Ухвала

від 17.02.2023 по справі 160/2719/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

17 лютого 2023 р. Справа № 160/2719/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська19" до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування пунктів постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська 19" до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4 та 5 резолютивної частини постанови Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про закінчення виконавчого провадження №69452116 від 07.02.2023 року.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, щодо державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69452116 про зобов`язання ОСББ "Тверська19" розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг. Пункти 3, 4, та 5 цієї постанови передбачають виділення в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанов від 19.07.2022 про стягнення витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, а також від 04.08.2022 року про накладення штрафу, які є неправомірними зважаючи на фактичне виконання судового рішення до відкриття даного виконавчого провадження.

Суд при вирішенні питання відкриття провадження у справі, виходить з такого.

У відповідності до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як встановлено матеріалами позовної заяви, рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі №202/5527/21 (провадження №2/202/502/2022), https://reyestr.court.gov.ua/Review/104820217, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверська 19» про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання розподілу особових рахунків, задоволено та зокрема зобов`язано об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверська 19» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19.07.2022 (ВП №69452116) відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №202/5527/21 від 18.07.2022 року про зобов`язання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверська 19» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

В межах зазначеного виконавчого провадження були також винесені постанови від 19.07.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 19.07.2022 року про стягнення виконавчого збору, від 04.08.2022 року про накладення штрафу.

Постановою від 07.02.2023 року (ВП №69452116) закінчено виконавче провадження та зазначено в пунктах 3, 4 та 5 даної постанови, про виділення постанови від 19.07.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 19.07.2022 року про стягнення виконавчого збору, від 04.08.2022 року про накладення штрафу в окреме виконавче провадження для подальшого виконання.

Не погоджуючись за пунктами 3, 4 та 5 постанови від 07.02.2023 року (ВП №69452116) про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, згідно даної норми, до адміністративного суду можуть бути оскаржені сторонами постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не оскаржує постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.07.2022 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2022 року та постанову про накладення штрафу від 04.08.2022 року, а оскаржує пункти резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження №69452116 від 07.02.2023 року, відповідно цей спір підлягає розгляду судом, яким видано виконавчий лист 18.07.2022 року №202/5527/21, тобто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду переглянута в порядку цивільного судочинства справа з аналогічними правовідносинами, про що свідчить постанова від 20.04.2022 року у справі №756/8815/20.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини другої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що його позов підлягає розгляду у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 170, 171, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська19" до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування пунктів постанови.

Копію ухвали разом із заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко