Рішення

від 16.02.2023 по справі 925/1298/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1298/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Фермерського господарства "Мошурівське"

до Селянського (фермерського) господарства "Зоря"

про стягнення 124250,28 грн,

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

05.12.2022 року Фермерське господарство "Мошурівське" (ідентифікаційний код 36780319, адреса місцезнаходження: 20401, Черкаська область, Звенигородський район, м. Тальне, вул. Соборна, 128) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (ідентифікаційний код 25583847, адреса місцезнаходження: 20442, Черкаська область, Звенигородський район, с. Майданецьке, вул. Героїв, 42а)

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 124250,28 грн боргу за отриманий товар на підставі договору.

У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання свого обов`язку за договором поставки №16-05 від 16.05.2019 та неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати за поставлений товар в обсязі та в строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору.

05.12.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 925/1298/22. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Встановив сторонам строки для подання до суду: відзиву (стаття 251 ГПК України) та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (пункту 1 частини 2 статті 250 ГПК України) - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду; відповіді на відзив - п`ять днів з дня вручення відзиву; заперечення - п`ять днів з дня вручення відповіді на відзив.

Ухвалу суду від 05.12.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронним листом на пошту, вказану в позовній заяві; відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а. с. 31).

06.12.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача СФГ «Зоря» бути поінформованим про розгляд справи №925/1298/22 оприлюднив інформацію про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 32).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 124250,28грн за отриманий товар, відповідно до договору від 16.05.2019 №16-05.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №16-05, в частині внесення оплати за поставлені товари в обсязі та в строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки; виконання позивачем зобов`язання за договором; обставини невиконання умов договору відповідачем; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

16.05.2019 позивач та відповідач уклали договір поставки №16-05, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався здійснити поставку товару, а саме насіння кукурудзи ДКС 3811, а відповідач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений товар на умовах передбачених в договорі (а. с. 5).

У п. 6.2. і 6.3. договору передбачено, що відповідач зобов`язується провести повний розрахунок за отриманий товар до 31.12.2019 шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок позивача.

16.05.2019 позивач поставив відповідачу товар (насіння кукурудзи ДКС 3811) вартістю 124250,28 грн, про що сторони склали видаткову накладну №15 (а.с. 6).

16.05.2019 позивач склав рахунок-фактуру №15 на загальну суму 124250,28 грн (а. с.7).

03.06.2022 позивач направив відповідачу претензію (вих..№15) в якій вимагав виконати своє зобов`язання та сплатити 124250,28 грн (а. с. 8-11).

25.06.2022 року претензія вручена відповідачу (а.с.12).

Відповідач на спростовування вимог позивача письмових доказів не подав.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки №16-05 від 16.05.2019;

- виконання позивачем умов свого обов`язку у зобов`язанні та поставку відповідачу товару (насіння кукурудзи ДКС 3811);

- виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату поставленого товару;

- невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару;

- розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 124250,28 грн;

- дотримання позивачем порядку досудового врегулювання даного спору, зокрема направлення відповідачу претензії від 03.06.2022;

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Сумніву у добросовісному здійсненні позивачем процесуальних прав та виконанні обов`язку щодо подання доказів у суду не виникло.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Передумовою виникнення спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні з оплати поставленого товару.

Звертаючись з позовом позивач прагне захисти порушене право у зв`язку з невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Позивач належним чином виконав свій обов`язок у зобов`язанні, поставивши відповідачу товар (насіння кукурудзи ДКС 3811), вартістю 124250,28 грн.

Строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав 31.12.2019.

Відповідач свого обов`язку у зобов`язанні не виконав, оплати поставленого товару не здійснив.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок та невиконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений позивачем товар. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання коштів за поставлений товар. Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача суд визнає доведеним та встановленим.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача 124250,28 грн боргу суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання управленою стороною та надає позивачу право вимагати у судовому порядку примусового виконання відповідачем обов`язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

8. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2600,00грн (дві тисячі шістсот гривень 00 копійок), на підставі платіжного доручення №2815 від 29 листопада 2022 року (а.с. 4).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (ідентифікаційний код 25583847, адреса місцезнаходження: 20442, Черкаська область, Звенигородський район, с. Майданецьке, вул. Героїв, 42а) на користь Фермерського господарства "Мошурівське" (ідентифікаційний код 36780319, адреса місцезнаходження: 20401, Черкаська область, Звенигородський район, м. Тальне, вул. Соборна, 128) 124250,28 грн (сто двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень 28 копійок) боргу за отриманий товар, 2600,00 грн (дві тисячі шістсот гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун