Постанова

від 08.02.2023 по справі 905/910/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Харків Справа № 905/910/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Зубченко І.В. (доповідач),судді:Істоміна О.А., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання: Склярук С.І.за участю представників: від позивача:Писаренко О.В., довіреність №16 від 18.01.2023р., свідоцтво серія ЗР №21/1714 від 30.10.2018р.від відповідача-1:Наумова О.М., свідоцтво серія ДН №4873 від 30.08.2017р., ордер серія АН №1109505 від 20.01.2023р.розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ (вх.№52Д/3 від 05.01.2023р.)на ухвалу господарського суду Донецької областіпровідмову у задоволенні заяви про забезпечення позовупостановлену25.11.2022р. у м.Харківу справі№905/910/22 (суддя Ніколаєва Л.В.)за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київдо відповідачів:1.Приватного акціонерного товариства "Слов`янський машинобудівний завод", м.Слов`янськ Донецької області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник", м.Слов`янськ Донецької області; 3. ОСОБА_1 , м.Слов`янськ Донецької областіпростягнення 12.205.386,73грн., 382.679,60 дол. США, 45.620 євро

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Таскомбанк", м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Слов`янський машинобудівний завод", м.Слов`янськ Донецької області, (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник", м.Слов`янськ Донецької області, (відповідач-2) та ОСОБА_1 , м.Слов`янськ Донецької області, (відповідач-3) 12.205.386,73грн., 382.679,60 дол. США, 45.620 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Приватним акціонерним товариством "Слов`янський машинобудівний завод" умов генерального договору про надання банківських послуг №НК1363 від 27.03.2017р. (з подальшими змінами та доповненнями до нього) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівник» і ОСОБА_1 - умов договорів поруки №Т 11.03.2014 І 3809 від 27.03.2017р. та №Т 11.03.2014 І 3808 від 27.03.2017р. (з подальшими змінами та доповненнями до них) відповідно.

Разом з позовною заявою Акціонерним товариством «Таскомбанк» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту в межах позовних вимог:

1) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:

- квартиру, загальна площа: 36,8кв.м, житлова площа: 19,5кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1378882614141;

- приміщення магазину промислових товарів, загальна площа: 37,2кв.м, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 11109495;

2) на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Машинобудівник», а саме:

- нежитлову будівлю експериментального корпусу А-2, загальна площа: 8.569,25кв.м, адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1317560814141;

- нежитлову будівлю, їдальню, загальна площа: 2.067,9кв.м. літера А-2, адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер нерухомого майна 938350114141;

- будівлю прохідної з воротами розсувними, загальна площа: 7,6кв.м, літера А-1, адреса: АДРЕСА_5, реєстраційний номер нерухомого майна 935367514141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 181,6кв.м, складу балонів, літера 1-А, адреса: АДРЕСА_6, реєстраційний номер нерухомого майна 36790814141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 415кв.м, опис: будівля складу хімії та лакофарб, цегляна А-1, адреса: АДРЕСА_7, реєстраційний номер нерухомого майна 36529314141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 10.552,5кв.м, опис: будівля адміністративно - побутового корпусу (АБК), залізобетонна - А-7, замощення - 1, адреса: АДРЕСА_8, реєстраційний номер нерухомого майна 36204514141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 215,8кв.м, опис: будівля розподільчої підстанції (РП-3), А-1, адреса: АДРЕСА_9, реєстраційний номер нерухомого майна 36178814141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 9,5кв.м, опис: газорозподільчий пункт (ГРП), А-1, адреса: АДРЕСА_10, реєстраційний номер нерухомого майна 36146014141;

- нежитлову будівлю, загальна площа: 560,4кв.м, опис: будівля матеріального складу, залізобетонна А-1, адреса: АДРЕСА_11, реєстраційний номер нерухомого майна 36141914141;

- нежитлову будівлю, загальна площа 33.726,1кв.м, А-1, замощення - 1, огорожа - 2, адреса: АДРЕСА_12, реєстраційний номер нерухомого майна 36135314141.

В обґрунтування заяви Акціонерне товариство «Таскомбанк» наголошує, що Приватне акціонерне товариство "Слов`янський машинобудівний завод" протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу та процентів за користування ним. На переконання позивача, відповідачі умисно ухиляються від виконання зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки з огляду на недотримання ними вимог про дострокове погашення заборгованості, які надіслані на їх адреси. Крім того, Акціонерне товариство «Таскомбанк» зазначає, що розмір заборгованості є значним та постійно збільшується, а тому існує велика вірогідність, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівник» і ОСОБА_1 може бути відчужено належне їм майно, що ускладнить виконання рішення суду та у майбутньому призведе до неможливості відновлення порушених прав позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 та ухвалити нове рішення щодо задоволення заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:

- хибним є висновок місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування визначених ним заходів до забезпечення позову. Так позивачем було зазначено, що позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених кредитним договором. До дня подачі позову та на день подачі апеляційної скарги жодних погашень боргу не відбувалось. Банк вказував, що при наявності значної заборгованості по кредитному договору існує велика вірогідність, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" та ОСОБА_1 може бути відчужене майно до ухвалення судом рішення у даній справі;

- з приводу співрозмірності заходів забезпечення позову до заявлених вимог банк також зазначав наступне. Заборгованість відповідача-1 за кредитним договором станом на 17.10.2022р. у загальному розмірі в гривневому еквівалентні більше 28.000.000,00грн. Беручи до уваги загальну площу об`єктів нерухомого майна, а також їх місцезнаходження, є очевидним, що середньоринкова вартість нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник", значно менша ніж заборгованість відповідача-1 перед Акціонерним товариством «Таскомбанк»;

- судом першої інстанції не враховано, що звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно поручителя існує з метою захисту порушеного права, зважаючи на те, що у поручителя відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна звернути стягнення, для погашення заборгованості по кредитному договору;

- обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову Акціонерне товариство «Таскомбанк» робило посилання на правові висновки Верховного Суду з приводу подібних правовідносин, проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним висновкам Верховного Суду, що, у свою чергу, призвело до постановлення незаконної ухвали про відмову в забезпеченні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023р. для розгляду вищевказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Істоміна О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023р. витребувано матеріали справи №905/910/22 із господарського суду Донецької області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

17.01.2023р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023р. поновлено Акціонерному товариству "Таскомбанк" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 та відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу по 06.02.2023р. Призначено розгляд справи №905/910/22 на 08.02.2023р. о 15:30год.

20.01.2023р. на електронну адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Слов`янський машинобудівний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" та ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу (з накладенням кваліфікованого електронного підпису; у межах визначеного судом строку). Згідно з резолютивною частиною відзивів відповідачі просять залишити ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідачі зауважують наступне:

- судом першої інстанції повністю з`ясовано обставини, що мали значення для справи;

- зі змісту заяви про забезпечення позову господарським судом Донецької області обґрунтованого встановлено, що не вбачається достатнього обґрунтування на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, - вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" та ОСОБА_1 конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, у тому числі на реалізацію належного їм нерухомого майна. Вказані твердження позивача ґрунтуються на припущеннях заявника та не містять належного доказового підтвердження;

- обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно є передчасним, оскільки відсутні підстави вважати, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" і ОСОБА_1 недостатньо коштів, за рахунок яких можливо виконати імовірне позитивне рішення суду.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2023р. та від 01.02.2023р. задоволено отримані на електронну адресу суду заяви Приватного акціонерного товариства "Слов`янський машинобудівний завод" та Акціонерного товариства "Таскомбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представників.

У судовому засіданні 08.02.2023р., проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача-1 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Представники відповідачів-2, 3 про наявність поважних причин неявки повноважних представників суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України", "Смірнова проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції" та інші).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, приймаючи до уваги обмеженість нормами процесуального права строку розгляду апеляційної скарги та те, що позиція відповідачів-2, 3 викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів-2, 3 за наявними матеріалами оскарження ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу, складено протокол.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.02.2023р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення позивача та відповідача-1 у судовому засіданні 08.02.2023р., судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський Суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2022р. у справі №15/143-б(910/11414/21), від 09.06.2022р. у справі №924/1277/20(924/1226/21).

Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову у справі №905/910/22 з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається достатнього обґрунтування на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Так, названа заява не містить доказів вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівник» та ОСОБА_1 конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, у тому числі на реалізацію належного їм нерухомого майна.

За змістом апеляційної скарги Акціонерне товариство "Таскомбанк" наголошує, що при наявності значної заборгованості по кредитному договору існує велика вірогідність, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" та ОСОБА_1 може бути відчужене майно до ухвалення судом рішення у даній справі. Разом з тим, відповідні твердження скаржника ґрунтуються виключно на припущеннях заявника без надання належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів.

Судова колегія, разом з іншим, погоджується з висновком господарського суду Донецької області про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно є передчасним, оскільки відсутні підстави вважати, що у відповідачів-2, 3 недостатньо коштів, за рахунок яких можливо виконати імовірне позитивне рішення суду.

За наведених обставин, на переконання судової колегії, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно може порушити права відповідачів на мирне володіння своїм майном, визначені статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи заяви про забезпечення позову, яким надана належна правова оцінка місцевим господарським судом, та які спростовані вище за текстом постанови.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 та задоволення вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Таскомбанк" за наведеними в ній мотивами.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ, на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2022р. у справі №905/910/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

У судовому засіданні 08.02.2023р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2023р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова