Постанова

від 17.02.2023 по справі 140/4594/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4594/22 пров. № А/857/13058/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Судової Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Берестечківська хлібопекарня» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року, прийняте суддею Дмитрук В.В. у місті Львові у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Берестечківська хлібопекарня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

встановив:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 78 000,00 грн та пені в сумі 4 680,00 грн, а всього 82 680,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що з 13 грудня 2021 року на роботу було прийнято ОСОБА_1 , якому встановлено третю групу інвалідності. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів про прийняття на роботу на постійне робоче місце ОСОБА_1 , а також документів на підтвердження, що вказана особа має третю групу інвалідності. Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 16 осіб (згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою №10-ПОІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2021 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця, на якому особа перебувала не менше 6 місяців. Проте, протягом 2021 року цей норматив відповідач не виконав.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» було подано до Горохівського районного центру зайнятості 16 квітня 2021 року та 18 березня 2021 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, тобто, з порушенням строку її подання передбаченого пунктом 2 Порядку.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що центром зайнятості особи з інвалідністю до відповідача не спрямовувалися. Разом з тим, специфіка місця знаходження підприємства- роботодавця в сільській місцевості обумовлює малий потенційний вибір можливих працівників з числа осіб з інвалідністю.

Також керівником ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» було проведено чотири зустрічі з потенційними працівниками, такими що мають 3 групу інвалідності. Однак майже всі вони не виявили бажання офіційно працевлаштуватися, з огляду на можливі проблеми при проходженні чергової комісії МСЕК. Лише 13 грудня 2021 року після проведеної розмови і досягнення домовленості, було працевлаштовано ОСОБА_1 , працівника з третьою групою інвалідності.

Таким чином ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» було прийнято всі можливі міри для виконання вимог законодавства по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Беручи до уваги відсутність будь-якого умислу чи халатних дій що спричинили порушення норм Закону України №875-Х11 про забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності достатті 308 КАС Україниколегія суддів переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Берестечківська хлібопекарня» подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма №10-ПОІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 16 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб (рядок 02 звіту). При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 0 особу (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 1 248,00 (рядок 04 звіту), середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок 05 звіту) становить 78 000,00 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 0 грн (рядок 06 звіту) (а.с.9).

Як вбачається з розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити ТОВ «Берестечківська хлібопекарня», сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році становить 78 000,00 грн та 4 680,00 грн пені, разом до сплати 82 680,00 грн (а.с.7).

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаєЗакон № 875-XII.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженимнаказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Частинами першою - третьоюстатті 18 Закону №875-XIIвстановлено, що забезпеченняправ інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другоюстатті 19 цього Законувизначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першоюстатті 20 Закону №875-XIIвстановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Поряд із цим, відповідно до частин першої та другоїстатті 218 Господарського кодексу Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, і за своєю суттю, а також з огляду на вимоги частини першоїстатті 20 Закону №875-XII, є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з пунктом 4 частини третьоїстатті 50 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення»роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) дляпрацевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці запогодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першійстатті 18 Закону №875-XII. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Проте суд першої інстанції встановив, що відповідачем було подано до Горохівського районного центру зайнятості 16 квітня 2021 року та 18 березня 2021 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, тобто з порушенням строку її подання передбаченого пунктом 2 Порядку.

Наведене свідчить, що відповідач не вживав всі залежні від нього заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та працевлаштування інвалідів на вакантні посади на підприємстві.

Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, відповідачем було допущено порушення вимогЗакону №875-XII, а нормистатей 18-20 цього Законусудом застосовано правильно. Відтак відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати адміністративно-господарських санкцій.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.06.2022 року у справі № 826/11977/18.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 13 грудня 2021 року відповідачем на роботу було прийнято ОСОБА_1 , на посаду помічника оператора млина, якому встановлено третю групу інвалідності. Однак, відповідно до листа Мінсоцполітики від 26 березня 2007 року, від 27 січня 2009 року №1/6-30/06 норми щодо працевлаштування інвалідів будуть вважатися виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів про прийняття на роботу на постійне робоче місце ОСОБА_1 , а також документів на підтвердження, що вказана особа має третю групу інвалідності. Відтак, відповідач протягом 2021 року норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця, на якому особа перебувала не менше 6 місяців відповідач не виконав.

Щодо покликання апелянта на проведення зустрічей з потенційними працівниками, такими що мають 3 групу інвалідності, то зазначене не заслуговує на увагу, враховуючи відсутність відомостей про відмову від працевлаштування.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Берестечківська хлібопекарня» залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року у справі №140/4594/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк