», за яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169.

2. Визнати право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169 площею 4,5235 га згідно із договором оренди землі №342 від 18.10.2012 року, зареєстрованого 12.12.2012 року, строк оренди 10 років з переважним правом укладення договору оренди на новий строк.

3. Судові витрати покласти на Відповідачів.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування у державного реєстратора Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області копію договору оренди землі №109/21 від 15.09.2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169 з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

11.04.2022 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та заборонити ТОВ «УБА-Агросвіт» вчиняти будь-які дії із використання (у т.ч. оброблення) земельної ділянки кадастровий номер 3220286400:18:001:0169 до вирішення судом спору по суті, а також заборонити ТОВ «УБА-Агросвіт» перешкоджати СТОВ «Деренківець» володіти та користуватися (у т.ч. обробляти) земельною ділянкою кадастровий номер 3220286400:18:001:0169 відповідно до умов договору оренди землі від 18.10.2012.

13.04.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

15.04.2022 ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено ТОВ «УБА-Агросвіт» вчиняти будь-які дії із використання (у т.ч. оброблення) земельної ділянки кадастровий номер 3220286400:18:001:0169 до вирішення судом спору по суті, а також заборонити ТОВ «УБА-Агросвіт» перешкоджати СТОВ «Деренківець» володіти та користуватися (у т.ч. обробляти) земельною ділянкою кадастровий номер 3220286400:18:001:0169 відповідно до умов договору оренди землі від 18.10.2012.

07.06.2022 від Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до суду надійшла копія договору оренди землі №109/21 від 15.09.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «УБА-Агросвіт».

24.06.2022 від представника ТОВ «УБА-Агросвіт» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

24.06.2022 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

13.07.2022 від директора ТОВ «УБА-Агросвіт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.07.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

03.08.2022 від позивача надійшли пояснення. У своїх письмових поясненнях позивач просив суд врахувати судову практику Верховного Суду та зазначав, що у наведених судових рішеннях Суд вказав на те, що укладений власником земельної ділянки другий договір оренди землі до закінчення дії попереднього договору оренди землі суперечить земельному законодавству, закону про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та порушує права первісного орендаря. Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як первісного орендаря. Тому Верховний Суд вважає правильним визнавати наступний договір оренди землі недійсним. Визнання недійсним договору оренди землі є підставою для скасування державної реєстрації права оренди за таким правочином в силу закону, і заявляти вимогу до державного реєстратора про зобов`язання його скасувати державну реєстрацію права оренди у такому випадку є передчасним. При цьому, позивач має врахувати вимогу закону про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і заявити вимогу про визнання його права оренди.

13.09.2022 від директора ТОВ «УБА-Агросвіт» надійшло клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що в даній справі відсутній предмет спору. Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних прав. На підтвердження викладеного відповідач -2 надав суду копію додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 10.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УБА-Агросвіт».

19.09.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.11.2022 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких остання заперечувала проти підписання договору оренди, підписаного з СТОВ «Деренківець». Так, відповідач-1 надав до суду копію листа від 13.10.2022 №1404/335-22 відділу №3 Управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в якому зазначено, що інформацію про оренду спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169 станом на 31.12.2012 у Відділі не виявлена.

18.11.2022 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі. У своїх запереченнях позивач зазначив, що предметом спору по справі є визнання недійсним спірного договору оренди землі від 15.09.2021 року. Задоволення позову буде свідчити про недійсність такого договору з дата його вчинення і що він не створив жодних правових наслідків для сторін такого договору (відповідачів). При цьому, у разі задоволення позову судом стануть недійсними і всі додатки та додаткові угоди до такого договору з дати їх укладення на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України. Тому підписана відповідачами Додаткова угода від 10.11.2021 року про розірвання договору не має жодного юридичного значення для вирішення даного спору судом. Сторони недійсного договору повинні будуть повернути одна одній все отримане за цим договором, а позивач, який не є стороною договору, матиме право на відшкодування збитків та моральної шкоди на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України.

Після підписання відповідачами Додаткової угоди залишається невирішеним питання про те, хто мав право на користування земельною ділянкою у період між датою укладення спірного договору оренди та датою підписання Додаткової угоди про його розірвання (15.09.2021 10.11.2021), а також обов`язки із виплати орендної плати за цей період і утримання податків та зборів із цих платежів. Позивач наводив суду судову практику Верховного Суду з аналогічних спорів.

21.11.2022 від позивача на електронну пошту надійшли письмові пояснення у зв`язку із подачею пояснень від гр. ОСОБА_1 ). Позивач зазначає, що оскільки відповідач 1 подав суду пояснення та докази після закінчення строку на їх подачу, то в силу вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України, суд не приймає до уваги такі докази. Щодо наданого відповідачем-1 листа відділу №3 Управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, позивач зазначив наступне. Державна реєстрація договору оренди землі від 18.10.2012 підтверджується надписом на договорі оренди землі, реєстраційним номером, підписом уповноваженої особи Управління Держкомзему у Баришівському районі Київської області про державну реєстрацію 12.12.2012 року цього договору оренди землі та відбитком печатки державної установи. Також державну реєстрацію за цими реєстраційним номером і датою щодо договору оренди землі із позивачем підтверджено листом Відділу у Баришівському районі ГУ ДГК у Київській області від 20.05.2021 року, який також додавався до позовної заяви позивача і міститься у справі. Крім того, на адвокатський запит представника позивача від 31.10.2022 року ним було отримано лист-відповідь Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ ДГК у м. Києві та Київській області від 08.11.2022 року №1650/19-22, із якого вбачається, що «у зв`язку з тим, що Книга записів державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі по Подільській сільській раді колишнього Баришівського району Київської області за 2012 рік не виявлена, надати відомості щодо державної реєстрації договорів оренди землі не представляється можливим». При цьому, Постановою КМУ бід 16.11.2020 року №1118. було реорганізовано територіальні органи Держгеокадастру України, у тому числі утворено новий структурний підрозділ Управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Потім Постановою КМУ від 05.04.2021 р. №301 раніше прийняте рішення Уряду від 16.11.2020 року №1118 скасоване, але вже Постановою КМУ від 10.09.2022 р. №1015 продовжено реорганізацію органів Держгеокадастру України і утворено Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, до якого приєднано ГУ ДГК у м. Києві, яке ліквідовано.

Вся документація кожен раз передавалась до правонаступника - новоутвореного територіального органу Держгеокадастру і до цього часу відбувається систематизація документів. Цим можна пояснити надання ГУ ДГК у м. Києві та Київській області відповіді від 13.10.2022, на яку йде посилання у письмових поясненнях Відповідача-1, та від 08.11.2022, отриманої Позивачем.

Більше того, як вже зазначалось у позовній заяві, позивач виплачує відповідачу-1 протягом дії договору оренди землі від 18.10.2012 орендну плату за користування земельною ділянкою та як податковий агент утримує і сплачує із цих сум ПДФО і ВЗ. Податкова звітність про нараховані суми і сплачені податки своєчасно подається позивачем до податкової служби. Факт отримання орендної плати відповідачем-1 від позивача за договором оренди землі від 18.10.2012 року не заперечується, а тому цей факт є встановленим. На підтвердження вказаного позивач надав суду докази виплати орендної плати та сплату податків з доходів відповідача-1 за останні роки, а саме копії квитанцій щодо сплати податків за ІV квартал 2021 та IV квартал 2020.

23.11.2022 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням останніх документів, наданих позивачем.

25.11.2022 від позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення (у зв`язку із подачею пояснень від гр. ОСОБА_1 ), які раніше були направлені електронною поштою.

18.01.2023 від відповідача-1 надійшла заява про визнання позову.

23.01.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення із клопотанням прийняти нові докази, а саме позивач просить суд залучити до матеріалів справи копію Додаткової угоди №1 від 14.06.2022 до Договору оренди землі №342 від 18.10.2012, відповідно до якої між відповідачем-1 ОСОБА_1 та позивачем продовжено строк дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169 на сім років. Враховуючи це, позивач просив суд визнати недійсним оскаржуваний договір оренди землі, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право оренди відповідача-2 на цю ж саму земельну ділянку.

В судовому засіданні представника відповідача-2 заявила, що залишилось нерозглянутим клопотання директора ТОВ «УБА-Агросвіт» про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, посилаючись на заперечення, які були подані до суду 18.11.2022. Позивач зазначив, що підписана відповідачами Додаткова угода від 10.11.2021 року про розірвання договору не має жодного юридичного значення для вирішення даного спору судом. Сторони недійсного договору повинні будуть повернути одна одній все отримане за цим договором, а позивач, який не є стороною договору, матиме право на відшкодування збитків та моральної шкоди на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України. Після підписання відповідачами Додаткової угоди залишається невирішеним питання про те, хто мав право на користування земельною ділянкою у період між датою укладення спірного договору оренди та датою підписання Додаткової угоди про його розірвання (15.09.2021 10.11.2021), а також обов`язки із виплати орендної плати за цей період і утримання податків та зборів із цих платежів. Позивач наводив суду судову практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суд від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Представник відповідача-2 наполягала на задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки станом на час розгляду даної справи між сторонами відсутні будь-які невирішені питання. У весь час, що розглядалась дана справа позивач самостійно обробляв земельну ділянку ОСОБА_1 , збирав урожай, сплачував податки та орендні платежі. Даний факт позивачем не заперечувався.

Задовольняючи заяву відповідача-2 про закриття провадження у справі Суд, враховуючи судову практику на яку посилався позивач, виходив з наступного.

Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статей 599, 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або за домовленістю сторін.

У статтях 651, 653 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 236Цивільного кодексуУкраїни виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Із правової природи такого зобов`язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно достатті 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов`язані з виконанням такого договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов`язання за цим договором.

Відповідно до вимог чинного законодавства орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Одна й та ж сама земельна ділянка не може одночасно орендуватися різними юридичними особами (орендарями, землекористувачами). Укладення наступного правочину щодо користування земельною ділянкою можливе лише після припинення дії попереднього правочину: договору оренди землі припинення права оренди попереднього орендаря.

Крім того, слід зазначити, що як Цивільного кодексу України і Земельного кодексу України, так і закони України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не передбачають подвійної реєстрації права на земельну ділянку, адже така реєстрація суперечила б змісту відносин оренди землі, та могла призвести до наявності багатьох повноправних і законних користувачів однієї й тієї ж земельної ділянки.

У даній справі вимогами СТОВ «Деренківець» є визнання за ними права оренди на момент подачі позову та визнання переважного права оренди на майбутнє земельної ділянки 3220286400:18:001:0169, яка належить ОСОБА_1 . З цією метою позивач просить суд визнати недійним договір оренди землі №109/21 від 15.09.2021 року.

Однак, в даній судовій справі відсутній спір про право оренди земельної ділянки, оскільки позивачем надано суду копію Додаткової угоди №1 від 14.06.2022 до Договору оренди землі №342 від 18.10.2012, відповідно до якої між відповідачем-1 ОСОБА_1 та позивачем продовжено строк дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220286400:18:001:0169 на сім років. Таким чином, між сторонами в позасудовому порядку вирішення питання щодо права оренди земельної ділянки.

У своїй позовній заяві позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «УБА-Агросвіт» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, позивач не просив суд скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права оренди за ТОВ «УБА-Агросвіт».

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою було б належним способом захисту прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що земельну ділянку за оскаржуваним договором оренди землі обробляв позивач, сплачував орендну плату, податки, збирав урожай, крім того, ухвалою суду від 15.04.2022 було вжито заходи забезпечення позову з метою попередження вчинення відповідачем-2 перешкод позивачу в оброблені земельної ділянки.

Таким чином, Суд прийшов до висновку, що жодних неврегульованих питань між сторонами (ТОВ «УБА-Агросвіт», СТОВ «Деренківець» та ОСОБА_1 ) не існує, як і не доведено існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення договору оренди землі №109/21 від 15.09.2021, тобто зобов`язання за спірним договором є припиненими 10.11.2021.

Визнання спірного договору оренди землі недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування, договір розірвано та відсутні будь-які невирішені питання щодо оренди землі, на які посилався позивач (виплата орендної плати за період з 15.09.2021 10.11.2021, утримання податків та зборів з цих платежів).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15).

Суд не вбачає підстав для відступлення від висловленого Верховним Судом України правового висновку в вищезгаданій згаданій постанові.

У постанові Великої Палати Верховного Суд від 27.11.2018 по справі №905/1227/17, на яку посилається позивач, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15) та дійшов наступного висновку:

«63. Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про освіту» майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.

67. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні приміщення передані в оренду ТОВ «Фірма Технотрон» всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, тобто для діяльності не пов`язаної з навчально-виховним процесом Маріупольського професійного ліцею.

68. Отже, виходячи з викладеного, спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

69. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні орендовані приміщення на момент укладення договору перебували на балансі Маріупольського професійного ліцею і не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом навчального закладу.

70. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом, отже, висновок суду апеляційної інстанції, що спірні приміщення передані в оренду ТОВ «Фірма Технотрон» всупереч забороні встановленій чинним законодавством, є обґрунтованим.».

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що судова справа на яку посилався позивач (постанова Великої Палати Верховного Суд від 27.11.2018 по справі №905/1227/17), містить інші фактичні обставини справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, у період з 15.09.2021 по 10.11.2021 та у період з моменту подачі позовної заяви та станом на дату розгляду справи самостійно обробляв та засівав земельну ділянку за спірним договором оренди землі, сплачував податки та орендну плату. Підставою звернення до суду стала недобросовісна поведінка відповідачів, яка полягала у реєстрації права оренди земельної ділянки за спірним договором оренди за відповідачем-2 та погрози відповідача-2 про те, що він буде обробляти земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 замість позивача.

Враховуючи те, що термін дії договору оренди землі від 18 жовтня 2012 року, укладений між СТОВ «Деренківець» та ОСОБА_1 продовжено ще на сім років, отже відсутній спір про право оренди земельної ділянки, то станом на дату розгляду даної справи відсутній предмет спору.

Щодо судових витрат.

Згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи мас право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

На переконання позивача, про те, що обставинами які свідчать про зловживання відповідачем-2 процесуальними правами є наступне: звернення відповідача-2 13.09.2022 року до суду з клопотанням про закриття провадження у справі і надання суду Додаткової угоди від 10.11.2021 року лише після закриття підготовчого судового засідання, без направлення такого доказу позивачу, після неодноразових клопотань відповідача-2 про відкладення розгляду справи, після того, як у квітні 2022 року він особисто вимагав від позивача не чинити йому перешкоди у обробленні земельної ділянки і посилався на укладений із відповідачем-1 договір оренди землі.

З даним твердженнями позивача Суд погоджується, оскільки на підтвердження вищевикладеного позивачем надано наступні докази: 1) лист від 26.10.2021 «Про припинення порушення прав СТОВ «Деренківець» як орендаря земельних ділянок», адресованого ТОВ «УБА-Агросвіт і який залишився без належного реагування з боку відповідача-2; 2) заява свідка від 11.04.2022, в якому дані свідчення директора філії «Поділля» СТОВ «Деренківець» ОСОБА_3 про те, що він особисто повідомляв директора ТОВ «УБА-Агросвіт» про те, що земельна ділянка за спірним договором оренди землі вже перебуває в оренді позивача.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду 29.11.2021, останньому не було відомо про те, що 10.11.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було припинено оскаржуваний договір оренди землі. З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач-2 свідомо ухилявся від мирного врегулювання спору, вводив позивача в оману, що і спонукало останнього звернутись до суду.

Крім того, відповідач-1, завідомо діючи недобросовісно, вводив Суд в оману, повідомляючи про те, що не укладав договорів оренди з СТОВ «Деренківець», при цьому не заперечуючи факту отримання орендної плати від позивача. Те, що пізніше відповідач-1 визнав позовні вимоги СТОВ «Деренківець» та продовжив з Товариством строк дії договору оренди землі від 18.10.2012 ще на сім років, свідчить про зловживання відповідачем-1 процесуальними правами та надання суду неправдивих свідчень.

За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору лише у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, яка встановлюється за наслідками розгляду справи.

Позивачем надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідачами у даній справі допущено зловживання процесуальними правами. Саме недобросовісна поведінка останніх спонукала позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

За таких обставин, Суд вважає за доцільне стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 44, 133, 141, 142, 255 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про закриття провадження у справі №355/1863/21 задовольнити.

Провадження у справі №355/1863/21 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Уба-Агросвіт» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання права оренди закрити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» (ЄДРПОУ 34248426) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕРЕНКІВЕЦЬ» (ЄДРПОУ 32898214) судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.).

Ухвалу про забезпечення позову від 15.04.2022 року, що винесена у даній справі, після набрання ухвали від 06.02.2023 року законної сили скасувати.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2023.

Суддя В.Червонописький