Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/12095/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2023Справа № 910/12095/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНРОФОРМ"

вул. Гмирі, буд. 4, оф. 227, м. Київ, 02072

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІНТРАНС"

вул. Бориспільська, 19, м. Київ, 02099

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Аланд"

вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, м. Київ, 01033

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромснаб"

вул. Олександрівська, 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063

про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНРОФОРМ" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІНТРАНС" (далі-відповідач 1), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" (далі-відповідач 2), 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромснаб" (далі-відповідач 3) про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними.

Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

22.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 14.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 21.12.2022.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

16.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІНТРАНС" подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2022 у зв`язку із неявкою учасників справи відкладено підготовче засідання на 18.01.2023.

22.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромснаб" надійшов відзив на позовну заяву. в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю із підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2023 суд закрив підготовче провадження та за погодженням із сторонами призначив справу до судового розгляду по суті на 08.02.2023.

У судове засідання 08.02.2023 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 08.02.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» та ТОВ «МЕДІНТРАНС» укладений договір оренди нежитлового приміщення № 3 від 29.12.2020 (надалі - Договір оренди).

За Договором оренди ТОВ «МЕДІНТРАНС» передавало, а ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення частину будівлі цеху № 2 (полігон збірного з/бетону) літ. Ф, склад № 7, літ. Є1 (надалі - Об`єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.

У зв`язку з невиконанням ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» зобов`язань за Договором оренди, між ТОВ «МЕДІНТРАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» був укладений договір про відступлення права вимоги право № 04/08 від 04.08.2022 (надалі - Договір 1), згідно з яким Новим кредитором за зобов`язанням ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» за договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 29.12.2020 р. стало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД».

Актом прийому-передачі документів від 04.08.2022 ТОВ «МЕДІНТРАНС» передало ТОВ «ФК «АЛАНД» оригінал договору № 3 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2020 з додатковими угодами та додатками до нього, що вказані у п.1.1.1. Договору.

Повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні № 06/41-22 від 04.08.2022 ТОВ «МЕДІНТРАНС» повідомило відповідача, що новим кредитором у зобов`язаннях відповідача, що виникли на підставі Договору оренди з оплати орендної плати в розмірі 1764 164,02 грн., стало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД».

За договором про відступлення права вимоги право № 04/08/22 від 04.08.2022 (надалі - Договір 2) Новим кредитором за зобов`язанням ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» за договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 29.12.2020 р. стало ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСНАБ».

Актом прийому-передачі документів від 04.08.2022 ТОВ «ФК «АЛАНД» передало ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСНАБ» оригінал договору № 3 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2020 з додатковими угодами та додатками до нього, що вказані у п. 1.1.1. Договору.

Пунктом 1.4. договору про відступлення права вимоги право № 04/08/22 від 04.08.2022 передбачено, що право вимоги за Договором № 3 в сумі, визначеній в п. 1.3. цього Договору, переходить до Нового кредитора з моменту повної оплати вартості права вимоги в сумі та строки, визначені в п. 2.1. цього Договору.

04.08.2022 ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСНАБ» здійснило оплату за договором про відступлення права вимоги № 04/08/22 від 04.08.2022 в розмірі 5 200,00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 04.08.2022, тобто, з 04.08.2022 позивач набув право вимоги за Договором оренди.

17.08.2022 на адресу ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» відправило повідомлення про заміну кредитора № б/н від 16.08.2022, в якому зазначено про перехід до ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСНАБ» права вимоги за Договором оренди в розмірі 1 764 164,02 грн. До повідомлення додана засвідчена копія договору про відступлення права вимоги право № 04/08/22 від 04.08.2022.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги право № 04/08/22 від 04.08.2022 передбачено, що до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникли із Договору оренди в обсязі і на умовах, що будуть існувати на момент переходу цих прав.

Позивач звертаючись до суду із позовом обґрунтовуючи власні позовні вимоги вказує, що відповідно до п. 15.4. Договору оренди №3 від 29.12.2020, відступлення права вимоги до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою із Сторін.

Водночас, як стверджує Позивач, він свого письмового дозволу та/ або погодження на передачу (відступлення) права вимоги від Відповідача 1 до Відповідача 2 шляхом укладання Договору про відступлення 1 та від Відповідача 2 до Відповідача 3 шляхом укладання Договору про відступлення 2 не надавав.

Наведені обставини дозволяють, на переконання Позивача стверджувати, що Договір відступлення 1 та Договір про відступлення 2 укладені з порушенням вимог чинного законодавства та Договору оренди.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відтак, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17.

Як встановлено судом, в положеннях Договору оренди №3 від 29.12.2020 передбачено, що Орендодавець має право переуступати (передавати) всі права та обов`язки Орендодавця за цим Договором будь- яким третім особам на власний розсуд, без отримання додаткового погодження Орендаря (п. 13.2. Договору оренди).

Підписанням цього Договору Орендар надав надає згоду Орендодавцеві на вказані дії (п. 13.3. Договору оренди).

В той же час, Сторони за Договором оренди погодилися, що Орендар не має права переуступати (передавати) будь-які права та/або обов`язки, що виникають із цього Договору, без попередньої письмової згоди Орендодавця.

Порядок передачі Орендарем будь-яких прав та/або обов`язків, що виникають із Договору оренди, був повторно викладений Сторонами у п. 15.4., який допускає відступлення права вимоги та/або переводу боргу за Договором, якщо ініціатором укладання цих правочинів є Орендар, виключно за умови письмового погодження з іншою із Сторін, тобто з Орендодавцем.

Пунктом 15.3. Договору оренди передбачено наступне:

«Будь-які повідомлення та/або документи, що направляються Сторонами одна одній у зв`язку з цим Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу Сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією Стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому Договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої Сторони, виключно у разі укладення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими Стороною на сьомий календарний день з дати реєстрації іншою Стороною рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому Сторона-отримувач листа несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення Стороні, зазначений в повідомленнях та/або документах».

Судом встановлено, що повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні № 06/41-22 від 04.08.2022 ТОВ «МЕДІНТРАНС» повідомило позивача, що новим кредитором у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору оренди з оплати орендної плати в розмірі 1 764 164,02 грн., стало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД».

Як свідчать матеріали справи, вищезазначене повідомлення відповідно до умов договору про відступлення права вимоги право № 04/08 від 04.08.2022 було відправлено ТОВ «МЕДІНТРАНС» цінним листом з описом на адресу позивача 09.08.2022.

Згідно інформації офіційного сайту ДП «Укрпошта», повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні № 06/41-22 від 04.08.2022 позивачем отримано не було.

В силу положень п. 15.3. Договору оренди повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні № 06/41-22 від 04.08.2022 вважається отриманим позивачем з 16.08.2022.

17.08.2022 на адресу ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» відправило повідомлення про заміну кредитора № б/н від 16.08.2022, в якому зазначено про перехід до ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСНАБ» права вимоги за Договором оренди в розмірі 1764164,02 грн. До повідомлення додана засвідчена копія договору про відступлення права вимоги право № 04/08/22 від 04.08.2022.

Згідно інформації офіційного сайту ДП «Укрпошта», вищезазначене повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні було отримано ТОВ «БЕТОНРОФОРМ» 22.08.2022.

Слід зазначити, що згідно інформації офіційного сайту ДП «Укрпошта» лист № 01/59-22 від 23.08.2022 був отриманий позивачем 29.08.2022, а лист № 02/59-22 від 30.08.2022-02.09.2022.

Отже, суд приходить до висновку, що оспорювані позивачем Договір 1 та Договір 2 укладені сторонами у відповідності до положень чинного законодавства, з дотриманням порядку передачі прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора, що виключає підстави для визнання цих договорів недійсними.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач не надав жодних доказів порушення його прав або законних інтересів внаслідок укладення спірних договорів про відступлення права вимоги недійсними.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено порушення оспорюваним договором про відступлення прав вимоги від 04.08.2022 прав позивача, та його укладення між відповідачами всупереч вимогам статей 203, 515, 516 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНРОФОРМ" не доведено наявності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину, що є передумовою для звернення з позовом до суду, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи, не доведені належними доказами у справі та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНРОФОРМ" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.02.2023

Суддя М.О. Лиськов