Постанова

від 26.01.2023 по справі 910/8949/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/8949/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Лентюгова Андрія В`ячеславовича - Фатєєва А.О.,

Головного управління Національної поліції у м. Києві - Глущенко О.М.,

Головного управління Національної поліції в Київській області - Роменської Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної прокуратури за вх. № 5341/2022, до якої приєдналася Київська міська прокуратура,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022

у складі колегії суддів: Корсака В.А., Попікової О.В., Євсікова О.О.,

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Лентюгова Андрія В`ячеславовича

до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції в Київській області, Київської обласної прокуратури

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області,

про визнання договору недійсним та відшкодування 3 715 303 грн,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для відшкодування шкоди, завданої відповідачами внаслідок неповернення майна позивача (алкогольної продукції), яке було вилучене відповідачами та передано на зберігання в межах відповідного кримінального провадження.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 23.03.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101010000078 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 199 КК України, за фактом розповсюдження ФОП Лентюговим А.В. за адресою: АДРЕСА_1 , алкогольних виробів з підробленими акцизними марками.

3. Згідно з постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 23.03.2017 прокурора Київської містцевої прокуратури № 1 Бондаренка М.В. призначено прокурором, який здійснюватиме процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101010000078.

4. 18.05.2017 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/6984/17 в рамках зазначеного кримінального провадження № 42017101010000078 від 23.03.2017 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення ФОП Лентюговим А.В. підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , із метою відшукання та вилучення незаконно виготовлених алкогольних напоїв, грошових коштів, здобутих в результаті реалізації незаконного виготовлених алкогольних напоїв, бухгалтерської документації, чорнових записів тощо (т. 1, а.с. 51).

5. На підставі доручення від 18.05.2017 № 43-1366вих-17 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. доручено співробітникам Білоцерківського МРВ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області виконати ухвалу суду щодо здійснення обшуку за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 192-Б, а також встановити та допитати свідків й очевидців (т. 1, а.с. 53).

6. Під час проведення обшуку прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. виявлено та вилучено у ФОП Лентюгова А.В. наступне майно: алкогольну продукцію у кількості 54 275 пляшки горілчаної продукції, грошові кошти в сумі 425 450 грн та 95 625 грн, що належать позивачу, та документи. Зазначена обставина підтверджується протоколом обшуку від 19.05.2017 та додатком до нього (т. 1, а.с. 54-62).

7. Прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. передано директору філії "СЄ" ТОВ "Білозерський" (код ЄДРПОУ 38188680) Сосюрі С.С. вилучену під час обшуку у позивача алкогольну продукцію для подальшого зберігання, що підтверджується відповідною розпискою від 19.05.2017 (т. 1, а.с. 64).

8. ТОВ "Білозерський" (код ЄДРПОУ 38188680) має площу 200 кв.м, яку внесено до місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв, про що свідчить Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру АП № 227580 (т. 1, а.с. 68).

9. Прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. відповідно до постанови призначено у відповідному кримінальному провадженні судову експертизу та скеровано зразки алкогольної продукції (17 об`єктів) до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судового фізико-хімічного дослідження та технічного досліджень (т. 1, а.с. 72-73).

10. Так, згідно з п. 1 висновку експерта від 09.06.2017 № 11-1/312 надані на дослідження зразки рідин у скляних пляшках із написами "Улюблена ПШЕНИЧНА ГОРІЛКА Класична" (об`єкт 14), "Улюблена ПШЕНИЧНА ГОРІЛКА Класична" (об`єкт 16) не відповідають вимогам діючого державного стандарту на даний вид алкогольної продукції - ДСТУ 4256:2003 "Горілки і горілки особливі. Технічні умови", зокрема, у ході визначення міцності. Згідно отриманих результатів зразки рідин (об`єкти 14 та 16) не відповідають вимогам нормативних документів щодо вмісту етилового спирту, % обороті - 34,9 градуси (т. 1, а.с. 75-79).

11. Відповідно до постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві Кузьменка М.Л. від 24.07.2017 у вказаному кримінальному провадженні призначено судово-технічну експертизу марок акцизного податку та скеровано відповідні зразки для здійснення експертного дослідження (т. 1, а.с. 90).

12. Висновком експерта від 28.07.2017 № 8-4/1580, серед іншого, встановлено, що за результатами технічної експертизи документів ознак підробки марок акцизного збору не виявлено (т. 1, а.с. 93-97).

13. 01.11.2017 листом керівника Філії "СЄ" ТОВ "Білозерський" Сосюри С.С. від 01.11.2017 повідомлено прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренка М.В., що у підприємства немає можливості продовжувати подальше зберігання вилученої у ході обшуку у ФОП Лентюгова А.В. алкогольної продукції та про необхідність вирішення питання стосовно передачі відповідної продукції до іншого місця відповідального зберігання (т. 1, а.с. 98).

14. У зв`язку з цим, прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. укладено з TOB "ТК "Топ Логістік Плюс" договір зберігання від 04.11.2017 № 1006, на підставі якого передано зазначеному підприємству відповідно до акту передачі майна до Договору від 04.11.2017 № 1006 вилучену у ФОП Лентюгова А.В. алкогольну продукцію на відповідальне зберігання, згідно з додатком до договору "протоколу" (т. 1, а.с. 99, 101).

15. 04.11.2017 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. у кримінальному провадженні № 42017101010000078 винесено постанову № 4200078вих-17 про належність, допустимість та приєднання до кримінального провадження речових доказів - вилученої у позивача алкогольної продукції. Пунктом 2 зазначеної постанови також визначено про передачу вилучених товарів на відповідальне зберігання директору TOB "ТК "Топ Логістік Плюс" Ройтбурд Мар`яні Миколаївні, (код ЄДРПОУ 38482464, юридична адреса м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 23-В) (т. 1, а.с. 102-103).

16. 26.04.2018 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком М.В. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 42018101010000078 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, та розпочато досудове розслідування.

17. 25.09.2018 постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях від 22.03.2017 № 42017101010000078 за частиною першою статті 199 КК України та від 25.08.2018 № 42018101010000078 за частиною першою статті 204 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно єдиний номер від 22.03.2017 № 42017101010000078 (т. 1, а.с. 107).

18. 26.09.2018 постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренка М.В. підслідність зазначеного кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 204 та частиною першою статті 199 КК України, визначено за Білоцерківським ВП ГУНП у Київській області та передано матеріали для проведення подальшого досудового розслідування до вказаного органу.

19. Листом Київської місцевої прокуратури № 1 від 05.10.2018 № 2393вих-18 за підписом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 старшого радника юстиції О.Даркачі матеріали кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 за частиною першою статті 204 та частиною першою статті 199 КК України направлено за підслідністю до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області.

20. У вказаному листі також зазначено, що речові докази у даному кримінальному провадженні передано на відповідальне зберігання TOB "ТК "Топ Логістік Плюс (т. 1, а.с. 109).

21. 18.10.2018 за наслідками вивчення отриманих матеріалів кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених першою статті 204 та частиною першою статті 199 КК України, слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) прийнято рішення про його закриття в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 199 КК України, оскільки відповідно до висновку експерта від 28.07.2017 № 8-4/1580 за результатами технічної експертизи документів ознак підробки марок акцизного збору не виявлено (т. 1, а.с. 110).

22. Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області та Білоцерківської місцевої прокуратури з проханням про повернення вилученої під час обшуку алкогольної продукції.

23. Так, зокрема, 14.02.2018 представник позивача звернувся до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області з клопотанням № 24/19 про повернення вилученої під час обшуку алкогольної продукції у кількості 54 275 пляшки (т. 1, а.с. 114).

24. 20.02.2018 за наслідками розгляду зазначеного клопотання Білоцерківським ВП ГУНП у Київській області винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання № 24/19, з посиланням на те, що у Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області відсутня зазначена алкогольна продукція, а питання про її повернення буде вирішено після її отримання/передачі (т. 1, а.с. 116).

25. У вказаній постанові також повідомлено, що з метою встановлення місця зберігання речових доказів та проведення їх огляду Білоцерківським ВП ГУНП у Київській області слідчим неодноразово здійснено дзвінки за телефонним номером ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс": 068-774-66-54, який постійно знаходився у вимкненому режимі. З огляду на це слідчим здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс" (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 23-В) та встановлено, що зазначене підприємство відсутнє за цією адресою. Вказані обставини підтверджено відповідним протоколом огляду від 08.11.2018 та рапортом слідчого (т. 1, а.с. 117-122).

26. 24.10.2018 представником позивача до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області було скеровано клопотання № 96/18, а також 26.10.2018 направлено клопотання № 100/18 про зазначення статусу вилученого майна, повернення вилученої алкогольної продукції, яка зазначена у додатку протоколу обшуку від 19.05.2017 тощо (т. 1, а.с. 111).

27. 29.10.2018 у листі Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області № 20557 вказано, що алкогольна продукція, вилучена у ФОП Лентюгова А.В. 19.05.2017 із нежитлового приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-Б, перебуває у статусі речового доказу у кримінальному провадженні від 23.03.2017 № 42017101010000078. Зазначено, що питання щодо повернення вилученого майна буде вирішено після встановлення місця вилученого майна. Також повідомлено, що алкогольна продукція, вилучена 19.05.2017 під час обшуку нежитлового приміщення, згідно матеріалів кримінального провадження передана на відповідальне зберігання ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс" (т. 1, а.с. 113).

28. Крім того, 19.12.2018 Білоцерківською місцевою прокуратурою з метою отримання відомостей стосовно фактичного зберігання цієї алкогольної продукції скеровано до TOB "ТК "Топ Логістік Плюс" запит № 33-0078вих-18 щодо переліку майна, переданого відповідно до договору зберігання №1006 та акту передачі майна від 04.11.2017, а також фактичного його місця зберігання станом на 23.11.2018. Жодної відповіді до Білоцерківської місцевої прокуратури від TOB "ТК "Топ Логістік Плюс" не надійшло (т. 1, а.с. 122).

29. Надалі, позивачем скеровано адвокатський запит від 21.02.2019 № 27/19 з метою встановлення місцезнаходження вилученої алкогольної продукції та належного оформлення речового доказу відповідно до вимог КПК України до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, як первинного органу досудового розслідування. Однак цей запит залишено без відповіді. Відтак, до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві повторно скеровано адвокатський запит від 21.08.2019 № 134/19, який вкотре залишено без реагування.

30. У запитах, серед іншого, адвокат просив надати книгу обліку речових доказів, вказати відповідальну особу, якою ведеться книга обліку речових доказів, надати інформацію: чи проводились слідчими дії щодо проведення огляду вилученого під час обшуку майна; при передачі матеріалів кримінальної справи від одного слідчого до іншого чи проводився огляд вилученого та переданого на зберігання майна; чи наявні документи в підтвердження факту передачі речових доказів у вказаному кримінальному провадженні тощо (т. 1, а.с. 123, 126).

31. Через відсутність реагування, 21.08.2019 представником позивача відповідний адвокатський запит № 135/19 скеровано до Київської місцевої прокуратури № 1, оскільки уповноваженою особою прокуратури прокурором Бондаренком М.В. здійснювався нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 23.03.2017 № 42017101010000078 (т. 1, а.с. 130).

32. 25.09.2019 у відповідь на адвокатський запит листом № 1031-43-959вих-19 Київська місцева прокуратура № 1 повідомила, що за результатами досудового розслідування прокурором у кримінальному провадженні відповідно до вимог статті 218 КПК України визначено територіальну підслідність за Білоцерківським ВП ГУНП Київській області та матеріали кримінального провадження скеровано до означеного органу досудового розслідування (т. 1, а.с. 132).

33. 27.01.2020 до Білоцерківської місцевої прокуратури скеровано клопотання № 11/20 про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні від 23.03.2017 № 42017101010000078, знаходження відповідних матеріалів досудового розслідування та долю речових доказів (т. 1, а.с. 142).

34. 31.01.2020 Білоцерківська місцева прокуратура листом № 33-1758вих-20 повідомила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23.03.2017 № 42017101010000078 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, триває. При направленні матеріалів вказаного кримінального провадження з Київської місцевої прокуратури № 1 до Білоцерківської місцевої прокуратури будь-які речові докази в межах провадження не передавались (т. 1, а.с. 143).

35. Враховуючи, що з грудня 2018 року у кримінальному провадженні від 23.03.2017 № 42017101010000078 взагалі не проводилось жодних слідчих дій, до Білоцерківської місцевої прокуратури скеровано адвокатський запит від 24.04.2020 № 85/20 щодо стану досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 144).

36. 29.04.2020 Білоцерківська місцева прокуратура листом № 33-9976вих-20 повідомила, що 22.04.2020 на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078.

37. Так, постановою старшого слідчого Білоцерківського ВП ТУ НП в Київській області від 22.04.2020 закрито кримінальне провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, за встановленої відсутності в діях ФОП Лентюгова А.В. складу цього кримінального правопорушення, а саме незаконного виготовлення, зберігання, збуту підакцизних товарів, на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України (т. 1, а.с. 148).

38. Оскільки у зазначеній постанові про закриття кримінального провадження слідчим/прокурором не вирішено питання про речові докази, як цього вимагає п. 6 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності і тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, до Білоцерківської місцевої прокуратури скеровано адвокатський запит від 19.06.2020 № 160/20 (т. 1, а.с. 149).

39. 25.06.2020 Білоцерківська місцева прокуратура листом № 39-1550вих-20 повідомила, що відповідно до матеріалів кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 прокурором Київської місцевої прокуратури Бондаренком М.В. відповідно до акту передачі майна від 04.11.2017 передано ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс" вилучену у ФОП Лентюгова А.В. алкогольну продукцію. Під час здійснення процесуального керівництва Білоцерківською місцевою прокуратурою місце знаходження речових доказів встановити не вдалось можливим, доступу до речових доказів прокуратура не мала, арешт не накладала. Прокуратурою вживались всі можливі заходи щодо встановлення місця знаходження речових доказів, які виявились безрезультатними. Таким чином, Київська місцева прокуратура № 1 фактично передала матеріали кримінального провадження за підслідністю без наявних речових доказів (т. 1, а.с. 150).

40. Із метою встановлення місцезнаходження вилученої алкогольної продукції, а також з огляду на неотримання відповіді на попередні запити №№ 27/19, 134/19 до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві було повторно направлено адвокатські запити від 02.09.2020 № 276/20 і від 28.09.2020 № 295/20 (т. 1, а.с. 133, 137).

41. Голосіївським УП ГУНП у м. Києві надано відповідь від 08.10.2020 № 13921/1251/47/2020, якою повідомлено, що матеріали кримінального провадження від 23.03.2017 № 42017101010000078 передано до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області (т. 1, а.с. 138).

42. Крім того, як стверджує позивач, внаслідок вищезазначених обставин та протиправних дій прокурора Київської місцевої прокуратури щодо безпідставного вилучення, передання на відповідальне зберігання та неповернення спірного майна, позивачем було подано заяву в порядку статті 214 КПК України до Територіального бюро розслідувань про вчинення злочину та притягнення винних осіб до відповідальності.

43. Державним бюро розслідувань було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України, за № 62019100000000308. У подальшому позивача було повідомлено, що 14.09.2020 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 62019100000000308 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 282 КПК України.

Подання до суду позову.

44. Зважаючи на викладене вище, Фізична особа-підприємець Лентюгов Андрій Вячеславович (далі - позивач) подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву до: 1. Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач-1); 2. Київської міської прокуратури (далі -відповідач-2); 3. Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-3) та 4. Київської обласної прокуратури (далі -відповідач-4), в якій просив суд:

1. Визнати недійсним договір зберігання від 04.11.2017 № 1006, укладений від імені Київської місцевої прокуратури прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком Миколою Віталійовичем з ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс", та акт передачі майна до Договору від 04.11.2017 № 1006;

2. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, а саме:

- витрати вартості робіт по здійсненню судово-товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку в сумі 5 000 грн;

- загальної ринкової вартості неповернутої алкогольної продукції, вилученої під час обшуку від 19.05.2017, в сумі 3 610 303 грн;

- відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

45. Звертаючись із цим позовом, позивач стверджував, що внаслідок незаконних дій відповідачів 1, 2, 3 та 4, враховуючи те, що вилучена алкогольна продукція під час обшуку 19.05.2017 в порушення вимог чинного законодавства не повернута позивачу, то Фізичній особі-підприємцю Лентюгову Андрію В`ячеславовичу було завдано матеріальної шкоди в сумі, яка підлягає відшкодуванню.

У частині вимог про визнання недійсним договору позивач посилався на те, що цей договір не відповідає вимогам частин першої, другої статті 203, частини першої статті 215, статтям 238, 241, 92 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено з перевищенням повноважень.

Розгляд справи судами.

46. 22.12.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

47. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди заявлені до неналежних відповідачів. За висновком суду визначений нормами статей 1173, 1174 ЦК України суб`єктний склад відповідальних осіб за шкоду, завдану юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, вказує на безпідставність позовних вимог про стягнення шкоди солідарно з органів, неправомірними діями яких, на думку позивача, відповідну шкоду завдано. На думку суду, належним відповідачем є Держава Україна, а не визначені позивачем органи влади.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору зберігання від 04.11.2017 № 1006 та акту передачі майна до цього Договору суд також відмовив, оскільки, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, у даному випадку застосування обраного позивачем способу захисту не призведе до ефективного захисту та дійсного відновлення прав заявника у спірних правовідносинах.

48. 07.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/8949/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Лентюгова Андрія В`ячеславовича матеріальну шкоду в сумі 3 610 303 грн та моральну шкоду у сумі 100 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

49. Постанова обґрунтована тим, що саме по собі формулювання позовних вимог про необхідність солідарного стягнення шкоди з відповідачів, без зазначення відповідачем держави, у цьому випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, позивачем належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 3 610 303 грн підлягають задоволенню, як і стягненню підлягають 100 000 грн моральної шкоди.

У частині стягнення 5 000 грн витрат, понесених у зв`язку із проведенням експертизи, суд відмовив, оскільки відсутні докази здійснення фактичної їх оплати позивачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, у даному випадку застосування обраного позивачем способу захисту, а саме визнання недійсним договору зберігання від 04.11.2017 № 1006, укладеного від імені Київської місцевої прокуратури прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Бондаренком Миколою Віталійовичем з ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс", та акту передачі майна до цього Договору ніяким чином не призведе до ефективного захисту та дійсного відновлення прав заявника у спірних правовідносинах. З огляду на що було відмовлено у позові в цій частині вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

50. 24.10.2022 Київською обласною прокуратурою надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/8949/21.

51. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16, від 22.02.2017 у справі № 6-17цс17, а також постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 27.03.2020 у справі № 915/935/18.

52. Крім того, скаржником зазначено про:

недоведеність незаконності дій відповідачів, тобто невстановлення судом неправомірності вилучення майна, (така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі № 910/18735/20) та наявності заподіяння моральної шкоди;

те, що відповідальність у цих правовідносинах відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" має нести ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс" в особі його директора Ройтбурд Мар`яни Миколаївни, якій у відповідності до вимог КПК України було передано на відповідальне зберігання тимчасово вилучене майно ФОП Лентюгова А.В.;

надана судом апеляційної інстанції оцінка протиправності дій слідчого під час вчинення процесуальних дій щодо вилучення та не повернення майна у кримінальному провадженні здійснена господарським судом поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства (таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 у справі № 638/1413/17 та від 13.03.2019 у справі № 454/1462/16-ц).

53. Скаржник наполягає на неналежному дослідженні доказів у справі, зокрема висновку експерта від 23.10.2020 № 3375/20, стосовно розміру заподіяної шкоди.

Б. Приєднання до касаційної скарги Київської обласної прокуратури.

54. 18.01.2023 ухвалою Верховного Суду приєднано заяву Київської міської прокуратури до касаційної скарги Київської обласної прокуратури за вх. № 5341/2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/8949/21.

В. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

55. До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та від Головного управління Національної поліції в Київській області, де підтримано доводи касаційної скарги та наведено прохання скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

56. Крім того, до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури від представника Лентюгова А.В., в якому із посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржене судове рішення - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

57. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

58. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

59. Тому твердження скаржника, викладені у пункті 53 цієї постанови, відхиляються колегією суддів, оскільки суд касаційної інстанції не вправі додатково перевіряти докази, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

60. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 3 610 303 грн підлягають задоволенню, як і стягненню підлягають 100 000 грн моральної шкоди. Крім того, зазначено, що саме по собі формулювання позовних вимог про необхідність солідарного стягнення шкоди з відповідачів, без зазначення відповідачем держави, у цьому випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову.

61. Судова колегія погоджується з цим висновком з огляду на таке.

62. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

63. У справі, що переглядається, предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів -1, -2,-3,-4 шкоди, заподіяної неправомірними діями посадових осіб, яка завдана неповерненням алкогольної продукції, вилученої в ході обшуку, у кількості 54 275 пляшки горілчаної продукції, ринковою вартістю в сумі 3 610 303 грн; відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн, витрати вартості робіт по здійсненню судово-товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку в сумі 5 000 грн, а також вимога про визнання недійсним договору зберігання від 04.11.2017 № 1006 та акту передачі майна до цього Договору.

64. Слід зауважити, що касаційна скарга не містить заперечень проти прийнятого судом апеляційної інстанції рішення в частині відмови у вимозі про стягнення вартості робіт по здійсненню судово-товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку в сумі 5 000 грн, а також у вимозі про визнання недійсним договору зберігання від 04.11.2017 № 1006 та акту передачі майна до цього Договору.

65. Із приводу задоволення вимог про відшкодування шкоди судова колегія зазначає таке.

66. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

67. Статтею 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

68. За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

69. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

70. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

71. За відсутності підстав для застосування положень частини першої статті 1176 зазначеного Кодексу, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

72. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

73. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

74. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

75. Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 цього Кодексу учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

76. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

77. Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку - відповідачів -1, -2, -3, -4), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

78. У статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

79. Згідно з частиною першою статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

80. Водночас у частині четвертій статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

81. У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок, Порядок № 1104), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

82. Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

83. Пунктом 6 Порядку № 1104 визначено, що у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.

84. За змістом частини першої статті 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною п`ятою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

85. Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування відповідної ухвали про вилучення чи накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

86. За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

87. У частинах першій-другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

88. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

89. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

90. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

91. При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

92. У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

93. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.

94. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

95. У частині другій статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

96. За змістом частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд з огляду на положення частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

97. Переглядаючи справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд урахував наведені норми законодавства, дослідив матеріали справи та наявні у ній докази, установив, що внаслідок бездіяльності відповідачів позивачеві було завдано збитків; згідно із зазначеними положеннями ЦК України особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом; такими органами у цій справі є відповідачі як особи, відповідальні у спірний період за збереження та повернення тимчасово вилученого майна. Відповідно практики ЄСПЛ, поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Відтак, державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові як матеріальні, так і репутаційні ризики. Суд акцентував увагу, що за відсутності встановлення вини позивача у кримінальному провадженні, після закриття справи у позивача виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо повернення вилученого майна у порядку та строки, визначені законодавством. У даному випадку правоохоронні органи допустили надмірну тривалість порушення його права власності. При цьому такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

98. На переконання колегії суддів, за встановлених судами обставинами (за умовами надання органам влади можливості усунути порушення і невиконання цього) неповернення вилученого у позивача майна становитиме надмірний тягар для нього, що має компенсуватися державою - аналогічна позиція викладена ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2022 в справі "Ферхатович проти Словенії" заява № 64725/19.

99. Стосовно доводів скаржника про недоведеність незаконності дій відповідачів, тобто невстановлення судом неправомірності вилучення майна, то вони є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій справі виникла ситуація, в якій сукупність діянь органів слідства та прокуратури, що виражені у їх бездіяльності, протягом майже трьох років призвела до неповернення майна його власнику всупереч положенням законодавства, яке проаналізовано вище.

100. При цьому, з яких причин відповідачі -3, -4 не можуть виконати приписи статті 169 Кримінального процесуального кодексу України, а також дотриматись п. 6 Порядку № 1104 не має жодного значення для вирішення даної справи, оскільки такі причини можуть тільки свідчити про наявність або відсутність вини заподіювача шкоди, встановлення якої для даної справи не вимагається.

101. Відхиляються також доводи про те, що відповідальність у цих правовідносинах відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" має нести ТОВ "ТК "Топ Логістік Плюс" в особі його директора Ройтбурд Мар`яни Миколаївни, якій у відповідності до вимог КПК України було передано на відповідальне зберігання тимчасово вилучене майно ФОП Лентюгова А.В.

102. Так, статтею 1 цього Закону унормовано, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

103. Зважаючи на відсутність підстав заподіяння шкоди, які врегульовуються саме цим Законом, в розрізі обставин спричинення шкоди у цій справі, то, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, положення цього Закону до спірних правовідносин не застосовуються.

104. Крім того, нормами Закону визначено, що майно, зазначене в п. 2 статті 3 Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Водночас, вилучене майно було передано товариству на зберігання на платній основі, що випливає із розділу 4 договору зберігання № 1006.

105. Твердження у скарзі, що надана судом апеляційної інстанції оцінка протиправності дій слідчого під час вчинення процесуальних дій щодо вилучення та неповернення майна у кримінальному провадженні здійснена господарським судом поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства, є необґрунтованим, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів. Подібне твердження скаржника не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20.

106. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

107. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

108. Водночас, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

109. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

110. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 638/1413/17 і від 13.03.2019 у справі № 454/1462/16-ц, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

111. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені Київською обласною прокуратурою доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції. Тому касаційна скарга Київської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

112. У зв`язку з тим, що судова колегія відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури за вх. № 5341/2022, до якої приєдналася Київська міська прокуратура, залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/8949/21 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/8949/21.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере