Рішення

від 17.02.2023 по справі 922/2581/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2581/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 3; код ЄДРПОУ 36625371) до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (місцезнаходження: 61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 132; код ЄДРПОУ 14310052) про стягнення 196 344,65 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" заборгованості в розмірі 196 344,65 грн., з яких: 80 000,00 грн. - сума основного боргу за Договором купівлі-продажу № 6380/21-1679 від 16 липня 2021 року, 60 275,59 грн. - пеня, 21 844,87 грн. - штраф, 4 954,17 грн. - три проценти річних та 29 270,02 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на ДП "ХМЗ "ФЕД" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 945,17 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 позовну заяву ТОВ "ТБ "Комункомплект" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2581/22. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

06 січня 2023 року до суду надійшов відзив ДП "ХМЗ "ФЕД" на позовну заяву (вх. № 322), а також заява про закриття провадження у справі в частині вимог (вх. № 323), згідно яких відповідач зазначив, що зазначену ТОВ "ТБ "Комункомплект" суму основного боргу за Договором купівлі-продажу № 6380/21-1679 від 16.07.2021 в розмірі 80 000,00 грн. було оплачено 28 грудня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10702 від 28.12.2022, призначення платежу: "оплата з сантехнічні вироби згідно дог. № 6380/21 - 1679 від 16.07.2021 згідн рах. № 1048 від 16.07.2021". Отже, провадження у справі № 922/2581/22 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 80 000,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені та штрафу), а також трьох процентів річних та інфляційних втрат ДП "ХМЗ "ФЕД" просить відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Також відповідач подав до суду клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 800,00 грн. (вх. № 325), оскільки господарська справа № 922/2581/22 є малозначною, стандартною з огляду на юридичну техніку підготовки позову, підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Відповідно, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. є неспіврозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект", в свою чергу, подало до суду заяву про зміну предмету позову у справі № 922/5281/22 (уточнення позовних вимог), згідно якої позивач підтвердив, що після подання позову відповідачем було проведено оплату: погашено основний борг у сумі 80 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 10702 від 29.12.2022 та банківською випискою за 29.12.2022. Однак, відповідач наразі не сплатив штрафні санкції за невиконання умов Договору купівлі-продажу № 6380/21-1679 від 16.07.2021, тому загальний розмір позовних вимог становить 116 344,65 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Водночас виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд зазначає, що заява ТОВ "ТБ "Комункомплект" не може розцінюватися також як зміна предмета позову, оскільки стосується лише зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що право позивача на зменшення розміру позовних вимог, згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України, є абсолютним і не залежить від волі інших сторін у справі, суд прийняв заяву ТОВ "ТБ "Комункомплект" та продовжив розгляд справи з урахуванням нової ціни позову - 116 344,65 грн.

Відповідно, суд не вбачає підстав для розгляду та задоволення заяви ДП "ХМЗ "ФЕД" про закриття провадження у справі № 922/2581/22 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 80 000,00 грн. (вх. № 323),оскільки позивач зменшив позовні вимоги на вказану суму.

12 січня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення ДП "ХМЗ "ФЕД" щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (вх. № 797).

Позивач також подав до суду заяву про виконання ухвали суду (вх. № 833), в якій зазначив, що заява про включення грошових вимог ТОВ "ТБ"Комункомплект" до реєстру вимог кредиторів ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" - не подавалась, а також йому невідомий той факт, що відповідач перебуває в стані банкрутства. Крім того, до суду надійшла відповідь ТОВ "ТБ "Комункомплект" на відзив на позовну заяву (вх. № 1847 від 25.01.2023) та заперечення позивача проти клопотання ДП "ХМЗ "ФЕД" про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 2007), які було досліджено та прийнято судом до розгляду.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/2581/22 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "ТБ "Комункомплект", а також заперечення ДП "ХМЗ "ФЕД", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" (іменоване надалі Продавець) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (іменоване в подальшому Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 6380/21-1679, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця Сантехнічні вироби (далі-товар), в номенклатурі, кількості та ціни, згідно Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався прийняти й оплатити вартість товару (пункт 1.1. Договору). Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 30 днів з моменту отримання товару. Розрахунки за цим договором здійснюються в Національній валюті України (гривнях) (пункти 2.2., 2.3. Договору).

В рамках даного Договору 16.07.2021 сторонами було укладено Специфікацію на поставку сантехнічної продукції - Додаток № 1, згідно якої загальна вартість Товару становить 312 069,60 грн. Також Продавець виставив Покупцю рахунок на оплату на загальну суму 312 069,60 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 52 011,60 грн.

Згідно Видаткової накладної № 962 від 03.08.2021 та Товарно-транспортної накладної від 03.08.2021 ТОВ "ТБ "Комункомплект" поставило відповідачу товар, що вказаний у Специфікації до Договору від 16.07.2021 на загальну суму 312 069,60 грн.

Однак, станом на дату складання позову грошове зобов`язання ДП "ХМЗ "ФЕД" щодо сплати вартості отриманої за Видатковою накладною № 962 продукції, було виконано не в повному обсязі і з порушенням погоджених у Договорі строків оплати. Заборгованість становила 80 000,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 60 275,59 грн., штраф в розмірі 21 844,87 грн., три проценти річних в розмірі 4 954,17 грн. та інфляційні в розмірі 29 270,02 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та неустойки в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" до суду із даним позовом.

Водночас після відкриття провадження у даній справі - 28 грудня 2022 року ДП "ХМЗ "ФЕД" погасило суму основної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 6380/21-1679 від 16 липня 2021 року в розмірі 80 000,00 грн., що стало підставою для зменшення позовних у справі № 922/2581/22.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених ТОВ "ТБ "Комункомплект" в межах даної справи позовних вимог щодо стягнення неустойки, процентів річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу Українипередбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зістаттею 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК Українитастатті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК Українивизначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктами 7.1., 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. На підставі статті 231 Господарського кодексу України застосовуються штрафні санкції: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів; порушення строків виконання зобов`язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Також за приписами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи неналежне виконання Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" зобов`язань з оплати отриманої продукції у встановлений Договором купівлі-продажу № 6380/21-1679 від 16 липня 2021 року термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій, а також зазначає, що у даному випадку, на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, згідно з положеннями статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" знаходиться в стані припинення з 18 грудня 2021 року - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результат її реорганізації (строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - до 19.02.2022).

Відповідно до приписів частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина перша статті 106 ЦК України).

Стаття 107 Цивільного кодексу України визначає порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 107 ЦК України).

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають особливий порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи. Водночас не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 Цивільного кодексу України зобов`язання юридичної особи, що припиняється, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов`язань стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Крім того, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі припинення боржника (відповідача) впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права кредитора як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога щодо присудження до виконання в натурі зобов`язання, встановленого частиною 2 статті 107 Цивільного кодексу України, а саме: включення до передавального акту відомостей, які містять положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано схожу правову позицію щодо застосування норми статей 104-112 ЦК України, що викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 і ін.

Так, згідно постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягенння заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов`язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" доказів звернення з відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи - ДП "ХМЗ "ФЕД", а також доказів відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду суду не надало, натомість безпосередньо звернулося до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За наведених обставин, приймаючи до уваги те, що Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" знаходиться в стані припинення з 18 грудня 2021 року; враховуючи відсутність доказів звернення до комісії з припинення відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, з урахуванням приписів частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові ТОВ "Торгівельний будинок "Комункомплект" щодо стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Враховуючи неможливість застосування судом обраного позивачем способу захисту права з огляду на його суперечність вимогам закону та неефективність, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" про стягнення з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" пені в розмірі 60 275,59 грн., штрафу в розмірі 21 844,87 грн., 3% річних в розмірі 4 954,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 29 270,02 грн. Відповідно, суд не вбачає підстав також для застосування строків позовної даності при розгляді даної справи.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Комункомплект" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" лютого 2023 р.

СуддяВ.В. Рильова