Рішення

від 06.02.2023 по справі 725/1535/22

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/1535/22

Номер провадження 2/725/226/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023 року м.Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Вуйда В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Першотравневого районного суду м. Чернівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Державний нотаріус Суружіу Наталія Дмитрівна, місце знаходження: м. Чернівці, вул. Хотинська,4М, Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу Максим Дмитрович, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська № 4 «м», про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 23.03.2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача, про визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтуванні якого зазначає, що відповідач по справі є її братом. 17.02.2021 року у Першій державній чернівецькій нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа за № 61/2021 після смерті батька сторін ОСОБА_3 , про що свідчить Витяг за № 63598276 від 17.02.2021 року. До маси спадкового майна належали квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; банківські вклади та садовий будинок, що побудований до 1992 року з підключеними комунікаціями.

Вказує, що їй станом на дату подання позову стало відомо, що за життя батько, ОСОБА_3 , передав на користь, відповідача ОСОБА_2 шляхом дарування, земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Стверджує, що земельна ділянка, яка була предметом дарування, була відчужена, як така, що на ній немає жодного майна (житлового чи садового будинку), що фактично не відповідає дійсності, а тому вважає такий договір підлягає оспорюванню з метою включення даної земельної ділянки до маси спадкового майна зважаючи на той факт, що на земельній ділянці знаходиться вищевказаний садовий будинок який входить до маси спадкового майна.

Враховуючи той факт, що спірне майно (садовий будинок, на який у 1982 році виготовлений технічний паспорт, та до якого підключенні усі комунікації) було побудовано до 1992 року, про що містяться відомості у технічному паспорті на будинковолодіння, та керуючись Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», вважає що воно не є самочинним будівництвом. Окрім цього зазначає, що в матеріалах наявний Технічний паспорт на спадкове майно, що посвідчує відповідність закінчення будівництва, садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з якого вбачається, що спадковий об`єкт нерухомості не є самовільними та є завершеним будівництвом.

Позивачка також повідомляє, що на момент смерті матері сторін, між ними була сімейна домовленість, що відповідач отримає спадщину у вигляді земельної ділянки АДРЕСА_4 та садового будинку, а позивачу квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , про, що позивачка подавала заяву до нотаріуса, де оформлялася спадкова справа після смерті матері у 2019 році.

Проте станом на сьогодні, відповідач змінив свою думку, та вважає, що земельна ділянка повинна залишитися йому, як подарована, а вищевказану квартиру та вклади слід поділити порівну між ними, як спадкоємцями першої черги.

Вважає, що така позиція та поведінка відповідача є не тільки не справедливою, а й не законною, саме тому з метою відновлення свого порушеного права керуючись положенням ст. 15,16 ЦК України, вважає, що має повне право звернутися до суду з метою оскарження спірного договору дарування, та повернення земельної ділянки і садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 до маси спадкового майна з метою справедливого поділу, за домовленістю яку вони мали раніше.

На підставі вищевикладеного, просила суд, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.10.2019 року реєстровий номер 1037.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 11.04.2022 року, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

01.06.2022 року представник відповідача ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву в якому стверджувала, що вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 мати сторін по справі, другою Чернівецькою державною нотаріальною конторою 24 травня 2019 року було заведено спадкову справу №63/2019 після її смерті. Спадщину прийняли: чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2 . ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовилась. 26 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна, посвідчений державним нотаріусом другої державної нотаріальної контори Суружіу Н.Д., згідно якого у власність ОСОБА_3 перейшла 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , а у власність ОСОБА_2 - земельна ділянка у межах Самушинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області. В подальшому 01 жовтня 2019 року ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д., відповідно до якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв в дар земельну ділянку, площею 0,0650 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в АДРЕСА_4 , цільове призначення - для індивідуального садівництва. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою 17 лютого 2021 року було заведено спадкову справу №61/2021 після його смерті. Спадщину прийняли його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вважає, що позивачем не доведено порушення її прав внаслідок укладення оспорюваного правочину та не зазначено підстав недійсності правочину, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. З урахуванням викладеного вище, вважає, що доводи та докази надані на їх підтвердження спростовують твердження позивача, а відтак просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.06.2022 року по вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

До початку судового засідання представник позивача ОСОБА_6 подала до суду заяву, про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

До початку судового засідання представник відповідача ОСОБА_4 подала до суду заяву, про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Треті особиу судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суд не повідомили, письмові пояснення не подали.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є сусідкою покійних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вони проживали в одному домі. Вони говорили, що садова дача буде належати сину ОСОБА_2 , а квартира дочці ОСОБА_1 . ОСОБА_3 казав їй особисто, що він подарував дачу сину ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він знав покійного ОСОБА_3 , оскільки той був його начальником у водоканалі, позивачку бачив один раз. У 2014 році він допомагав на будівництві у ОСОБА_3 , розбирали дах будинку, підмуровували, потім у 2015 році завершували мансарду. Покійний приходив дивитись на будівництво та розраховувався з робочими своїми коштами, також приходила його дружина готувала їсти. Про документи не знає, не вникав у такі питання, однак покійний говорив, що в майбутньому це все буде відповідачу, він чув це особисто.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що покійний батько подарував йому земельну ділянку, оскільки будинок був побудований незаконного. Документів не було, тому подарувати його було неможливо. У 2014 році вони почали його розширяти, участь у будівництві брав батько та він, фінансування відбувалось за його та батькові кошти. Документи на реконструкцію не отримував та не планував так як знав, що будинок залишиться йому як казав батько. На даний час будівництво не завершилось. Процедурою дарування займався батько з нотаріусом, нотаріус йому нічого не пояснював.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив, наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.06.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.09.2019 року, земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2 виданого 28 жовтня 1999 року Чернівецькою міською радою Чернівецької області на підставі рішення виконкому Чернівецької міської Ради народних депутатів № 395/12 від 01 червня 1999 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за Л № 3995.

01.10.2019 року між дарувальником ОСОБА_3 та обдаровуваними ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д. зареєстрований в реєстрі за № 1037.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75-ти років, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.12.2020 року. За життя покійний заповітів не складав.

Згідно з Інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2021 року земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 01.10.2019 року. Підстава договір дарування земельної ділянки.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63598276 від 17.02.2021 p., державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.В. відкрито спадкову справи у спадковому реєстрі №67220625 у нотаріуса за №61/2021 стосовно ОСОБА_3 .

Норми права, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта стаття 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним . Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.10.2019 року реєстровий номер 1037, позивачка посилалася на невідповідність його сімейним домовленостям між сторонами та спрямованість на позбавлення її права власності на спадщину.

Позивач, зокрема, зазначала, що спірний договір дарування укладено з порушенням ст.ст. 120,141 ЗК України з посиланням на цілісність об`єкту нерухомості, що поєднаний з землею та нерозривність будівель та споруд з земельною ділянкою.

З позовом про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не оспорює вказаний правочин з підстав передбачених ст.203 ЦК України, а саме наявності факту, що дарувальник саме у момент укладення договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, судово-психіатрична експертизи у справі не проводилась, сторонами не було заявлено про її призначення, не заявляє про відсутність у дарувальника у момент укладення договору волевиявлення який відповідав його внутрішній волі, не оспорює його форму, встановлену законом, та факту його спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також позивачка не стверджує про укладанням його внаслідок застосування обману та психологічного тиску стороною обдаровуваного.

У справі встановлено, що оспорюваний договір дарування записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. Згідно п.10 договору Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального. У графі «підписи» міститься рукописні підписи власноручно дарувальника ОСОБА_3 та обдарованого ОСОБА_2 .

У наступному рядку зазначені місце та дата посвідчення договору, а також запис « Договір підписано сторонами у мої присутності». «Особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 земельної ділянки, що відчужується перевірено.

Таким чином приватний нотаріус встановила осіб дарувальника та обдарованого за паспортом, перевірила їх дієздатність, роз`яснила сторонам зміст статей 174 ПК України, 20,21,81,86,88,90,91,99,110,111,120,126,131,132 ЗК України, 225,226,229,230,231,234,235,334, ЦК України, встановила дійсну волю дарувальника на розпорядження майном.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 у порушення статей 79, 81 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання договору дарування ОСОБА_3 з порушенням підстав передбачених ст.203 ЦК України, не довела обставин, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого правочину, не підтвердила наявності умисних дій відповідача.

Таким чином, обравши способом захисту своїх прав визнання договору дарування недійсним, позивач у силу положень ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язана була довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог, що нею не виконано, хоча є її процесуальним обов`язком.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до обґрунтованого висновок про відсутність правових підстав для визнання правочину недійсним, оскільки позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні.

Керуючись ст.ст. 2,13,15,16,141,202,203,215,234,263,717 ЦК України, ст. ст. 141,258-259, 268, 273, 354-356 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Державний нотаріус Суружіу Наталія Дмитрівна, місце знаходження: м. Чернівці, вул. Хотинська,4М, Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу Максим Дмитрович, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська № 4 «м», про визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Є. В. Нестеренко