Рішення

від 17.02.2023 по справі 922/2295/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2295/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс", 49006, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс", 61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 18, прим. 8 простягнення 86 959,56 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" про стягнення суму боргу у розмірі 73 917,65 грн. та пені у сумі 13 041,91 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання № 01/02-01 від 01.02.2022 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 28.11.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" (вх. 2295/22 від 23.11.2022 року) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.12.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. 16520/22) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2295/22. Розгляд справи № 922/2295/22 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 20.12.2022 року про відкриття провадження у справі № 922/2295/22, яку було направлена на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс", 61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 18, прим. 8 відповідно до даних з сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштового відправлення (6102271581920), було вручено відповідачу 24.12.2022 року.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" (позивач., постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Політанс" (відповідач, покупець) було укладено договір постачання № 01/02-01.

Пунктом 8.6. договору, сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року (включно), а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань до повного їх виконання. У разі, якщо упродовж 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати, договір вважається пролонгованим строком на один рік на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується у встановлені терміни передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар поставляється по найменуваннях, в кількості, технічній характеристиці, погодженим сторонами. Найменування кожної одиниці товару, ціна, кількість вказується постачальником в супроводжуючих постачання документах (рахунок-фактура та видаткових накладних(, що додаються до договору (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони визначили, що постачання продукції здійснюється партіями, на умовах постачання EXW зі складу постачальника (м. Дніпро, вул.. Миколи Руденко, буд. 53), за попередньою домовленістю сторін. Розвантаження транспорту виконується силами і за рахунок покупця.

Право власності н а товар і ризик випадкової загибелі переходить до покупця з моменту прийняття покупцем товару з відвантажувальними документами. З моменту підписання відповідної видаткової накладної уповноваженим представником покупця постачальник вважається таким, що виконав свій обов`язок з постачання (пункт 2.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, ціна товару за даним договором є звичайною.

Усі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України (пункт 3.3. договору).

Порядок розрахунку в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за отриманий від постачальника товар здійснюється покупцем на умовах оплати на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції. За погодженням сторін можливий інший поряд проведення взаєморозрахунків не заборонений чинним законодавством України (пункт 3.4. договору).

Як зазначає позивач, останній на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 73917,65 грн., а саме: видаткова накладна № РН-0000080 від 17.02.2022 року на суму 73917,65 грн., рахунок фактура № СФ-0000076 від 15.02.2022 року та товарна транспортна накладна № 0000000044 від 17.02.2022 року.

Проте за твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору, не здійснив розрахунок за отриманий товар, вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У постанові від 04.12.2020 року у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного суду зазначила, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15).

При цьому, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 року у справі №761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів, а саме є, стягнення суми боргу за договором постачання № 01/02-01 від 01.02.2022 року.

У якості доказів у підтвердження позовних вимог, а саме поставки за договором постачання № 01/02-01 від 01.02.2022 року, позивачем надано до суду копії:

-видаткової накладної № РН-0000080 від 17.02.2022 року на суму 73917,65 грн. (замовлення рахунок - фактура № СФ-0000076 від 15.02.2022 року);

-рахунку фактури № СФ-0000076 від 15.02.2022 року (замовлення - без замовлення);

-товарно транспортної накладної № 0000000044 від 17.02.2022 року (супровідні документи на вантаж РН-000080);

-акт звірки взаєморозрахунків 9 місяців 2022 року на суму 73917,65 грн. (рах. накл. РН-000080 (17.02.2022).

З аналізу вищевикладеного, та наданих позивачем документів вбачається, що відповідні документи (видаткова накладна № РН-0000080 від 17.02.2022 року, рахунок фактура № СФ-0000076 від 15.02.2022 року, товарно - транспортна накладна № 0000000044 від 17.02.2022 року, акт звірки) взагалі не містять жодного посилання на договір постачання № 01/02-01 від 01.02.2022 року на який у позовній заяві посилається позивач, у зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли відносини на без договірній основі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі від 13.02.2020 року № 904/349/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірні правовідносини що склалися між сторонами у даній справі, виникли саме з без договірної поставки, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України)

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем в частині повного та своєчасного розархунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 73917,65 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем.

Щодо стягнення із відповідача заявленої позивачем суми пені 13 041,91 грн., суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, між сторона виникли правовідносини щодо поставки товару на без договірній основі, у зв`язку із чим, нарахована на підставі пункту 4.1. договору постачання № 01/02-01 від 01.02.2022 року сума пені 13 041,91 грн. є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми боргу за поставлений товар у розмірі 73917,65 грн.

В частині стягнення пені у сумі 13 041,91 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2108,91 грн.

У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2108,91 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 18, прим. 8, ЄДРПОУ 39806161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" (49006, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, ЄДРПОУ 42197565) суму боргу у розмірі 73917,65 грн. та 2108,91 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 13 041,91 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт Групп Плюс" (49006, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, ЄДРПОУ 42197565);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Політанс (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 18, прим. 8, ЄДРПОУ 39806161).

Повне рішення складено "17" лютого 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова