Рішення

від 13.02.2023 по справі 909/909/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/909/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Бурштинської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 128349 грн 06 коп.

Представники сторін не з"явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Бурштинська міська рада Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 128349 грн 06 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

09.11.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначити на 05.12.2022, яке суд для забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві та з метою надання можливості сторонам реалізувати свої права, в межах розумного строку відкладав на 27.12.2022, 09.01.2023, 30.01.2023 та 13.02.2023.

27.12.2022 та 09.01.2023 позивач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів вх.№ 17812/22 та вх.№399/23, які суд прийняв до розгляду.

09.01.2023 суд постановив відкласти розгляд справи на 30.01.2023 та витребувати у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 2621283201:01:001:0664, площею 1,1655 га за 2020 і 2021 роки.

02.02.2023 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог вх.№1418. Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи суд відкрив провадження у справі 09.11.2022 та призначив розгляд справи по суті на 05.12.2022. Відтак строк для подання заяви про збільшення позовних вимог закінчився 05.12.2022.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення ( ч.1 ст.119 ГПК України).

Враховуючи подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог після закінчення встановленого законом строку та відсутність заяви про поновлення такого строку, суд дійшов висновку про залишення поданої заяви без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, на електронну адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі вх.№2275/23.

Відповідач 13.02.2023 в судове засідання не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Копії ухвал про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи, суд надіслав товариству на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштові відправлення, яким суд надсилав копії ухвал, повернулось на адресу суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з їх текстом.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданих ухвал, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.02.2023 суд ухвалив рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що майно відповідача знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2621283201:01:001:0664 площею 1,1655 га. Проте належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою він не оформив, орендну плату за користування землею не сплачував. Згідно розрахунку позивача за період з 30.09.2020 до 30.09.2022 відповідач безпідставно зберіг орендну плату в сумі 105774 грн 35 коп., яку розрахував виходячи з нормативно-грошової оцінки, згідно Витягу із технічної документації. У зв"язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно збережених коштів позивач керуючись ст. 625 ЦК України нарахував 2821 грн 46 коп. - 3% річних та 19753 грн 25 коп. інфляційних втрат. Свою позицію обґрунтував приписами ст. 82, 83, 625, 1212-1214 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позов не подав.

Обставини справи, оцінка доказів.

01.12.2015 ТОВ "Прикарпатенергосервіс" та ТОВ "Прикарпатгазінвест" уклали договори купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до яких ТОВ "Прикарпатгазінвест" придбало нежитлові будівлі: склади та механічну майстерню, розташовані на вул. Бандери,1 "о", "ф", "с" в с.Задністрянське Галицького району, Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 2,2532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:00531.

Як вбачається з інформації із Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 2,2532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:00531, що знаходиться на вул. Бандери, 1 "о", "ф", "с", "з" в с.Задністрянське Галицького району, Івано-Франківської області сформована як об`єкт цивільних прав 11.04.2014 та перебувала в оренді ТОВ "Прикарпатенергосервіс" на підставі договору оренди від 01.09.2014.

10.04.2020 Задністрянська сільська рада прийняла рішення "Про надання дозволу на поділ земельної ділянки". Відповідно до п.1. якого вирішили вищевказану земельну ділянку поділити на дві ділянки площею 1,1877 га та 1,1655 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

07.09.2020 Задністрянська сільська рада прийняла рішення "Про затвердження проєкту землеустрою поділу земельної ділянки та передачу в оренду". Відповідно до п.1 якого вирішили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки код КВЦПЗ 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) кадастровий номер 2621283201:01:001:0531 площею 2,3532 га на дві ділянки площею 1,1877 га та 1,1655 га, що знаходяться в с.Задністрянське, вул.С.Бандери 1є, 1з,1о, АДРЕСА_1 .

Із змісту даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 1,1655 га кадастровий номер 2621283201:01:001:0664, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, Галицький район, с.Задністрянське, вул. Бандери, 1є, 1з, 1о,1с, 1ф сформована як об`єкт цивільних прав 07.08.2020.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0664 визначена у розмірі 673851 грн 88 коп.

Відповідно до нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з вересня 2020 року до вересня 2022 року, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів становить 105774 грн 35 коп.

Відповідач вказану суму безпідставно збережених коштів не сплатив, договір оренди не уклав, у зв"язку з чим позивач керуючись ст.625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом пред"явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, тобто відповідач порушив позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду цієї справи, позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 105774 грн 35 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період 01.10.2020 - 31.08.2022 та інфляційних втрат за період жовтень 2020 року - серпень 2022 року і задовольняє їх у розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 105774 грн 35 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 19753 грн 25 коп. інфляційних втрат та 2821 грн 46 коп. 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1007 від 14 жовтня 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2,86,129,236-238,240,241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 128349 грн 06 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест", вул. Тринітарська, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 33859244) на користь Бурштинської міської ради, вул. Січових Стрільців, буд. 4, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111 (код 04357466) - 105774 (сто п"ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 35 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 19753 (дев"ятнадцять тисяч сімсот п"ятдесят три) грн 25 коп. інфляційних втрат та 2821 (дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн 46 коп. 3% річних, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісмдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.02.2023

Суддя Т. В. Максимів