Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/8689/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/8689/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Публічного акціонерного товариства "Вторес", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про примусове виселення та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, до Публічного акціонерного товариства "Вторес" про примусове виселення,

за участю представників:

позивача: Савченко Н.В.;

відповідача: Котвицького Є.О.;

третьої особи: Пожар В.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Вторес" (далі - Товариство) про виселення останнього в примусовому порядку з комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 32,75 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Закревського, будинок 9, та перебуває на балансі позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

26 вересня 2022 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав заяву від 20 вересня 2022 року № 46-2050 для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27 жовтня 2022 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - Адміністрація).

24 жовтня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу третьої особи.

26 жовтня 2022 року на електронну адресу суду та 31 жовтня 2022 року - через загальний відділ діловодства суду, від Адміністрації надішли письмові пояснення та заява про проведення підготовчого засідання без участі її представника.

27 жовтня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24 листопада 2022 року.

21 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Адміністрації надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про виселення Товариства в примусовому порядку з комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 32,75 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Закревського, будинок 9.

В обґрунтування даного позову Адміністрація посилалась на те, що 31 травня 2019 року між нею, Товариством та Підприємством було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1321, за умовами якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 32,75 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Закревського, будинок 9, та перебуває на балансі Підприємства. Враховуючи закінчення строку дії цього договору 28 травня 2022 року, положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (далі - Закон) у редакції від 3 жовтня 2019 року, положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 3 червня 2020 року № 483, відсутність своєчасного звернення відповідача із заявою про продовження дії цієї угоди, а також враховуючи звернення Підприємства до Товариства з листами про закінчення терміну дії договору та про необхідність передачі вказаного нерухомого майна балансоутримувачу, даний правочин вважається припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії. Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Адміністрація зазначила, що згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 року № 634 спірний договір не може бути продовжений на період воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану внаслідок систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів та відсутності діючого договору страхування орендованого майна. Оскільки орендар після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнив та не повернув орендоване приміщення, Адміністрація, посилаючись на статті 16, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 25 Закону, просила суд виселити відповідача з вищезазначеного нерухомого майна.

24 листопада 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 15 грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2022 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Адміністрації, до Товариства про примусове виселення. Вимоги за вказаним позовом Адміністрації об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8689/22. Підготовче засідання за позовом третьої особи вирішено провести разом із первісним позовом 15 грудня 2022 року.

1 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшов відзив від 29 листопада 2022 року на позов Підприємства, а 15 грудня 2022 року - відзив від 13 грудня 2022 року на позов Адміністрації. У вказаних заявах по суті спору Товариство заперечуючи проти позовних вимог, зазначило про відсутність заборгованості з орендної плати за договором, оскільки рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 січня 2019 року № 60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18 дії Київської міської ради, оформлені рішенням від 8 лютого 2018 року № 21/4085, яким внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, що передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (далі - Методика), визнано такими, що порушують приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відтак, розміри орендних ставок, визначені Методикою, з урахуванням рішення від 8 лютого 2018 року № 21/4085, не можуть застосовуватися до відповідача. Беручи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів надіслання заяви про припинення спірного правочину протягом 1 місяця з моменту закінчення строку його дії, а також враховуючи положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 року № 634, договір, на думку відповідача, є продовженим та чинним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 січня 2023 року.

12 січня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 2 лютого 2023 року.

31 січня 2022 року на електронну адресу суду та в судовому засіданні 2 лютого 2023 року Підприємство подало заяви про відмову від поданого ним позову та просило задовольнити позов Адміністрації.

У цьому ж судовому засіданні представники Підприємства та Адміністрації підтримали вимоги, викладені у позовній заяві Адміністрації, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Адміністрації заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Додатковою угодою від 31 травня 2019 року № 1 Адміністрація, Підприємство та Товариство внесли зміни до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 1 червня 2016 року № 751, виклавши його в новій редакції та присвоївши йому новий номер: 1321.

За умовами пунктів 1.1., 2.1. договору від 31 травня 2019 року № 1321 Адміністрація на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 22 січня 2019 року № 1/136 та розпорядження Адміністрації від 28 травня 2019 року № 290 "Про продовження строку дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації" передала, а Товариство прийняло в оренду нерухоме майно (нежиле приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 32,75 кв.м, у тому числі підвал 32,75 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Закревського, будинок 9, для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200 м від житлових будинків.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5., 3.5. договору відповідач вступає у строкове платне користування об`єктом оренди у термін, указаний у цьому правочині. Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у Товариства права власності на вказане нерухоме майно. Власником нежитлових приміщень залишається територіальна громада міста Києва, а відповідач користується ним протягом строку оренди. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Товариством разом з орендною платою. Орендна плата визначена на підставі Методики й становить без ПДВ 189,57 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку станом на 9 квітня 2019 року - 6 208,33 грн без ПДВ.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 3.4. договору розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України. Адміністрація зобов`язана звернутися до Товариства з вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за цим договором, протягом 30 календарних днів з моменту набуття чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватись з першого числа місяця, наступного за датою укладання сторонами додаткової угоди до цього Договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність із змінами, внесеними до Методики. Відмова відповідача укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати з метою приведення її у відповідність із змінами, внесеними до Методики, є підставою для дострокового припинення цього договору.

Як передбачено пунктами 3.6., 3.7. даного правочину, орендна плата сплачується Товариством на рахунок Підприємства починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат Підприємства за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (пункт 3.9. договору).

Відповідно до пункту 3.10. цієї угоди зобов`язання Товариства по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики.

Згідно з умовами пунктів 4.1.1. та 4.2.1. договору Адміністрація зобов`язана протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі нерухоме майно, а Товариство - його прийняти.

Як передбачено пунктами 4.2.3., 4.2.12, 4.2.15. договору відповідач зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі; самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендовані приміщення, а також постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на весь строк оренди нерухоме майно було застраховане.

За умовами пункту 4.2.20. цього правочину після припинення дії договору Товариство зобов`язане протягом трьох календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству. Акт приймання-передачі підписується Адміністрацією, Товариством та Підприємством.

Згідно з пунктами 5.1.2., 5.1.3. договору Адміністрація має право, зокрема, виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору; відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення Товариства при несплаті ним орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Підприємство має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання відповідачем умов цього договору. У процесі перевірки виконання умов даної угоди може бути здійснена фотофіксація або відеофіксація стану й умов використання об`єкта оренди (пункт 5.2.1. договору).

Відповідно до пункту 7.5. зазначеної угоди в разі закінчення або припинення дії договору або при його розірванні Товариство зобов`язане за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди Підприємству у стані не гіршому, в якому він перебував на момент передачі в оренду, з урахуванням усіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від вказаного нерухомого майна без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

За порушення договірних зобов`язань у частині страхування об`єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору, він може бути розірваний достроково в установленому законодавством порядку (пункт 8.6. даної угоди).

За умовами пункту 9.1. договору він є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 28 травня 2022 року. Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови цього правочину застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту його укладення, а саме: з 30 травня 2019 року.

Усі зміни та доповнення до договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (пункт 9.2. договору).

Згідно з положеннями пункту 9.3. договору одностороння відмова від нього не допускається, крім випадку, передбаченим підпунктом 5.1.3 цієї угоди. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням Товариства, вказаним у даному правочині. Договір є розірваним з дати одержання Товариством повідомлення Адміністрації про відмову від договору, або з дати повернення останньому відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність відповідача за вказаною адресою.

Договір припиняється в разі, зокрема: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, передбачених законом (пункт 9.4. даної угоди).

Пунктом 9.7. цього правочину передбачено, що для продовження дії договору на новий строк відповідач звертається до Адміністрації за три місяці до закінчення строку його дії із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта оренди згідно з пунктом 4.2.21. цього правочину. У разі неотримання Адміністрацією відповідної заяви Товариства і звіту з незалежної оцінки протягом двох місяців з дати закінчення граничного строку для їх надання, Адміністрація зобов`язана направити відповідачу повідомлення про припинення договору. Зазначене повідомлення повинно бути направлено не пізніше одного місяця після закінчення строку дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього правочину або зміну умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2019 року між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі (додаток № 2), за яким вищенаведене нерухоме майно передано в оренду відповідачу.

Також судом встановлено, що між відповідачем та Підприємством підписано та скріплено печатками розрахунок орендної плати по спірному нежитловому приміщенню за вищезазначеною адресою (додаток № 1).

Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що стартовий розмір орендної плати за 1 кв.м (без ПДВ) складає 189,57 грн, розмір місячної орендної плати (без ПДВ) - 6 208,33 грн, розмір річної орендної плати (без ПДВ) - 74 500,00 грн. Вказані розміри орендних платежів були розраховані відповідно до рішення Київради від 8 лютого 2018 року № 21/4085 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".

14 грудня 2021 року Підприємство звернулося до Товариства із заявою-попередженням від 9 грудня 2021 року № 06-4362 про припинення договору оренди та вказано про необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі в строк до 28 травня 2022 року. Також вказаним листом повідомлено відповідача про те, що для продовження терміну дії договору останньому необхідно не пізніше ніж за 3 місяці до дати закінчення договору подати до Адміністрації відповідну заяву про продовження договору оренди, звіт про оцінку об`єкта оренди та рецензію на вказаний звіт. У разі неподання таких документів у визначений строк, договір вважається припиненим.

У зв`язку із закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди, Підприємство зверталося до відповідача із листами-повідомленнями від 24 червня 2022 року № 46-1191, від 14 липня 2022 року № 46-1356 про закінчення терміну дії договору та про необхідність повернути об`єкт оренди балансоутримувачу.

Проте орендоване майно відповідач не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1-3 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За частиною 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна правова норма міститься в частині 4 статті 284 ГК України.

У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється дія спеціального нормативно-правового акта - Закону, який було введено в дію з 1 лютого 2020 року. Цей закон регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону договори оренди державного майна, укладені до набрання ним чинності, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, але до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України, передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені (абзац 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Оскільки пунктом 9.1. договору чітко визначено, що останнім днем його дії є 28 травня 2022 року, цей правочин може бути продовжений лише в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У той же час, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова) договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який був затверджений Законом України від вказаної дати "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на всій території України введено воєнний стан. Згідно з указами Президента України: від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 20 травня 2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, зокрема: якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною 6 статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, зокрема, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить 5 років або менше.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди (частина 3 статті 18 Закону).

Згідно з частинами 4, 6 статті 18 Закону рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Будь-яке рішення, передбачене частиною 4 цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів.

Абзацом 3 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Прядок) передбачено, якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що немає заборгованості з орендної плати за договором, оскільки рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 січня 2019 року № 60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18 дії Київської міської ради, оформлені рішенням від 8 лютого 2018 року № 21/4085, яким внесено зміни до Методики, визнано такими, що порушують приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відтак, розміри орендних ставок, визначені Методикою, з урахуванням рішення від 8 лютого 2018 року № 21/4085, на думку відповідача, не можуть до нього застосовуватися.

Згідно з положеннями частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 липня 2019 року № 910/4315/19, яке залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2019 року та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 4 лютого 2020 року, відмовлено в задоволенні позову Київської міської ради до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення від 29 січня 2019 року № 60/2-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Вказаним рішенням Адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зобов`язала Київську міську раду в місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення у Методиці єдиного розміру орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічне за змістом положення міститься в частині 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зі змісту статей 759, 762 ЦК України та статті 17 Закону договір оренди комунального майна є виключно оплатним правочином.

Беручи до уваги те, що вказаним рішенням Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не скасовано умови договору, якими сторони визначили розмір орендної плати, суд дійшов висновку про те, що вищезазначене рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України не звільняє Товариство від покладеного на нього обов`язку по сплаті орендної плати за погодженими у договорі ставками.

Відповідно до здійсненого Підприємством на підставі частини 6 статті 18 Закону розрахунку заборгованості за договором станом на травень 2022 року заборгованість Товариства з орендної плати становила 87 281,40 грн. Також зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що в період з жовтня 2021 року по травень 2022 року відповідач взагалі не сплачував орендних платежів.

У той же час, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували внесення орендної плати з жовтня 2021 року. Такі докази відсутні й в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що надане Товариству орендоване майно було застраховано за договором від 17 серпня 2018 року № 05-2522-18-00017. Відповідно до пункту 2.9. договору страхування строк його дії встановлено до 4 вересня 2019 року.

Проте, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували продовження строку дії вказаного договору страхування чи укладення іншого договору з іншим страховиком. Такі докази відсутні й в матеріалах цієї справи.

Підприємство звернулося до Адміністрації та Товариства із заявою-попередженням від 9 грудня 2021 року № 46-4362 (копія міститься в матеріалах справи), в якій зазначило про відмову в продовженні строку дії спірного договору на підставі статті 19 Закону в зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати.

Вказана заява була надіслана відповідачу 14 грудня 2022 року, що підтверджується фіскальним чеком від вказаної дати № 0221700702924, та була отримана останнім 23 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення вказаного поштового відправлення. Копії зазначених документів також містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що у відповідача існувала заборгованість за договором зі сплати орендної плати, а договір страхування об`єкта оренди закінчив свою дію ще 4 вересня 2019 року, суд дійшов висновку про те, що вказаний договір оренди вважається припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону).

За частиною 1 статті 785 ЦК України, разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами частини 1 статті 25 Закону, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні докази повернення орендованого комунального майна після закінчення строку дії вказаного договору оренди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Адміністрації про виселення вказаної юридичної особи із займаного нею приміщення є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Адміністрації підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати Адміністрації зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Розглянувши подану Підприємством заяву від 30 січня 2023 року № 26-45 про відмову від поданого ним позову, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на її вчинення.

Як вбачається з поданої Підприємством заяви про відмову від позову, остання підписана представником позивача - Савченко Наталією Володимирівною, яка згідно посадової інструкції начальника юридичного відділу, затвердженою тимчасово виконуючим обов`язки директора Підприємства від 8 червня 2021 року, має повноваження на вчинення такої процесуальної дії.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За висновком суду, відмова Підприємства від його позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд приймає вказану заяву та закриває провадження у справі № 910/8689/22 в частині позовних вимог Підприємства.

Суд також звертає увагу вказаного позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до приписів частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" витрати Підприємства зі сплати судового збору залишаються за ним та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 191, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, задовольнити.

Виселити Публічне акціонерне товариство "Вторес" (02232, місто Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 20, адміністративно-побутова будівля, Літера "А"; ідентифікаційний код 01882568) у примусовому порядку з комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 32,75 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 9, та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 15; ідентифікаційний код 39605452).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вторес" (02232, місто Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 20, адміністративно-побутова будівля, Літера "А"; ідентифікаційний код 01882568) на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, проспект Червоної Калини (Маяковського), будинок 29; ідентифікаційний код 37415088) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Прийняти відмову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" від позову.

Провадження у справі № 910/8689/22 у частині позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Публічного акціонерного товариства "Вторес", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про примусове виселення закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 16 лютого 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко