Постанова

від 17.02.2023 по справі 521/9507/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3564/23

Справа № 521/9507/22

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів: Комлевої О.С., Гірняк Л.А.,

За участю секретаря судового засідання: Дерезюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальова Лідія Іванівна, Житлово-будівельний кооператив «Ленінський-4»,-

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.1-5).

19 липня 2022 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальова Лідія Іванівна, Житлово-будівельний кооператив «Ленінський-4» (а.с.177-178).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.181-184).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судове засідання призначено на 09 лютого 2023 року об 15 год 00 хв.

Заяв або клопотань про перенесення судового засідання по справі до апеляційного суду не надходило.

03 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом отримано заяву Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса, державний нотаріус Михалбова Лідія Іванівна, в якій повідомлено про отримання сповіщення про час, дату та місце розгляду справи та зазначено прохання слухання справи проводити за відсутності заінтересованої сторони.

09 лютого 2023 року Одеським апеляційним судом отримано заяву ОСОБА_1 про розгляд справи у відсутність апелянта.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою, вже є спадкоємець першої черги, який отримав Свідоцтво про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_2 . Тобто, заявлена ОСОБА_1 вимога впливає на спадкові права спадкоємця, який вже отримав Свідоцтво про право на спадщину та пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальова Лідія Іванівна, Житлово-будівельний кооператив «Ленінський-4», посилаючись на те, що їй необхідно встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини з метою оформлення права на нерухоме спадкове майно.

Відповідно до наданого листа Державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальової Лідії Іванівни від 07 червня 2022 року №1751/01-16, ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини.

Також в зазначеному листі нотаріуса вказано, що Свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1261 ЦК України до майна ОСОБА_2 видано спадкоємцю першої черги та спадкову справу передано на зберігання до Одеського державного нотаріального архіву.

Дослідивши вищевказані обставини, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність спору про право.

В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що звертаючись із заявою про встановлення юридичного факту до суду першої інстанції, вона просила встановити факт, який стосується правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до часу відкриття спадщини. Апелянт вважає, що правовідносини з ОСОБА_3 щодо спільного проживання виникли до відкриття спадщини та від встановлення фактів щодо яких, підтверджуються майнові права ОСОБА_1 ще до виникнення прав на спадщину у спадкоємця ОСОБА_6 . Тому, апелянт вважає, що вона має право на звернення в порядку окремого провадження для встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_3 , яка, як вказує апелянт, є її рідною тіткою, для підтвердження факту прийняття спадщини після її смерті.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає вказані доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З системного аналізу вищенаведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як в заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що встановлення такого юридичного факту як факт спільного проживання дасть їй можливість підтвердити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що є спадкоємець першої черги, який вже отримав Свідоцтво про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_2 .

Таким чином, заявлена ОСОБА_1 вимога впливає на спадкові права спадкоємця, який вже отримав Свідоцтво про право на спадщину та пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу та роз`яснює, що відмова у відкритті провадження не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальова Лідія Іванівна, Житлово-будівельний кооператив «Ленінський-4» - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 17.02.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Комлева О.С.

Гірняк Л.А.