Ухвала

від 20.02.2023 по справі 336/1365/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1365/23

Пр.2-з/336/3/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі судді Дмитрюк О.В., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАУТ", заінтересована особа: ОСОБА_1 , про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача директор ТОВ «СНАУТ» Вихляєв С.В. звернувся до суду із вказаною заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить забезпечити майбутній позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАУТ» до ОСОБА_1 про визнання права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню літ. Б, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення арешту на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню літ. Б, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

За змістом заяви, 01.08.2002 . ТОВ «СНАУТ» придбало у ТОВ «ДИНАМО ПЛЮС» за договором купівлі-продажу об`єкта нерухомості №01/08 не завершене будівництвом нежиле нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки незавершене будівництво не було введене в експлуатацію, право власності ні до укладення договору, ні після цього, - не реєструвалось у бюро технічної інвентаризації, адже державній реєстрації підлягало лише право власності на завершені будівництвом та введені в експлуатацію об`єкти нерухомості.

14.11.2006 р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «СНАУТ» укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

05.11.2007 р. постійно діючим третейським судом при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» у справі №034-11/07 ухвалене рішення, яким визнано право власності ТОВ «СНАУТ» на цех по виготовленню миючих засобів інв. №1100, позначений літ. А-2, загальною площею 1252,1 м2, із входом в підвал (пл. 4,4 м2), ґанком (пл. 10,4 м2) та ґанком (пл. 8,8 м2); вбиральню, позначену літ. Б; паркан, позначений №1, ворота, позначені №2, замощення- майданчик інв. №117, позначений І, по вул. Базовій, 12, у м. Запоріжжя; зобов`язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності ТОВ «СНАУТ» на перелічене вище нерухоме майно.

Наприкінці 2007 року Михайлівський районний суд Запорізької області видав виконавчий лист про примусове виконання зазначеного рішення третейського суду. На підставі ухвали суду та виконавчого листа ОП ЗМБТІ зареєструвало за ТОВ «СНАУТ» право власності на згадане нерухоме майно.

Поточний склад учасників ТОВ «СНАУТ» сформований 07.07.2011 р., коли підприємство придбано нинішніми власниками, у зв`язку з чим змінено директора підприємства, посаду якого обійняв ОСОБА_2 . Попередні власники та керівник не повідомляли нового власника підприємства про зазначене рішення третейського суду. Про нього стало відомо після того, як наприкінці січня 2012 р. до ТОВ «СНАУТ» звернувся представник орендаря ПП «СИМВОЛ» з приводу надання інформації про обставини введення в експлуатацію і подальшого відчуження складу літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , і надав копії документів про перехід права власності на цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2, серед яких було зазначене рішення третейського суду, а також посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу, згідно з яким вказаний цех у 2008 р. відчужено на користь колишніх власників ТОВ «СНАУТ»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільну часткову власність у рівних частках (по 1/2) кожному. З продемонстрованого представником ПП «СИМВОЛ» листа ДАБК стало відомо, що склад літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не вводився в експлуатацію.

Як з`ясувалося після проведення внутрішньої перевірки, набувши у власність нерухомість, попередні власники ТОВ «СНАУТ» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не провели розрахунків з ТОВ «СНАУТ» за придбане майно, таким чином, підприємство здійснило відчуження нерухомого майна пов`язаним особам - своїм власникам (причому один з них на той час був керівником підприємства), однак, не отримало за нього жодної компенсації. Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили відчуження нерухомого майна наближеній до них особі - ОСОБА_1 - за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 23.09.2009 р. за р. №3591.

Коли про вищевикладені вище обставини довідалося нове керівництво, ТОВ «СНАУТ» звернулося до Михайлівського районного суду Запорізької області з заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж від 05.11.2007 р. у справі №034-11/07.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 25.05.2012 р. у справі №0816/828/2012 рік заяву задоволено, рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 р. у справі №034-11/07 скасовано. Ухвала набрала законної сили 01.06.2012 р..

Після цього ТОВ «СНАУТ» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , вимагаючи від суду скасувати запис Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів інв. №1100 літ. А-2; вбиральню літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 р. у справі №0827/7463/2012 позов задоволено, скасовано запис Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 у справі №034-11/07; визнано ТОВ «СНАУТ» користувачем цеху по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральні, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма правами забудовника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2013 р. у справі №336/2251/13-ц роз`яснено рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 р., зазначено, що зміст п. 1 резолютивної частини рішення полягає у скасуванні державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 р. у справі №034-11/07.

У 2016 р. ТОВ «СНАУТ» подало до Запорізької міської ради заяву про пролонгацію договору оренди земельної ділянки. Крім того, за змістом заяви, ТОВ «СНАУТ» з 2002 р. і по сьогодні безперервно володіє та відкрито користується нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом заяви, у червні 2015 р. ОСОБА_1 здійснив спробу захоплення майна ТОВ «СНАУТ» за адресою: АДРЕСА_1 . Для цього він звернувся до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з приводу реєстрації права власності за ним на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2009 р.. Право власності було зареєстроване за ОСОБА_1 10.06.2015 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22115821 від 16.06.2015 р..

Проте, довідавшись про цю обставину, у серпні 2015 р. ТОВ «СНАУТ» звернулося до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з приводу скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , подавши рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 р. у справі №0827/7463/2012.

19.08.2015 р. державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 була скасована на підставі рішення державного реєстратора, індексний номер 23788551 від 19.08.2015 р..

З метою завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію 01.09.2015 р., на замовлення ТОВ «СНАУТ», ПНВФ «СТРОЙІНДУСТРІЯ-Л» розроблено проект реконструкції будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_1 , під цех по виробництву меблів.

28.09.2015 р. інспекція ДАБК в Запорізькій області зареєструвала декларацію ТОВ «СНАУТ» про початок будівельних робіт №ЗП082152712561.

Довідавшись про невдалу спробу реєстрації права власності, ОСОБА_1 здійснив спробу оскаржити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 р. у справі №0827/7463/2012. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.11.2015 р. у справі №0827/7463/2012 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 р..

Відтоді,протягом 5-ти років ОСОБА_1 не нагадував про себе. Через фінансові труднощі, викликані світовою фінансовою кризою, а також падінням економіки, спричиненим збройною агресією Російської Федерації у 2014 р., добудова нерухомості по АДРЕСА_1 тривала дуже повільно. Наприкінці 2020 р. будівельні роботи відповідно до проекту були завершені, розпочато підготовку до подання декларації про завершення будівництва для реєстрації права власності на вже завершене будівництвом майно.

З інформації, отриманої з ДРРП на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 262255742 від 18.06.2021) 18.06.2021 р. стало відомо, що 19.01.2021 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56247669 від 21.01.2021 р. державного реєстратора Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області Пеліх Євгенії Ігорівни, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , повторно зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі того самого правоустановчого документа - договору купівлі-продажу від 23.09.2009 р..

Як стверджує заявник, п.6.4 іпотечного договору передбачена можливість позасудового врегулювання питання задоволення вимог іпотекодержателя із вартості предмета іпотеки. Ці положення іпотечного договору відповідачі домовились, на переконання заявника, використати для наступної рейдерської атаки на майно нашого підприємства, оскільки інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім позасудового врегулювання, передбачають конкурентні процедури під контролем державного чи приватного виконавця і заздалегідь не спроможні гарантувати якійсь певній особі набуття права власності на предмет іпотеки. Проте, використання засобів позасудового врегулювання дозволяє іпотекодержателеві на власний розсуд визначати набувача предмета іпотеки. І саме для реалізації цієї можливості відповідачі вступили у змову для рейдерського захоплення нерухомості позивача.

21.09.2021 р. заявник звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої спірне майно продано на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 31.08.2021 за р. №750. Право власності зареєстровано за ТОВ «2x2 ФІНАНС» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Соколова О.Є., індексний номер: 60094729 від 31.08.2021 р..

11.10.2021 р. ТОВ «СНАУТ», як вбачається з заяви, подало скаргу до колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з проханням скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Соколова О.Є. індексний номер: 60094729 від 31.08.2021 р.. Наказом Міністерства юстиції України №1687/5 від 29.04.2022 р., ухваленим за наслідками рішення колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, скасоване рішення приватного нотаріуса Соколова О.Є. індексний номер: 60094729 від 31.08.2021 р..

На виконання наказу Міністерства юстиції України №1687/5 від 29.04.2022 р., 27.01.2023 р. Офісом протидії рейдерству Міністерства юстиції України до Державного реєстру речових прав внесено запис про скасування рішення приватного нотаріуса Соколова О.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 60094729 від 31.08.2021 р., внаслідок чого право власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , що протиправно відчужене на користь ТОВ «2x2 ФІНАНС», повернулось до ОСОБА_1 ..

Наразі, за твердженням заявника, ОСОБА_1 має намір відчуження нерухомого майна добросовісному покупцю, з метою чого розміщує рекламу про його продаж, що вкрай ускладнить виконання рішення в майбутній справі та захист права власності юридичної особи.

Заявник наголошує, що предметом судового розгляду у майбутній справі має стати вимога ТОВ «СНАУТ» про визнання права власності на вказаний цех, що зареєстрований за ОСОБА_1 без належної правової підстави. Таким чином, відповідно до доводів заяви, належним, адекватним та співмірним характеру порушеного права заходом забезпечення позову є саме накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Враховуючи наведене вище, із посиланням на вимоги ст. 43, 149-152, 154 ЦПК України, представник заявника просить задовольнити заяву.

Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 16.02.2023 р. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 р..

Вивчивши заяву представника ТОВ «СНАУТ» про забезпечення позову, подану до пред`явлення позовної заяви та письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Заявник не вказує, що ТОВ «СНАУТ» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування вищезазначеного майна, проте рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року у справі №22ц/778/337/17, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в задоволенні позову ТОВ « Снаут» було відмовлено. Зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що ТОВ «СНАУТ» не є власником майна, що було передано в іпотеку.

Окрім того,рішенням Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжявід 22.07.2022р.у справі№ 336/6467/21було відмовленовзадоволенні позову ТОВ «СНАУТ» до ОСОБА_1 , ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання договору частково недійсним, оскільки суд не встановив порушення прав чи законних інтересів ТОВ «СНАУТ» при укладенні оспорюваного правочину.

За викладених обставин, суддя дійшов висновку, що до пред`явлення позову та встановлення обсягу позовних вимог і їх підстав, не можливо визначитись чи існує між сторонами спір. З підстав, що зазначені в заяві, забезпечення позову у запропонований заявником спосіб призведе до порушення прав власника на володіння його майном, порушення прав та інтересів інших осіб.

Враховуючи наведене, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 149-151, 153, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАУТ", заінтересована особа: ОСОБА_1 , про забезпечення позову, поданої до пред`явлення позовної заяви, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 20 лютого 2023 року.

Суддя О.В. Дмитрюк