Рішення

від 17.02.2023 по справі 520/17548/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2023 року справа №520/17548/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «НВТ»

доДержавної податкової служби України

таОдеської митниці Державної митної служби України,

Головного управління ДПС у Харківській області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВТ" (далі по тексту позивач, ТОВ "НВТ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту відповідач-1), Одеської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач-2), Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200 щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «Нові в`язальні технології» від 09.06.2021 №14 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 12.04.2017 №ІІА500030/2017/004482;

- зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби повторно розглянути заяву ТОВ «Нові в`язальні технології» від 09.06.2021 №14 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 12.04.2017 №иА500030/2017/004482;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що полягає у незабезпечені автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину суми 1 425 237,35 грн.

- зобов`язати Державну податкову службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину суми 1 425 237,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у квітні 2017 року придбав машини плосков`язальні трикотажні, не основ`язальні. Розмитнення вказаного обладнання проводилось на підставі вантажно-митної декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482.

Під час реалізації свого права на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 1 425 237,35 грн. виявлено відсутність у СЕА ПДВ інформації щодо задекларованої у митній декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 суми ПДВ у зв`язку з незаповненням декларантом в графі «В» вказаної митної декларації поля «код ЄДРПОУ/ДРФО особи, яка претендує на податковий кредит» для виду платежу 028.

Із метою внесення змін (коригування/виправлення) в історію реєстрації обладнання за вантажно-митною декларацією від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 (у частині виправлення коду ЄДРПОУ/ДРФО особи, яка претендує на податковий кредит для виду платежу 028) позивач у 2021 році звернувся до Одеської митниці ДМС України із відповідною заявою. Проте, рішенням, оформленим листом від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200, позивачу було відмовлено з посиланням на частину другу статті 269 Митного кодексу, а саме - пропущено три роки з дня завершення митного оформлення, з яким позивач не згодний.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.

Цією ж ухвалою відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач-1 ДПС України, засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до даних ІТС від Державної митної служби України дані з митної декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 позивача для завантаження не надходили. Вказує, що СЕА ПДВ розроблено та функціонує в автоматичному режимі згідно з заявками відповідних профільних Департаментів з урахуванням вимог статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування ПДВ. Зазначає, що у випадку усунення помилок у поданій декларації платником податків, САЕ ПДВ буде автоматично опрацьовано відповідні декларації. У зв`язку з вказаним, на думку представника відповідача-1, відсутня бездіяльність ДПС України щодо незабезпечення збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ значення суми ПДВ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 425 237,35 грн.

Разом з відзивом на позовну заяву представником ДПС України через канцелярію суду подано клопотання про залучення до участі у цій справі співвідповідача Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ: 43982495).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду клопотання представника Державної податкової служби України про залучення до участі у цій справі співвідповідача - задоволено. Залучено до розгляду цієї справи у якості співвідповідача - Головне управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ: 43982495).

Запропоновано відповідачу-3 у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду вирішено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження.

Відповідачем-2 Одеською митницею Державної митної служби України засобами поштового зв`язку надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Протокольною ухвалою суду 01.12.2022 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно частиною четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач у квітні 2017 року придбав машини плосков`язальні трикотажні, не основ`язальні, які ввезено на митну територію України в режимі імпорту через Одеську митницю ДМС України. Розмитнення вказаного обладнання проводилось на підставі вантажно-митної декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482.

Під час реалізації свого права на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 1 425 237,35 грн. виявлено відсутність у СЕА ПДВ інформації щодо задекларованої у митній декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 суми ПДВ у зв`язку з незаповненням декларантом у графі «В» вказаної митної декларації поля «код ЄДРПОУ/ДРФО особи, яка претендує на податковий кредит» для виду платежу 028.

Із метою внесення змін (коригування/виправлення) в історію реєстрації обладнання за вантажно-митною декларацією від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 (у частині виправлення коду ЄДРПОУ/ДРФО особи, яка претендує на податковий кредит для виду платежу 028) позивач у 2021 році звернувся до Одеської митниці ДМС України із відповідною заявою.

Розглянувши вказану заяву, Одеською митницею ДМС України надіслано відповідь від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200, в якій зазначено, що відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом. Допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням у формі листа Одеської митниці ДМС України, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 187.8 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин, з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ, але після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету.

При цьому митна декларація (як один із видів митних декларацій), оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту на відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ПДВ під час оформлення митної декларації від 12.04.2017 №UA500030/2017/004482 у сумі 1 425 237,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.04.2017 №33 на суму 1 422 219,90 грн, від 12.04.2017 №34 на суму 3 002 грн., що також не заперечується відповідачами у справі.

Відтак, після розмитнення обладнання на підставі вказаної митної декларації та сплати всіх платежів позивач отримав право на отримання податкового кредиту у сумі 1 425 237,35 грн.

Щодо внесення змін до митної декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі по тексту - МК України).

Згідно пункту 20 частини першої статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

За приписами частин першої та третьої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Згідно частин першої, другої та сьомої 1, 2, 7 статті 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі по тексту - Положення №450).

Пунктом 33 Положення №450 передбачено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Пункт 34 Положення №450 передбачає випадки, коли внесення змін до митної декларації не дозволяється, а саме:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Згідно з пунктом 37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Таким чином, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта помилково зазначених в оформленій митній декларації відомостей про товар.

Порядок оформлення митним органом аркуша коригування, форму якого наведено в додатку 4 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, визначений Порядком оформлення аркушу коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (далі по тексту - Порядок №1145).

Пунктом 3 цього Порядку №1145 встановлено, що аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Пунктам 1 Порядку №1145 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку не пов`язаному з доплатою або поверненням митних платежів. У колонці «Номер товару в митній декларації» зазначаються відомості з графи 32 МД, а саме проставляється порядковий номер товару, що декларується в графі 31 МД; у колонці «Графа митної декларації» зазначається графа МД, до якої необхідно внести нові відомості; у колонці «зазначені у митній декларації» зазначаються у повному обсязі відомості, наведені у відповідному підрозділі графи МД (полі електронної копії МД), які необхідно коригувати. У разі необхідності внесення нових відомостей до графи 44 МД зазначаються у повному обсязі відомості, наведені у відповідному рядку цієї графи МД, окремо щодо кожного документа; у колонці «повинні бути зазначені у митній декларації» зазначаються нові відомості, що стали відомі після закінчення митного оформлення відповідного товару.

При цьому відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі допущення помилок в митній декларації, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, вони підлягають виправленню у визначений законодавством спосіб. При цьому, враховуючи наведені норми та те, що електронна копія відповідної митної декларації, поданої при митному оформленні належного позивачу обладнання, знаходиться в інформаційних системах, твердження відповідача про неможливість внесення змін до такої декларації, а також до відповідних інформаційних систем щодо історії реєстрації обладнання є необґрунтованими.

Суд звертає увагу на те, що у рішенні суб`єкта владних повноважень від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200, з яким фактично позивач не погоджується у позовній заяві, щодо відмови у внесенні змін до митної декларації, яка містила описку, що жодним чином не впливає на розмір митних платежів, також зазначено відомості про недотримання позивачем строку звернення із заявою про внесення змін до відповідної митної декларації.

Між тим, за практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Таке правозастосування закріплене і у Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системний аналіз матеріалів справи, встановлених судом обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, відмовляючи на підставі листа від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200 у задоволенні заяви про внесення змін до декларації, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

До того ж суд звертає увагу на те, що в ситуації, яка склалась, порушення права позивача відбулось, зокрема, і через те, що суб`єкт владних повноважень пропустив через митний кордон обладнання, вніс дані до інформаційних систем, при цьому не перевірив відповідність документів, наданих при митному оформленні, даним, що зазначені в митній декларації.

Положеннями статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (зокрема пункт 49 пункті 49 рішення від 22.11.2007 у справі «Україна - Тюмень» проти України») неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.

При цьому відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У рішенні від 20.10.2011 «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, лише недотримання позивачем строку, за обставин, що склались у цій справі, не може слугувати належною підставою для уникнення суб`єктом владних повноважень виконання покладених на нього законодавством функцій та завдань.

При цьому позивач, як особа, яка володіє обладнанням на підставі відповідних документів, не може бути позбавлена вільного розпорядження майном через зроблену при митному оформлені описку, яка допущена також і через вину митного органу.

Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19) висловлено правову позицію у справі з правовідносинами, відповідно до якої, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 813/8046/14 прийшов до аналогічного висновку.

З приводу обрання судом способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Приписами частини другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункту 3 постанови «Про судове рішення» від 18.12.2009 Пленуму №14, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновків, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Нові в`язальні технології» від 09.06.2021 №14 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 12.04.2017 №иА500030/2017/004482 не буде ефективним відновленням права.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання надати дозвіл позивачу на внесення змін до митної декларації від 07.08.2020 №UA209220/2020/012645.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 №140/1651/19.

Щодо позовних вимог до ДПС України та ГУ ДПС у Харківській області, суд зазначає наступне.

Відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву вказано, що за даними ІТС від Державної митної служби України дані з митної декларації від 12.07.2017 №UA500030/2017/004482 позивача для завантаження не надходили.

Суд звертає увагу на те, що СЕА ПДВ розроблено та функціонує в автоматичному режимі згідно з заявками відповідних профільних Департаментів з урахуванням вимог статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування ПДВ.

Суд погоджується з твердженнями відповідача-1 про те, що у випадку усунення помилок у поданій декларації платником податків, САЕ ПДВ буде автоматично опрацьовано відповідні декларації, а тому - відсутня бездіяльність ДПС України та ГУ ДПС у Харківській області щодо незабезпечення збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ значення суми ПДВ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 425 237,35 грн.

Відтак, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 6810,00 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є дві вимоги немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 4540,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовну заяву позивача задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної податкової служби України на користь позивача у розмірі 2070,00 грн.

Разом з цим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВТ» (провулок Класичний, будинок 6, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 39421067) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393), Одеської митниці Державної митної служби України (вулиця лип Івана та Юрія , будинок 21А, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ: 44005631), Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ: 43982495) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 05.07.2021 №7.10-1/28.1-03/13/200 у формі листа щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові в`язальні технології» від 09.06.2021 №14 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 12.04.2017 №ІІА500030/2017/004482.

Зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби України надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «НВТ» на внесення змін до митної декларації від 07.08.2020 №UA209220/2020/012645.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВТ» у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2023.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА