Рішення

від 31.01.2023 по справі 906/1284/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1284/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА" (м.Новоукраїнка Кіровоградської області)

до Фізичної особи-підприємця Луканича Михайла Степановича (м.Житомир)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Л" (м.Житомир)

про стягнення 530319,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення Фізичної особи-підприємця Луканича Михайла Степановича 530319,00грн заборгованості, з яких: 50000,00грн сплачених за договором підряду на виконання будівельних робіт №04 від 27.02.2020, 250000,00грн помилково перерахованих коштів та 230319,00грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору підряду №04 від 27.02.2020 не виконав належним чином у строк до 01.07.2020 погоджені договором роботи, у зв`язку з чим позивач 30.06.2021 направив претензію про відмову від зазначеного договору та про повернення сплачених грошових коштів. Також вказує, що 04.03.2020 згідно платіжного доручення №102 на розрахунковий рахунок відповідача помилково перераховано 250000,00грн, які також підлягають поверненню.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.01.2022.

23.12.2021 на адресу суду від позивача надійшли письмове обґрунтування щодо підстав повернення помилково перерахованих коштів за вих.№1 від 21.12.2021 (а.с.41-42).

16.05.2022 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору за вих.№5 від 12.05.2022.

Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 26.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1284/21 до судового розгляду по суті на 25.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/1284/21; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Л"; розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 09.01.2013.

20.12.2022 на поштову адресу суду від позивача надішли додаткові пояснення за №3 від 12.12.2022 щодо факту помилкового перерахування коштів у сумі 250000,00грн на рахунок відповідача (а.с.172-174).

Ухвалою суду від 09.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1284/21 до судового розгляду по суті на 31.01.2023.

Представник позивача у судове засідання 31.01.2023 не з`явилась, в адресованій суду заяві за №6 від 30.01.2023, у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні просила справу розглядати без участі представника; позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Копія ухвали суду від 09.01.2023, надіслана відповідачу, повернулася суду 23.01.2023 без вручення з відміткою органу зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

У даному випадку суд приймає до уваги те, що неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу: майдан Польовий, 13, кв.40, м.Житомир, 10009, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Дана адреса зазначена як місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Окрім того, забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов`язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.

Суд також звертає увагу, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Третя особа стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Богдан-Л", письмових пояснень у справі до суду не надало. Відповідно до реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції 16.01.2023 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233287559 (копія ухвали суду від 09.01.2023 у справі №906/1284/21), надіслане третій особі на стороні відповідача, "не вручене під час доставки" станом на 18.01.2023.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 між ТОВ "ЛІТА" (замовник, позивач) та ФОП Луканичем Михайлом Степановичем (підрядник, відповідач) укладено договір №04 підряду на виконання будівельних робіт (а.с.6-10), за умовами якого підрядник зобов`язвся на свій ризик та за завданням замовника якісно виконати роботи з будівництва та монтажу зерноочисного обладнання за адресою: Кіровоградська область, м.Новоукраїнка, вул.Курчакова, 13 ТОВ "ЛІТА" (надалі-об`єкт) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник прийняти виконану роботу з будівництва і монтажу зерноочисного обладнання в строк і в порядку визначених умовами цього договору, та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Згідно із п.1.3. підрядник зобов`язується забезпечити неухильне дотримання усіх вимог чинного законодавства України, які стосуються проведення будівельних та монтажних робіт, зокрема відповідних будівельних норм та інших нормативно-технічних документів, а також підрядник зобов`язується не перешкоджати реалізації замовником його права на контроль і технічний нагляд за відповідністю проектно-кошторисній документації обсягу, ціни і якості здійснюваного за цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору кінцевий термін виконання робіт підрядником за договором №4 від 27.02.2020 до 01.07.2020, під ключ та запуск комплексу в експлуатацію.

Датою закінчення виконаних робіт підрядника за цим договором є дата приймання виконаних робіт замовником та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.4. договору).

Як погоджено сторонами п.3.4 договору загальна вартість договору складає: 471000,00грн, складові вартості договору зазначені у специфікації рахунку №13 від 27.02.2020, а також в додатку №1 до даного договору.

Пунктом 3.5. договору сторони узгодили, що розрахунки за чинним договором здійснюються замовником в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:

- замовник сплачує авансовий платіж на суму 50000,00грн на початок робіт від загальної суми з дати підписання цього договору. Наступні кошти замовник сплачує поетапно за кожний виконаний вид робіт, що вказаний у рахунку №13 від 27.02.2020, який є невід`ємною частиною до договору;

- кінцеву суму 71000,00грн від загальної суми замовник сплачує після повного виконання робіт, що підтверджується узгодженим актом прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1. договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення замовником про готовність об`єкту або іншого, обумовленого сторонами в додатках до договору, результату виконання робіт до приймання.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2020. А відносно невиконання зобов`язань до їх повного виконання (п.11.5. договору).

Сторонами погоджено додаток №1 та специфікацію до договору №04 від 27.02.2020, яким погоджено перелік робіт, які потрібно виконати в процесі виготовлення завальної ями, встановлення обладнання та здачі в експлуатацію (а.с.11).

Відповідач виставив рахунок-фактуру №13 від 27.02.2020 на оплату на загальну суму 471000,00грн за договором №04 підряду на виконання будівельних робіт від 27.02.2020 (а.с.12).

04.03.2020 позивач перерахував відповідачу 50000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №101 від 04.03.2020 в призначенні платежу вказавши: "передоплата згідно договору №04 від 27.02.2020" (а.с.13).

Однак відповідач роботи передбачені умовами договору №4 від 27.02.2020 не виконав у строк, встановлений договором, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи шляхом подання доказів зворотного.

Крім того, 04.03.2020 позивач помилково перерахував на рахунок відповідача 250000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №102 від 04.03.2022, в призначенні платежу якого зазначено: "передоплата згідно договору №05 від 27.02.2020" (а.с.14).

30.06.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с.16-18), у якій посилаючись на невиконання ФОП Луканичем М.С. зобов`язань за договором №04 від 27.02.2020 повідомив про необхідність повернення суми попередньої оплати у розмірі 50000,00грн та помилково перерахованих коштів у сумі 250000,00грн протягом 7 робочих днів з дня отримання претензії. Направлення відповідної претензії підтверджується фіскальним чеком від 30.06.2021 (а.с.16-18).

Відповідач відповіді на претензію не надав, коштів у визначені позивачем строки не повернув.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору в досудовому порядку ТОВ "ЛІТА" звернулось з даним позовом про стягнення 530319,00грн заборгованості, з яких: 50000,00грн сплачених за договором підряду на виконання будівельних робіт №04 від 27.02.2020, 230319,00грн неустойки та 250000,00грн помилково перерахованих коштів.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку щодо повернення коштів, сплачених у вигляді авансу, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ч.ч.1, 2 ст.838 ЦК України: підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник; генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також, ч.4 відповідної норми встановлено право замовник у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як визначено ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини (ст.886 ЦК України).

Відповідачем у даній справі не надано жодних доказів того, що ним виконувались роботи, передбачені умовами договору, актів виконаних робіт та не доведено відмови позивача від підписання таких актів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у строк, встановлений договором, - до 01.07.2020 відповідачем не виконані зобов`язання, визначені угодою, чим допущені порушення.

Так, в силу ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відмова від договору позивачем у даному випадку є правомірною, враховуючи не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо виконання визначених договором робіт у встановлений строк.

Під час розгляду справи не надано доказів повернення 50000,00грн, перерахованих позивачем відповідачу в якості авансу.

За вказаних обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 5000,00грн в рахунок повернення передплати за договором підряду на виконання будівельних робіт №04 від 27.02.2020 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 230319,00грн неустойки, яка нарахована на підставі п.8.3.1 договору №04 від 27.02.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8.3.1 договору за порушення термінів (строків) закінчення робіт, передбачених п.2.1. договору, підрядник сплачує замовникові неустойку у розмірі 0,1 відсоток від вартості робіт за кожен день невиконання.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З таких обставин суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, враховуючи той факт, що зобов`язання з приводу виконання робіт не є грошовими зобов`язаннями та положення про обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.

Отже, сторонами в договорі №04 від 27.02.2020 погоджено, що за порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник сплачує замовнику у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.

В силу положень ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування неустойки, ніж встановленого в статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців, однак позивач даних приписів не врахував та безпідставно нарахував неустойку за період, який перевищує 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок неустойки з урахуванням шестимісячного строку її нарахування (з 02.07.2020 по 01.01.2021), судом встановлено, що обґрунтовано заявленим до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання робіт є 86664,00грн неустойки. В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення неустойки розміром 143655,00грн слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р.

В даному випадку суд враховує:

- встановлений у договорі розмір неустойки є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність у сукупності заявленої до стягнення суми заборгованості та неустойки, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленої до стягнення неустойки на 90%, тобто про стягнення з відповідача 8666,40грн неустойки.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів в сумі 250000,00грн, які помилково були перераховані останньому згідно платіжного доручення №102 від 04.03.2020.

Положеннями ст.15 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Частиною 1 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Суд встановив, що позивач перерахував відповідачу кошти в загальному розмірі 250000,00грн, відповідно до платіжного доручення №102 від 04.03.2020. У вказаному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено "передоплата згідно договору №05 від 27.02.2020".

В процесі розгляду справи позивач повідомив, що зазначений у платіжному дорученні №102 від 04.03.2020 договір був укладений з іншим контрагентом, на підтвердження вказаних обставин надав договір №05 від 27.02.2022, укладений між ТОВ "Богдан-Л" (виконавець, третя особа) та ТОВ "ЛІТА" (замовник, позивач), предметом якого є продаж обладнання елеваторного типу згідно специфікації (а.с.47-48).

Також позивач долучив до матеріалів справи докази, які підтверджують, що на виконання умов договору №05 від 27.02.2020 ТОВ "ЛІТА" перерахувало на розрахунковий рахунок третьої особи попередню оплату в загальному розмірі 300000,00грн, згідно платіжних доручень №140 від 20.03.2020, №172 від 07.04.2020 та №181 від 17.04.2020, а ТОВ "Богдан-Л", в свою чергу, здійснив поставку продукції, обумовленої умовами договору №05 від 27.02.2020 позивачу, про що свідчить видаткова накладна №8 від 01.04.2020 (а.с.179).

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач в своїй позовній заяві в частині стягнення безпідставно сплачених коштів, доведені позивачем належними, достовірними та достатніми доказами, якими підтверджується факт набуття відповідачем грошових коштів у сумі 250000,00грн безпідставно, внаслідок помилки їх перерахування та за відсутності між сторонами правовідносин, які б передбачали необхідність перерахунку зазначених коштів.

В ході судового розгляду судом не виявлено та відповідачем не надано доказів існування між сторонами будь-яких інших господарських зобов`язань, ніж ті, що виникли на підставі договору підряду на виконання будівельних робіт №04 від 27.02.2020. Також Відповідач не спростував доводи позивача та не надав суду доказів повернення коштів у розмірі 250000,00грн, чи доказів, які б мали значення для іншого вирішення спору.

Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив повернути суму помилково перерахованих коштів, однак останній кошти не повернув.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 250000,00грн, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, які були отримані без достатньої правової підстави.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів виконання робіт на підставі договору підряду №04 від 27.02.2020, а також доказів повернення помилково перерахованих коштів не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та підлягають задоволенню частково на суму 308666,40грн, з яких: 50000,00грн попередньої оплати за договором підряду №04 від 27.02.2020, 8666,40грн неустойки та 250000,00грн безпідставно сплачених коштів.

В позові в частині стягнення з відповідача 221652,60грн неустойки суд відмовляє.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА" до Фізичної особи-підприємця Луканича Михайла Степановича задовольнити частково.

2. Зменшити розмір неустойки на 90%, до 8666,40грн

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луканича Михайла Степановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА" вул.Курчакова, 13, м.Новоукраїнка, Кіровоградська обл., 27100, код ЄДРПОУ 31475005)

- 50000,00грн попередньої оплати за договором підряду №04 від 27.02.2020;

- 8666,40грн неустойки;

-250000,00грн безпідставно сплачених коштів;

- 5799,96грн судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 221652,60грн неустойки.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.02.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 4 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек)

4- третій особі (рек)