Рішення

від 13.02.2023 по справі 712/8273/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/840/23

Справа № 712/8273/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі НАГАЄВСЬКІЙ В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: Українська біржа нерухомості (адреса:м.Київ,проспект Червонозоряний51) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) дійсним, посилаючись на те, що 25 жовтня 1994 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Договір було укладено та зареєстровано на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до Протоколу відкритих торгів № 3 від 25 жовтня 1994 року, реєстраційний номер № 102. Даний договір пройшов державну реєстрацію в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». Довідкою КП ЧООБТІ від 19.09.2022 року підтверджено, що станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4 .

Сторони при укладенні Договору купівлі-продажу досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору.

На час укладення договору купівлі-продажу квартири, а ні позивач, а ні відповідач не знали, що правочин, відповідно до ст.47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають, про що вказано в договорі.

Станом на даний час Позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.

Тому просить визнати дійсним договір купівлі-продажунерухомого майна(квартири),укладений 25.10.1994між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія); визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.

28 листопада 2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивач до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українине здійснювалася.

З письмової згоди позивача, відповідно дост. 280 ЦПК Українисуд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 25 жовтня 1994 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Договір було укладено та зареєстровано на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до Протоколу відкритих торгів № 3 від 25 жовтня 1994 року, реєстраційний номер № 102.

Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 в Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору купівлі-продажу виконали умови договору, передали один-одному об`єкт нерухомості та грошові кошти, прийняли їх. Однак нотаріально сторони договір не посвідчили, він був укладений на товарній біржі, згідно тексту договору, такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно дост. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Відповідно до ст. ст.57,58 Конституції України,ст. 5 ЦК Українидо застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно п.1прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абз. 1 п. 4прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українидо цивільних відносин, яки виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір був фактично укладений у 1994 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовуватиЦК Українив редакції, яка діяла з 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Стаття 4 ЦК УРСР 1963 року визначає, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі з угод.

Згідно із ст. 41 ЦК УРСР 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Як зазначено у Постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06листопада 2009року «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» - при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Судом встановлено, що при вчиненні даного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільні дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1994 році.

Крім того,устатті 15 Закону України «Про товарну біржу»вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зіст. 47 ЦК УРСРтягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зістаттею 224 ЦК УРСРза договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті45, статті47 ЦК УРСРнедодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСРпередбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другоїстатті 47 ЦКза вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями101,102,105,114,226 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другоїстатті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Судом встановлено, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу квартири, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина першастатті 227 ЦК УРСР, але він був письмово укладений і посвідчений на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на товарній біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Тому суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за позивачем, суд приходить до наступного.

Згідност.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Здійснивши державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 , у бюро технічної інвентаризації, держава цим самим визнала право власності позивача на зазначену у договорі квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.334ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на квартиру немає, оскільки, сам факт набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, є підставою для набуття права власності у особи на підставі діючого законодавства.

У відповідності дост.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права, є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), укладений 25.10.1994 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія), дійсним.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем заявлено дві позовних вимоги: одну немайнову вимогу та вимогу майнового характеру та при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 4999 грн. 10 коп. (1% від ціни позову).

Оскільки судом задоволена позовна вимога про визнання договору дійсним, яка являється немайновою вимогою, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. Решта судових витрат покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268,280 ЦПК України, ст.ст. 47,224,225,227 ЦК України(в редакції Закону 1963 року), суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 25 жовтня 1994 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Українській біржі нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до Протоколу відкритих торгів № 3 від 25 жовтня 1994 року, реєстраційний номер № 102.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ГОЛОВУЮЧИЙ: