Рішення

від 15.02.2023 по справі 914/2462/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 Справа № 914/2462/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ТОРГ УКРАЇНА», Львівська область, Сколівський район, село Довжки,

предмет позову: стягнення 340 000,00 грн,

підстава позову: повернення безпідставно набутих коштів,

за участю представників:

позивача: Передерій Вадим Григорович (в режимі відеоконференції),

відповідача: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1 Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт Торг Україна» про стягнення 340 000,00 грн.

1.2. Ухвалою суду від 11.10.2022 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 09.11.2022. Судове засідання 09.11.2022 не відбулося у зв`язку з оголошенням о 13:02 год на території Львівської області повітряної тривоги, у зв`язку з чим 18.11.2022 судом постановлено ухвалу про призначення підготовчого засідання на 30.11.2022. Судове засідання 30.11.2022 о 14:00 год не відбулося через відсутність в суді електроенергії, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.12.2022 призначено підготовче засідання на 15.12.2022, яке відкладено на 18.01.2023. У судовому засіданні 18.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.02.2023, яке у зв`язку з неявкою представника відповідача відкладено на 15.02.2023.

1.3. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.4. У судове засідання 15.02.2023 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги та вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу. Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання не забезпечив, ухвали, надіслані на юридичну адресу відповідача та його керівника, повертаються до суду із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Додатково суд надсилав ухвали від 18.01.2023 та від 01.02.2023 на електронну адресу відповідача - opttorgua.com@ukr.net.

1.5. Місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.08.2022 - Україна, 82623, Львівська обл., Сколівський р-н, село Довжки, вулиця Шевченка, будинок 53А.

1.6. Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

1.7. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

1.8. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.9. Враховуючи зазначене, неповідомлення суду іншої адреси відповідача, неотримання таким кореспонденції суду через відсутність адресата, суд доходить висновку, що судові рішення вважаються врученими стороні.

1.10. Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

1.11. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.12. Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

1.13. За таких обставин систематична та повторна неявка представника відповідача не є підставою для чергового відкладення судового розгляду справи.

1.14. У судовому засіданні 15.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач стверджує, що 12 липня 2022 року помилково перерахував на рахунок ТОВ «Опт Торг Україна» 340 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 20530 від 12 липня 2022 року. Позивач надсилав відповідачу вимогу про повернення помилково сплачених коштів, проте, така залишилась не виконаною. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму помилково сплачених грошових коштів.

2.2. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, підстав позову не спростовував, явку представника в судові засідання не забезпечував. Відповідно до повідомленої позивачем інфлрмації відповідач отримав позовну заяву 04.10.2022.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1. Згідно з платіжним дорученням № 20530 від 12 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» сплатило отримувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Опт Торг Україна» 340 000,00 грн, призначення платежу: «оплата за ПЕТ згідно рах № 35 від 11.07.2022».

3.2. Позивач 02.08.2022 надіслав відповідачу вимогу про повернення помилково сплачених коштів від 01.08.2022, відповідно до якої просив у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги, повернути на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» безпідставно отримані кошти в сумі 340 000,00 грн. копія вимоги з доказами її надіслання відповідачу долучені до позовної заяви.

3.3. Вихідній кореспонденції позивача присвоєно трек-код 1803104727777, відстеження якого здійснено позивачем та встановлено, що відправлення вручено відправнику 05.08.2022, після чого, 20.08.2022, є відмітка пошти про «повернення за зворотною адресою: адресат відсутній за вказаною адресою», а 24.08.2022 кореспонденція повернулась відправнику (позивачу).

3.4. Відповідно до поданої позивачем виписки банку по рахунку про рух коштів з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт Торг Україна» за період 01.01.2019 - 31.12.2022 інші банківські операції, крім платежу 12.07.2022 в сумі 340 000,00 грн, відсутні.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

4.2. Відповідно до обставин справи спір між сторонами виник внаслідок помилкового перерахування грошових коштів відповідачу та їх неповернення останнім позивачу. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

4.3. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

4.4. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

4.5. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що ці зобов`язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Важливо те, що у кондиційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Такий висновок викладено в постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

4.6. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

4.7. У постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 акцентовано, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі N 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі N 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі N 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі N 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі N 6-3090цс15.

4.8. Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору. Водночас потрібно враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

4.9. За час розгляду справи суду не доведено існування між сторонами будь-яких договірних відносин між сторонами спору ні на час здійснення позивачем платежу, ні на час вирішення спору судом. Рахунок № 35 від 11.07.2022, який вказаний в призначенні платежу 12.07.2022, у позивача відсутній і в матеріали справи такий не подано. Поданою позивачем випискою по рахунку підтверджено відсутність будь-яких інших, крім здійсненого 12.07.2022, платежів між сторонами спору упродовж тривалого часу.

4.10. Натомість відповідач підстав позову не заперечив і не спростував. Як стверджує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, небажання сторони реалізувати її процесуальні права не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

4.11. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

4.12. Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.13. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

4.14. Враховуючи наявні у справі докази, такі свідчать про більшу вірогідність стверджуваної позивачем обставини про відсутність між сторонами договірних відносин та безпідставність здійснення платежу 12.07.2022 в сумі 340 000,00 грн.

4.15. Резюмуючи встановлені обставини та правові норми, суд зазначає, що сплачені 12.07.2022 позивачем відповідачу грошві кошти в сумі 340 000,00 грн сплачені без достатньої правової підстави, тому підлягають поверненню позивачу.

4.16. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за результатами вирішення спору покладається на відповідача.

4.17. Позивачем також заявлено до стягнення 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого подано завірені копії договору № 344 від 01.08.2022 про надання правничої (правової) допомоги, додаткової угоди №1 від 01.08.2022, платіжного доручення № 20645 від 02.08.2022 на суму17 000,00 грн, детальний опис робіт.

4.18. Відповідно до матеріалів справи правову допомогу позивачу надає адвокат Передерій Вадим Григорович, який діє на підставі ордера про надання правової допомоги серії АА № 1240116 від 28.09.2022, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 344 від 01.08.2022.

4.19. Так, 01.08.2022 адвокат Передерій Вадим Григорович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» уклали договір № 344 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Опт Торг Україна» безпідставно отримані кошти в сумі 340 000 (триста сорок тисяч) гривень.

4.20. Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору і набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін.

4.21. Додаткова угода № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 344 підписана сторонами також 01.08.2022, відповідно до п. 2 якої погоджено гонорар: авансовий платіж в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та гонорар успіху в розмірі 10% від стягнутої на користь клієнта суми. А відповідно до п. 4 додаткової угоди сплата узгодженого сторонами розміру гонорару здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування рівновеликих чи різновеликих частин гонорару на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару, або в готівковому порядку.

4.22. Додатковою угодою передбачено також, що правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги, який підписується сторонами. Водночас, якщо клієнт не підписав акт приймання - передачі і не надав письмове заперечення, правнича допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом.

4.23. Гонорар у сумі 17 000,00 грн сплачено клієнтом адвокату згідно з платіжним дорученням 02.08.2022.

4.23. Адвокат разом із позовною заявою надав суду детальний опис робіт, виконаних в рамках договору про надання правничої (правової) допомоги № 344 від 01.08.2022: вивчення доказів (матеріалів справи), які надало ТОВ «Флексо Прінт Плюс», консультація та надання ТОВ «Флексо Прінт Плюс» судової практики в подібних спорах, підготовка та відправлення вимоги про повернення помилково сплачених коштів, замовлення через ЦНАП та отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.08.2022 на ТОВ «Флексо Прінт Плюс» та ТОВ «Опт Торг Україна», підготовка позовної заяви про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відправлення її до суду та відповідача.

4.24. Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

4.26. Аналізуючи заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу позивача, суд зазначає, що клієнтом і адвокатом погоджено, а сплатою гонорару в серпні 2022 клієнтом визнано прийняття робіт від адвоката на суму 17 000,00 грн. Водночас суд зауважує, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та по обсягу доказів не є загромадженою, у зв`язку з процесуальною поведінкою відповідача позивач не готував інших, крім позовної заяви, заяв по суті справи.

4.27. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

4.28. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

4.29. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

4.30. Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

4.31. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про недоцільність покладення на відповідача всієї суми заявлених позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Розумним, співмірним і справедливим є відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у розмірі 11 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт Торг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 41804252, 82623, Львівська область, село Довжки, вулиця Шевченка, будинок 53А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33343497, 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94А) 340 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 5 100,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 11 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.02.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.