Рішення

від 31.01.2023 по справі 915/1457/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 915/1457/21За позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури, Миколаївська область, м. Вознесенськ

в інтересах держави в особі:

1. Доманівської селищної ради Миколаївської області, Миколаївська область, смт. Доманівка

2. Комунального некомерційного підприємства "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради, Миколаївська область, смт. Доманівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл", м. Київ

про визнання недійсними пунктів договорів та зобов`язання вчинити дії,

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Сайног Т.С. (службове посвідчення №0674437 від 15.06.2022 року);

від позивача 1: не з`явились;

від позивача 2: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2021 року Виконувач обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради із позовною заявою про:

- визнання недійсним пункту 5.2. Договору купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнання недійсним пункту 5.2. Договору купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" повернути Комунальному некомерційному підприємству "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради сплачену за Договором купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року суму податку на додану вартість в розмірі 2 133,40 грн;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" повернути Комунальному некомерційному підприємству "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради сплачену за Договором купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року суму податку на додану вартість в розмірі 3 015,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2021 року матеріали позовної заяви Виконувача обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури були передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 року, матеріали справи №915/1457/21 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Однак, Судом було встановлено, що під час передачі Господарським судом Миколаївської області матеріалів справи №915/1457/21 до Господарського суду міста Києва не було надано інформацію про фактичне зарахування судового збору, сплаченого позивачем, до державного бюджету та відсутність винесених Господарським судом Миколаївської області подань про повернення з бюджету коштів за платіжним дорученням №1017 від 21.07.2021 року, у зв`язку з чим, 01.11.2021 року Господарським судом міста Києва було направлено лист №01-11.1/191/21 до Господарського суду Миколаївської області із запитом про надання вищезазначеної інформації.

15.11.2021 року від Господарського суду Миколаївської області на лист суду надійшла відповідь №915/1457/21/13508/21 із запитуваною інформацією.

При цьому, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху.

Так, ухвалою від 17.11.2021 року залишено позовну заяву Виконувача обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури без руху та встановлено останньому строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.

30.11.2021 року Вознесенською окружною прокуратурою направлено до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Заяву судом отримано 06.12.2021 року.

Ухвалою від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2022 року.

30.12.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не є виробником продукції, а являється лише посередником у торгівлі і відвантажує продукцію виключно під замовлення клієнтів, у зв`язку з чим не оформлює декларації відповідності чи сертифікати якості, які є умовою для звільнення від оподаткування. Відповідачем зазначено, що товар не відповідає вимогам та критеріям, які дають право на застосування режиму звільнення від оподаткування та реалізовуються зі ставкою 20% ПДВ.

18.01.2022 року прокурором подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що поставлений позивачем товар відноситься до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 року, а тому оподаткуванню не підлягає.

В засіданні 08.02.2022 року в справі було оголошено перерву до 01.03.2022 року.

Однак, засідання 01.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 підготовче засідання призначено на 05.07.2022.

В підготовчому засіданні 05.07.2022 судом було оголошено перерву до 02.08.2022.

25.07.2022 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення та заява про зміну предмету позову, відповідно до якого третю та четверту вимоги прокурором викладено наступним чином: «стягнути з відповідача на користь позивача-2 сплачені в якості податку на додану вартість за договором №59 від 03.04.2020 року в розмірі 2 133,40 грн та за договором №91 від 21.04.2020 року в розмірі 3 015,00 грн».

В підготовчому засіданні 02.08.2022 судом було прийнято до розгляду заяву прокуратури про зміну предмету позову та оголошено перерву до 13.09.2022.

В підготовчому засіданні 13.09.2022 судом було оголошено перерву до 13.09.2022

В засіданні 13.09.2022 року в справі оголошено перерву до 18.10.2022 року.

07.10.2022 до суду від прокуратури надійшла заява про заміну найменування відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 замінено відповідача у справі №915/1457/21 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл".

Підготовче засідання 18.10.2022 судом було відкладено до 29.11.2022.

Ухвалою від 29.11.2022 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2023 року.

В судовому засіданні 01.11.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пошив Груп» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютіком Стіл») (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №59 (надалі - Договір №1), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Предмет договору: ДК 021:2015 35110000-8 Протипожежне, рятувальне обладнання (Комбінезон поліпропіленовий арт. №310 XXL Віва-трейд). (п. 1.2. Договору №1).

Сума договору складає 12 800,40 грн, в т.ч. ПДВ 20%. (п. 5.2. Договору №1).

Додатком №1 до Договору №1 сторони погодили специфікацію товару: Комбінезон поліпропіленовий арт. №310 XXL ( 10 шт. упак.) Віва-трейд в кількості 100 штук на ціною 12 800,40 грн, в тому числі ПДВ 2 133,40 грн.

Окрім того, 21.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пошив Груп» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютіком Стіл») (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №91 (надалі - Договір №2), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Предмет договору: респіратор ФФП2, бахіли високі захисні нестерильні одноразові (50 мкм), шапочка сп/б (100 шт) (01 білий), бахіли захисні нестерильні одноразові, 3 г, 165*410 мм, (30 мкм). (п. 1.2. Договору №2).

Сума договору складає 46 590,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%. (п. 5.2. Договору №2).

Додатком №1 до Договору №2 сторони погодили специфікацію товару: респіратор ФФП2 в кількості 300 шт; бахіли високі захисні нестерильні одноразові (50 мкм) в кількості 500 пар; шапочка сп/б (100 шт) (01 білий) в кількості 20 пак; бахіли захисні нестерильні одноразові, 3 г, 165*410 мм, (30 мкм) в кількості 2000 пар на загальну ціну 46 590,00 грн, в тому числі ПДВ 3 015,00 грн.

В подальшому, позивачем здійснено оплату вказаних товарів, а саме 15.04.2020 року здійснено платіж на суму 12 800,00 грн та 21.04.2020 року здійснено платіж на суму 46 590,00 грн (виписки по рахунку містяться в матеріалах справи).

Згідно видаткових накладних №5150 від 15.04.2020 року та №5265 від 29.04.2020 року відповідачем поставлено позивачу товари згідно умов Договору №1 та Договору №2.

Як вказав в.о. заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури посилаючись на положення Податкового кодексу України, товар, що є предметом Договору №1 та Договору №2, вимогами законодавства, чинного на момент укладення цих договорів та здійснення оплати за ними, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість. Крім того, зазначив, що включення до вартості закуповуваного товару згідно договорів №1 та №2 податку на додану вартість та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

У відзиві відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. Звернув увагу суду на те, що він не є виробником товарів, а лише закуповував його у інших постачальників.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

Як вказувалось вище, підставою позовних вимог є порушення відповідачем Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 року.

Як вбачається з представлених суду документів, Вознесенською окружною прокуратурою направлено запит №53/2-2235вих-21 від 05.07.2021 року до Доманівської селищної ради щодо наявності підстав для повернення до державного бюджету безпідставно сплачених сум податку на додану вартість.

У відповідь на вказаний лист Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради листом №531 від 08.07.2021 року та Доманівською селищною радою листом №840 від 09.07.2021 року повідомлено прокуратуру, що постачальника повідомлено про необхідність повернення сум сплаченого податку.

Отже, за висновками Суду, у даному випадку компетентний орган знав про допущені порушення інтересів держави, проте за захистом до суду не звернувся.

За таких обставин, за висновками Суду, у даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а отже, і для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначеними нормами передбачено можливість оскарження правочину.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору або окремої його частини, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як на підставу для визнання недійсними оскаржуваних пунктів 5.2. Договорів №1 та №2 в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%, позивач вказує на те, що товар, який йому поставлено за умовами Договорів, звільнений від оподаткування податком на додану вартість. З огляду на викладене, відсутні підстави для включення до ціни товару ПДВ у розмірі 2 133,40 грн за Договором №1 та у розмірі 3 015,00 грн за Договором №2.

Підпунктом 5 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України №87 від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки у мовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», передбачено розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо непоширення дії названого Закону на випадки, якщо предметом закупівлі є засоби медичного призначення та спеціалізоване медичне обладнання для надання допомоги хворим на COVID-19.

Верховною Радою України прийнято Закон України №540-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XХ «Перехідні положення» Податково кодексу України, згідно якого від оподаткування податком на додану вартість звільняються, зокрема, операції з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому, норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XХ «Перехідні положення» Податково кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період починаючи з 17 березня 2020 року і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» встановлено карантин на всій території України, дія якого продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

З наведеного вбачається, що включення до вартості закуповуваного товару згідно Договорів №1 та №2 податку на додану вартість у розмірі 2 133,40 грн та 3 015,00 грн, відповідно, і подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Суд критично відноситься до аргументів відповідача з приводу відсутності поставлених за Договором товарів у переліку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 з наступних підстав.

Відповідно до примітки у вказаній постанові коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товар, який є предметом Договору, вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З наведеного випливає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися на власний розсуд та за погодженням сторін.

Приймаючи до уваги, що грошовий вираз податку на додану вартість не є договірною ціною в розумінні статті 632 ЦК України, а отже і істотною умовою договору, його наявність чи відсутність не впливає на чинність і дійсність решти умов договору, та не може розцінюватися обставиною, що має вирішальне значення для укладення такого договору.

За таких обставин, недотримання при укладенні Договору купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року та Договору купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року вимог податкового законодавства, зумовлює існування підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Визнання правочину недійсним має своїм наслідком припинення існування підстави його набуття та, незалежно від того, чи відповідали дії набувача на момент отримання майна вимогам відповідного правочину, обумовлює застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

На справедливість такого висновку вказує і пункт 1 частини третьої цієї ж статті, яким встановлюється, що положення глави 83 (набуття, збереження без достатньої правової підстави) застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи вищевикладене, суд також задовольняє позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача-2 сплачених податків на додану вартість у розмірі 2 133,40 грн за Договором купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року та у розмірі 3 015,00 грн за Договором купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 9 080,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 5.2. Договору купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл"), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. Визнати недійсним пункт 5.2. Договору купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошив Груп" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл"), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл" (ідентифікаційний код 02910048, місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84) на користь Комунального некомерційного підприємства "Доманівська багатопрофільна лікарня" Доманівської селищної ради (ідентифікаційний код 01998420, місцезнаходження: 56401, Миколаївська область, смт. Доманівка, вул. Пирогова, буд. 6) суму коштів за Договором купівлі-продажу №59 від 03.04.2020 року в розмірі 2 133,40 грн (дві тисячі сто тридцять три гривни 40 копійок), суму коштів за Договором купівлі-продажу №91 від 21.04.2020 року в розмірі 3 015,00 грн (три тисячі п`ятнадцять гривень 00 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютіком Стіл" (ідентифікаційний код 02910048, місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910048, місцезнаходження: 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28) суму судового збору в розмірі 9 080,00 грн (дев`ять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок).

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 16.02.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ