Постанова

від 16.02.2023 по справі 160/4382/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/4382/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (головуючий суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/4382/22 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України №165-к від 31 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 65, п.4, ч.1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Підставами позову визначено: необґрунтованість розпорядження про звільнення, через відсутність в останньому обставин, які б характеризували дисциплінарний проступок як порушення Присяги; недоведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку; порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження, в частині не забезпечення права позивача надати пояснення під час розгляду дисциплінарної справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року позов задоволено.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.

Так, суд вказав на те, що підстави для порушення дисциплінарної справи відносно позивача не узгоджувалися з підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. З цього приводу суд зазначив те, що дисциплінарне провадження порушено на підставі листів НАБУ, Офісу Генерального прокурора щодо використання земельних ділянок, а притягнуто позивача до відповідальності за неправомірне використання службового автотранспорту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірному випадку в розпорядженні про звільнення не наведено, а відповідачами необґрунтовано обставин, які б свідчили про

порушення позивачем Присяги державного службовця, що стало підставою для його звільнення. З цього приводу суд зазначив те, що державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Суд також звернув увагу на те, що відповідачі належним чином не обґрунтували необхідність застосування до позивача найсуровішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого дисциплінарного стягнення, крім звільнення з посади державної служби.

Щодо процедури проведення дисциплінарного провадження, суд першої інстанції зазначив, що дисциплінарною комісією не було враховано клопотання позивача щодо відкладення розгляду дисциплінарної справи та не було забезпечено право позивача на надання своїх пояснень під час розгляду дисциплінарної справи.

Не погодившись з рішенням суду, Апарат Верховної Ради України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач висловлює незгоду з вищевикладеними висновками суду першої інстанції та зазначає те, що факт порушення дисциплінарного провадження відносно позивача за іншими обставинами, не може свідчити про неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки в межах порушеного дисциплінарного провадження було встановлено інший факт неправомірних дій позивача щодо використання службового транспорту, що і стало підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Не погоджується відповідач і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в оскаржуваному розпорядженні обставин, які б свідчили про порушення позивачем Присяги державного службовця. З цього приводу відповідач посилається на те, що оскаржуване розпорядження прийнято на підставі матеріалів дисциплінарного провадження, які свідчать як про факт вчиненого позивачем дисциплінарного проступку так і про кваліфікацію такого проступку як порушення Присяги державного службовця. Зокрема про вказане, як зазначає відповідач, йдеться у поданні дисциплінарної комісії від 12 січня 2022 року, в якому дисциплінарна комісія зробила висновок, що позивач вчинив дії, у порушенні Присяги державного службовця. Вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади. Ці обставини призвели до приниження авторитету органу та унеможливили подальше виконання позивачем своїх обов`язків. Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість застосування до позивача найсуровішого виду дисциплінарного стягнення, то відповідач вказує на те, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями суб`єкта призначення, яким таке стягнення застосовується. Не погоджується відповідач і з висновками суду першої інстанції про неврахування клопотання позивача щодо відкладення розгляду дисциплінарної справи та незабезпечення права позивача на надання своїх пояснень під час розгляду дисциплінарної справи. З цього приводу відповідач вказує на те, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутнє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а під час дисциплінарного провадження позивачу було забезпечено його право на надання пояснень, чим останній і скористався, надавши пояснення і стосовно обставин, які фактично стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 розпорядженням №295-к від 01 березня 2021 року призначений на посаду заступника керуючого справами Управління справами шляхом укладення контракту.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1187-к від 16 липня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керуючого справами.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1639-к від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника керуючого справами.

На підставі листів Національного антикорупційного бюро України від 19 травня 2021 року №01-002/15615, від 26 жовтня 2021 року № 01-002/32897, Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2021 року № 16/1/2-111525ВИХ-21 Апаратом Верховної Ради України прийнято розпорядження № 2028 від 23 листопада 2021 року про порушення дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1

24.11.2021 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України, на якому було вирішено сформувати дисциплінарну справу першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 та отримати пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, про що складено протокол № 4.

29.11.2021 року першому заступнику керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України Ващонок М.В. листом за № 20/08-2021/ НОМЕР_1 запропоновано надати письмові пояснення стосовно обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

30.11.2021 року ОСОБА_1 було надано письмові пояснення в межах дисциплінарного провадження, що було зареєстровано за № 15/14-2021/ НОМЕР_2 .

07.12.2021 року надіслано на розгляд Дисциплінарної комісії доповідну записку директора державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» Н.Мазур від 02.12.2021 р. № 381072/750107 щодо користування послугами службового автотранспорту. Відповідно до наданих пояснень, дійсно директором КП «Їдальня» періодично використовувався службовий автотранспорт під час прибуття на роботу та зворотної дороги до місця проживання.

Директором автобази 13.12.2021 року надано пояснення Управління справами Апарату Верховної Ради України за № 15/14-2021/388380, якими роз`яснено, що відповідно до Порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 14 квітня 2021 року №36, закріплені та чергові автомобілі використовуються виключно для поїздок у межах міста Києва, Контроль за використанням закріплених та чергових автомобілів здійснюється диспетчером диспетчерської служби відділу автотранспорту та заступником начальника відділу транспорту начальником диспетчерської служби. Стосовно використання службових чергових автомобілів директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 надано пояснення, що після проведеного службового розслідування та пояснення начальника відділу транспорту ОСОБА_3 , Першим заступником Керівника Управління справами ОСОБА_1 було дано усну вказівку щодо забезпечення черговим автомобілем по дзвінку ОСОБА_2 для підвозу її в ранковий час з дому (м. Бровари) незважаючи на те, що директор їдальні відповідно зазначеного вище Порядку користування автотранспортом не має права виклику чергового автомобіля.

16.12.2021 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України проведено засідання, на якому вирішено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що визначено пунктом 9 ( икористання повноважень в особистих ( приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб) частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та запропоновано надати пояснення з приводу використання службових чергових автомобілів директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 та винесено пропозицію щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, про що складено протокол № 5.

20.12.2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з листом щодо пропозиції про надання пояснень з приводу порушень, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Розпорядженням Верховної Ради України №2202-к від 20 грудня 2021 року відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 на час здійснення дисциплінарного провадження.

23.12.2021 року ОСОБА_1 було надано пояснення, що жодних розпоряджень щодо забезпечення службовими черговими автомобілями Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України директора ДКП «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ним не надавалось. Окрім наведеного зазначено, що згідно пункту 7 розділу І Порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України ( Розпорядження №36 від 14.04.2021р.) організація контролю за використанням закріплених та чергових автомобілів покладається на автобазу.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України складено подання, затверджене на засіданні Дисциплінарної комісії протоколом №8 від 12 січня 2022 року, стосовно ОСОБА_1 .

В зазначеному поданні викладено, що під час здійснення дисциплінарного провадження було розглянуто характеристику ОСОБА_1 та пояснення, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та в процесі здійснення дисциплінарного провадження, Дисциплінарній комісії стала відома інформація про використання службового автотранспорту директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 для поїздок за межі міста Київ за вказівкою ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме неналежне виконання посадових обов`язків та наявні підстави для притягнення першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Комісією було рекомендовано застосувати до першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарне стягнення догану ( пункт 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу») та отримати від ОСОБА_1 перед накладанням дисциплінарного стягнення письмове пояснення відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про державну службу».

31.01.2021 року в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України листом за №20/08-2022/27515 повідомив голову Дисциплінарної комісії про незгоду з висновками Дисциплінарної комісії та надав завдання управлінню кадрів апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарного стягнення передбаченого пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

Розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 31 січня 2022 року № 165-к ОСОБА_1 було звільнено з посади першого заступника керівника Управління справами відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Правомірність та обгрунтованість звільнення позивача із займаної посади є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно із ч.1 ст.65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

У відповідності до ч.2 ст.65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками, зокрема, є:

порушення Присяги державного службовця (п.1 ч.2 ст.65 Закону);

невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п.5 ч.2 ст.65 Закону).

Згідно із ч.5 ст.66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Таким чином, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги Державного службовця може бути підставою для звільнення останнього з посади державної служби, в той час, як вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, такого виду дисциплінарного стягнення не передбачає.

Статтею 69 Закону № 889-VIII передбачено те, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

У відповідності до ч.10 ст. 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч.11 ст. 69 Закону № 889-VIII).

У спірному випадку встановлено, що дисциплінарною комісією було складено та направлено суб`єкту призначення Подання, затверджене на засіданні Дисциплінарної комісії протоколом №8 від 12 січня 2022 року (т.2. а.с.188).

У вказаному Поданні дисциплінарна комісія дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме неналежне виконання посадових обов`язків. Дисциплінарна комісія рекомендує суб`єкту призначення застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення догану.

У витребуваному судом апеляційної інстанції протоколі №8 від 12.01.2022, яким затверджено вказане Подання, йдеться про таку ж кваліфікацію дій ОСОБА_1 , яка визначена дисциплінарною комісією в Поданні.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що Подання дисциплінарної комісії було розглянуто суб`єктом призначення, який листом від 31.01.2022 повідомив голову дисциплінарної комісії про те, що з висновками дисциплінарної комісії суб`єкт призначення не погоджується; подання дисциплінарної комісії прийнято до уваги; зобов`язано Управління кадрів Апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення передбаченого пунктом 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця (т.2 а.с.194).

На підставі матеріалів дисциплінарної справи та листа виконувача обов`язків Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 було видано спірне Розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами (т.2 а.с.169).

Отже, у спірному випадку мало місце те, що одні й ті ж самі дії позивача, на підставі одних і тих же самих обставин, встановлених у межах дисциплінарного провадження, по різному кваліфіковані дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення, а саме дисциплінарною комісією кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, а суб`єктом призначення такі дії кваліфіковані як вчинення дисциплінарного проступку у вигляді - порушення Присяги державного службовця.

Таким чином, з метою надання оцінки правомірності звільнення позивача, визначальним є встановлення того, чи правильно кваліфіковані дії позивача як порушення Присяги державного службовця, при цьому, виходячи саме з тих документів (матеріалів), які стали підставою для видання спірного розпорядження.

Так, текст Присяги, наведений у статті 36 Закону № 889-VIII, свідчить, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Отже, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Різниця між складами дисциплінарних проступків, таких як порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання службовцем своїх посадових обов`язків, полягає в колі обов`язків та ставленні до них службовцем (сумлінному чи несумлінному).

За таких обставин, кваліфікація дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

При цьому, кожне із перелічених негативних наслідків, що настали в результаті вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у вигляді порушення Присяги, повинно бути підтверджено належними і допустимими доказами та зазначено при кваліфікації дій державного службовця.

У спірному випадку в Поданні, затвердженому протоколом №8 від 12.01.2022, дисциплінарною комісією, не наведено обставин, які б характеризували дії позивача як порушення державним службовцем Присяги, навпаки, з огляду на кваліфікацію дій позивача (неналежне виконання посадових обов`язків), яка зроблена дисциплінарною комісією, таких обставин під час дисциплінарного провадження встановлено не було.

У свою чергу, в Листі суб`єкта призначення від 31.01.2022 йдеться про загальне визначення поняття «порушення Присяги», а саме зазначено: «під порушенням Присяги державного службовця слід розуміти несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них». В той же час, яке відношення вказане має до кваліфікації дій позивача, в Листі не зазначено, як не зазначено і те, в чому ж саме суб`єкт призначення вбачає порушення позивачем Присяги державного службовця, в контексті визначеного поняття «порушення Присяги», яке наведено в Листі, та з урахуванням встановлених дисциплінарним провадженням обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Отже, зазначені документи (матеріали), які стали підставою для прийняття спірного Розпорядження, не дають підстав для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця.

При цьому, саме Розпорядження №165-к від 31.01.2022 також не дає підстави для висновку про правильність кваліфікації відповідачем дій позивача, оскільки в ньому взагалі не зазначено фактичних обставин, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності звільнення позивача з займаної посади, що є підставою для поновлення позивача в займаній посаді та стягнення на користь останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №160/4382/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступна та резолютивна частина проголошені 16.02.2023

Повний текст постанови складено 17.02.2023

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк