Рішення

від 16.02.2023 по справі 920/43/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2023м. СумиСправа № 920/43/23

Господарський суд Сумської області, у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/43/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Горбач Олени Григорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПАКС (40011, м. Суми, вул.. Супруна, 15, код ЄДРПОУ 42177135)

про стягнення 52003,82 грн,

представники учасників справи:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 52003,82 грн, з яких: аванс у розмірі 48000,00 грн, пеня у розмірі 3682,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 100,70 грн, 3% річних у розмірі 220,93 грн за порушення умов договору поставки № 1410202253 від 26.10.2022, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 19.01.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 16.02.2023 з повідомленням сторін.

Копія ухвали суду, яка направлена на адресу ТОВ «Емпакс» (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15) була повернута на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З урахуванням вказаних положень ГПК України відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Він у судове засідання не з`явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, про причини ненадання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

16.02.2023 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

26.10.2022 між Фізичною особою-підприємцем Горбач Оленою Григорівною (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпакс» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 1410202253, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати дизельний генератор, зазначений у п. 1.2. цього Договору, у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти цей дизельний генератор і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах зазначених у цьому Договорі.

У п. 1.2. договору обумовлено, що постачальник передає у власність покупцеві дизельний генератор, а саме: бувший у використанні Дизельний генератор Caterpillar De330 2015 року.

Пунками 2.1, 2.2, сторони погодили, що ціна договору визначається із загальної вартості ДГ у комплектації, зазначеній у Додатку № І, та складає 240 000,00 грн. Покупець сплачує постачальнику ціну договору у безготівковій формі у національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у п. 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок зазначений постачальником, у наступному порідку:

- покупець сплачує постачальнику 20 % (двадцять) відсотків від ціни договору, що становить 48000,00 грн протягом 3 (трьох) банківських днів з дата писання сторонами цього договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, зазначеної у цьому, підпункті грошової суми;

- покупець сплачує постачальнику решту 80 % (вісімдесят) відсотків від ціни договору, що становить 192000,00 грн, зазначеної у цьому підпункті грошової суми в момент прийому-передачі ДГ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно п. 2.2.1 договору ФОП Горбач О.Г. 27.10.2022 внесла на рахунок постачальника аванс у розмір 20% від ціни Договору, а саме 48000,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку № 14100202253 від 26.10.2022.

Факт оплати підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжним дорученням № 240 від 27 жовтня 2022 року.

Згідно з п. 3.1. договору відповідач мав поставити товар у строк протягом 15 (п`ятнадцять) робочих днів з дати здійснення попередньої оплати тобто до 17 листопада 2022 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач (постачальник) взяті на себе зобов`язання за договором в обумовлений п. 3.1. Розділу 3 строк не виконав, чим порушив умови договору та ст.. 712 ЦК України, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

На підставі ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки встановлені договором в сумі 48000 грн 00 коп. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Доказів поставки відповідачем позивачу товару Дизельного генератора матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані.

Оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язань щодо поставки товару у встановлений строк, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати, що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару, задовольняє позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 48000 грн 00 коп. внесеного авансу.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 6.1. договору в разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона несе майнову відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі порушення постачальником строку, зазначеного у п. 3.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду часу, за який нараховується пеня, від суми попередньої оплати, зазначеної у підпункті 2.2.1. цього договору, за кожний день прострочення.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума пені становить 3682 грн 19 коп, виходячи з суми заборгованості (неповернутої передоплати) 48000,00 грн за період з 18.11.2022 по 12.01.2023.

Судом перевірений розрахунок пені наданий позивачем і встановлено, що він здійснений арифметично вірно.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4736 грн 98 коп. та є такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 220,93 грн та інфляційні витрати у розмірі 100,70 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в загальній сумі 220,93 грн за період з 18.11.2022 по 12.01.2023; інфляційні втрати в загальній сумі 100,70 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 100,70 грн інфляційних втрат та 220,93 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в сумі 2684,00 грн покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПАКС (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15, код ЄДРПОУ 42177135) на користь Фізичної особи-підприємця Горбач Олени Григорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль») 48000 грн 00 коп. (сорок вісі тисяч гривень) авансу, 3682 грн 19 коп. (три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 19 копійок) пені, 100 грн 70 коп. (сто гривень 70 копійок) інфляційних втрат, 220 грн 93 коп. (двісті двадцять гривень 93 копійки) 3% річних, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 17.02.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко