Рішення

від 07.02.2023 по справі 909/894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/894/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Грандтавербуд"

вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014

ел. пошта: b1tb@ukr.net

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення збитків в сумі 104 403 грн 98 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Дутчак Тарас Гнатович;

від відповідача: Мусієнко Мар`яна Богданівна

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Грандтавербуд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків за порушення зобов`язання в сумі 104 403 грн 98 коп.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

18.11.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №09-02/402 від 15.11.2022 (вх.№15760/22).

05.12.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16616/22).

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2022, суд призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2022.

15.12.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення №09-02/436 від 12.21.2022 (вх.№17234/22).

В судовому засіданні 21.12.2022 суд протокольно відклав розгляд справи по суті на 23.01.2021, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.

20.01.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання (вх.№1056/23) про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншій справі.

В судовому засіданні 23.01.2023 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 06.02.2023, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.

Після завершення розгляду справи по суті 06.02.202 для ухвалення рішення суд видалився до нарадчої кімнати до 07.02.2023, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити. Зазначив, що відповідач в порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 104403 грн 98 коп. Вважає, що наявний прямий причинно- наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного ним законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача а також відповідно зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Вказав, що у зв`язку з наявністю усіх елементів господарського правопорушення наявні підстави для застосування до порушника (відповідача) такої міри відповідальності як зобов`язання відшкодувати спричинені збитки.

Позиція відповідача. Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях. В спростування позовних вимог зазначила, що при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Вважає, що у даному випадку відсутній склад господарського правопорушення для стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено факту протиправних дій відповідача, який повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, а право позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягало захисту шляхом подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний період заяви зі скаргою на дії відповідача, що є підставою для відмови у задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На виконання умов договорів на поставку нерудних будівельних матеріалів №32 від 30.10.2019, №9 від 05.05.2020, №5 від 03.02.2021, укладених між філією "Івано-Франківський спеціалізований кар`єр" ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (постачальник, відповідач) та ТОВ "БК Грандтавербуд" (покупець, позивач), відповідач поставив позивачу товар (камінь) на загальну суму 632423 грн 87 коп. в т.ч. ПДВ 104403 грн 98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними:

- №3 від 30.10.2019 на суму 50 025 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 8 337 грн 60 коп.;

- №8 від 30.10.2019 на суму 97 920 грн, в т.ч. ПДВ 16 320 грн;

- №1 від 06.12.2019 на суму 35 760 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 5960 грн 10 коп.;

- №1 від 05.09.2020 на суму 83 297 грн 28 коп., в т.ч. ПДВ 13 882 грн 88 коп.;

- №3 від 17.08.2020 на суму 305 420 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ 50 903 грн 40 коп.;

- №1 від 18.02.2021 на суму 59 999 грн 99 коп., в т.ч. ПДВ 10 000 грн.

Вищевказані обставини встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/995/19 (909/1104/21) від 19.04.2022.

Також рішенням суду у цій справі встановлено, що ТОВ "БК Грандтавербуд" за отриманий товар розрахувався частково та стягнув з нього на користь ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 100 992 грн основного боргу, 4350 грн - 3% річних, 11329 грн 82 коп. - інфляційних втрат та 1929 грн 50 коп. судового збору.

Відтак, згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини доказуванню не підлягають.

На доказ оплати за отриманий товар позивач приєднав до матеріалів справи копії платіжних доручень на загальну суму 662093 грн 33 коп., в т.ч. і на виконання рішення суду у справі №909/995/19 (909/1104/21).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Доказів реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з позивачем за накладними №3 від 30.10.2019 на суму 50 025 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 8 337 грн 60 коп.; №8 від 30.10.2019 на суму 97 920 грн, в т.ч. ПДВ 16 320 грн; №1 від 06.12.2019 на суму 35 760 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 5960 грн 10 коп.; №1 від 05.09.2020 на суму 83 297 грн 28 коп., в т.ч. ПДВ 13 882 грн 88 коп.; №3 від 17.08.2020 на суму 305 420 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ 50 903 грн 40 коп.; №1 від 18.02.2021 на суму 59 999 грн 99 коп., в т.ч. ПДВ 10 000 грн чи зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 року в справі №917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 року в справі №918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Слід також зазначити, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 року в справі № 910/3338/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними: №3 від 30.10.2019 на суму 50 025 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 8 337 грн 60 коп.; №8 від 30.10.2019 на суму 97 920 грн, в т.ч. ПДВ 16 320 грн; №1 від 06.12.2019 на суму 35 760 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ 5960 грн 10 коп.; №1 від 05.09.2020 на суму 83 297 грн 28 коп., в т.ч. ПДВ 13 882 грн 88 коп.; №3 від 17.08.2020 на суму 305 420 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ 50 903 грн 40 коп.; №1 від 18.02.2021 на суму 59 999 грн 99 коп., в т.ч. ПДВ 10 000 грн., що позбавило ТОВ "БК Грандтавербуд" можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 104403 грн 98 коп.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 104403 грн 98 коп. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Грандтавербуд" (вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 43084157) 104 403 (сто чотири тисячі чотириста три) гривні 98 коп. збитків та 2481 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.02.2023

Суддя О.В. Рочняк