Рішення

від 13.02.2023 по справі 531/2348/22

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 531/2348/22

номер провадження 2/531/56/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року місто Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі

головуючого судді Герцова О. М.

за участі секретаря судового засіданняКапленко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення проживання місця дитини. В якому прохав: розірвати шлюб між ним та відповідачкою, який зареєстрований 15.11.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції, актовий запис № 125. Разом з тим, просив визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . Позовну заяву мотивував тим, що між ним та відповідачко останнім часом стосунки розладилися, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, стали частими сварки. Зараз кожен з подружжя живе своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Від шлюбу сторони по справі мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з позивачем і на далі бажає проживати з батьком.

За результатами авторозподілу цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, передана для розгляду судді Черняєвій Т.М

11.11.2022 року ухвалою судді відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

08.12.2022 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Рішенням голови Верховного Суду №7/0/149-23 від 10 січня 2023 року суддю Черняєву Т.М. відряджено до Октябрського районного суду м. Полтави, в зв`язку з чим, за результатами авто розподілу, цивільну справу передано на розгляд судді Герцову О. М

Позивач до суду не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленим. Надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачка до суду не з`явилася, надавши суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому зазначила, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти їх задоволення. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник третьої особи, в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 15.11.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції, актовий запис № 125.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції Полтавської області, свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Встановлено, що сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить формальний характер.

Неповнолітня дитина знаходиться на утриманні батька та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

З висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Карлівської міської ради, затвердженого рішенням ВК Карлівської міської ради№ 165 від 05.01.2023 року, вбачається що доцільно визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя, що слідує зі змістуст. 110 СК України.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно дост. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 3ст. 115 Сімейного кодексу України- документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що аналіз наведених обставин справи вказує на неможливість подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу, через що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.2 ст.161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язок із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному , спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Відповідно до ст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі №402/428/16- ц Верховний Суд зазначив, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Також у вказані постанові Верховний Суд відступив від висновків Верховного Суду України висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна , крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена з матір`ю. Велика Палати Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року.

Як слідує із матеріалів справи, сторони сімейно-шлюбних стосунків не підтримують. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

У постанові від 15.01.2020 року у справі №200/952/18 Верховний Суд визначив, що за загальним правилом за відсутності спору , щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірванню шлюбу. У разі наявності спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , яким створені належні умови для дитини,мати не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком, через що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини задовольняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки від позивача 03.11.2022 року надійшла заява, в якій він просить не стягувати з відповідача на його користь судовий збір, то судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 206, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований 15.11.2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції, актовий запис № 125 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з покладенням на батька обов`язку щодо утримання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги або через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Герцов