Рішення

від 13.02.2023 по справі 481/784/22

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/784/22

Провадж.№ 2/481/7/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

13.02.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участі секретаря судових засідань Кузьміної Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м.Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невиплаченої заробітної плати,

Встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, посилаючись на те, що в період з 04.04.2017 року до 24.06.2022 року працювала у Комунальному підприємстві Новобузької міської ради «Добробут» на посадах контролера-касира та касира. Згідно з наказом від 24.06.2022 року №101 була звільнена 24.06.2022 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення, відповідач не провів повний розрахунок по зарплаті з позивачем. Крім того заборгованість по заробітній платі в повній мірі не виплачена і на день подачі позову, тому позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з лютого 2022 року по день винесення рішення.

Ухвалою від 07.09.2022 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Також витребувано у відповідача документи.

30.11.2022 року відповідачем через канцелярію суду надано витребувані судом документи.

26.12.2022 року за клопотанням позивача ухвалою суду у відповідача витребувано докази та роз`яснено, що у разі неподання доказу з неповажних причин або неповідомлення про неможливість подання доказів, судом можуть бути застосовані наслідки, передбачені ч.10 ст.84 ЦПК України. Ухвала відповідачем виконана частково. Причини невиконання ухвали суду в повному обсязі суду не повідомлені.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду справи повторно в суд не прибув, відзив на позовну заяву не подав. Просив справу розглядати у відсутності представника відповідача.

Відповідно до положень ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в без участі сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду спору на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, при відсутності сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналогічні положення визначені в ст.21 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із положеннями ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до положень ч.6 ст.24 Закону України "Про оплату праці", своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні згідно зі ст.24 Закону України "Про оплату праці".

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року.

Відповідно до положень ст.1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін "заробітна плата", який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Згідно положень ст.12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 04.04.2017 року працювала у Комунальному підприємстві Новобузької міської ради «Добробут» на посаді контролера-касира та в подальшому переведена на посаду касира. Згідно наказу від 24.06.2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України, а саме за угодою сторін про що свідчить копія витягу із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.2012 року (а.с.6) та фотокопія наказу №101 від 24.06.2022 року (а.с.7).

Згідно довідки про доходи №228 виданої КП НМР «Добробут» 23.12.2022 року ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 24.06.2022 року було нараховано заробітну плату у розмірі 48021,84 гривень, натомість фактична виплачена заробітна плата становить - 38657,58 гривень (а.с.52).

Позивач не погоджується з наданою довідкою в частині розміру фактично виплаченої заробітної плати, оскільки вважає що зазначені в довідці суми їй в повному обсязі не виплачені. З огляду на вищевказане позивач заявила клопотання про витребування у відповідача оригіналів платіжних доручень про перерахування коштів по заробітній платі та розрахункових при звільненні ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по останню виплату та розрахунку по виплачених сумах під час звільнення з детальним описом нарахування та утримання (враховуючи нарахування по невикористаних відпустках).

На підтвердження своєї позиції позивач надала виписку про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» для виплати заробітної плати згідно ГЗУ з КП «Новобузької міської ради» Добробут» за період з 01.01.2022 року по 25.12.2022 року відповідно до якої останній від КП Новобузької міської ради «Добробут» за вищевказаний період надійшли грошові кошти у загальному розмірі 36157,60 гривень (а.с.-65).

Відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів на підтвердження виплати заробітної плати позивачу у повному обсязі було надано лише платіжна доручення за 30.06.2022 року №186 та №183, відповідно до яких останній було виплачено суми у розмірі 5000,38 гривень; 3099,42 гривень та 6111,56 гривень. Платіжні доручення за інші дати та інші докази (документи) витребувані за ухвалою суду від 26.12.2022 року відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже судом встановлено, що відповідач в порушення вимог ст.84 ЦПК України не надав в повному об`ємі належні докази виплати нарахованих грошових сум (заробітної плати) позивачу ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по день звільнення.

З огляду на вищевказане суд вважає за необхідне відмовити у визнанні обставини виплати у повному обсязі заробітної плати нарахованої згідно довідки про доходи №228 виданої КП НМР «Добробут» 23.12.2022 року.

Разом з тим суд погоджується та вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру фактично отриманих позивачем коштів (заробітної плати) виписку про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» для виплати заробітної плати згідно ГЗУ з КП «Новобузької міської ради» Добробут» за період з 01.01.2022 року по 25.12.2022 року.

Так відповідно до виписки про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» для виплати заробітної плати згідно ГЗУ з КП «Новобузької міської ради» Добробут» за період з 01.01.2022 року по 25.12.2022 року відповідно позивачці від КП Новобузької міської ради «Добробут» за вищевказаний період надійшли грошові кошти у загальному розмірі 36157,60 гривень (зокрема :

07.02.2022 -1000,00 гривень; 04.03.2022 - 2000,00 гривень; 11.03.2022 - 2000,00 гривень; 17.03.2022 - 1111,56 гривень; 06.04.2022 - 1000,00 гривень; 14.04.2022 - 1000,00 гривень;

20.05.2022 - 1611,56 гривень; 20.05.2022 - 2111,56 гривень; 25.05.2022 - 1000,00 гривень;

10.06.2022 - 1000,00 гривень; 30.06.2022 - 5000,38 гривень; 30.06.2022 - 3099,42 гривень;

30.06.2022 - 2000,00 гривень; 30.06.2022 - 6111,56 гривень; 04.07.2022 - 6111,56 гривень).

Натомість відповідно до довідки про доходи №228 виданої КП НМР «Добробут» 23.12.2022 року позивачу за період з 01.01.2022 року по день звільнення мало бути фактично виплачено 38657,58 гривень (вже за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів). Таким чином сума невиплаченої заробітної плати станом на 25.12.2022 року становила ( 38657,58 гривень - 36157,60 гривень ) 2 499,98 гривень. Доказів про погашення зазначеної заборгованості після 25.12.2022 року відповідачем суду надано не було.

Таким чином на день розгляду справи судом (винесення рішення суду) розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачеві ОСОБА_1 становить - 2499,98 гривень, що підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевказане при звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем не було проведено.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

За положеннями діючого трудового законодавства на власника покладається обов`язок в останній день роботи, цей же день є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення, видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.

Із матеріалів справи встановлено, що на момент звільнення, а саме станом на 24.06.2022 року Комунальне підприємство Новобузької міської ради «Добробут» не здійснило повний розрахунок з позивачем.

З урахуванням нормативних положень ст.116 КЗпП України, яка зобов`язує підприємство розрахуватися з працівником у день звільнення, що не було здійснено відповідачем, суд вважає, що підприємство повинно нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу 3 п. 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

За клопотанням позивача судом у відповідача було витребувано довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 . Так відповідно до даних довідки №194 від 30.11.2022 року, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 353,12 гривень. Зазначена сума розрахована відповідно до положень "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року та взята судом за основу для подальших розрахунків сум належних до стягнення з відповідача на користь позивача.

Разом з тим судом не взято до уваги розрахунок середньоденної заробітної плати зроблений позивачем, оскільки останній містить неточності та в ньому різниться розмір заробітної плати з даними зазначеними в довідці про отримані позивачем кошти.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений 24.06.2022 року та повний розрахунок з позивачем відповідачем на день винесення судом рішення не зроблено.

З огляду на вищевказане судом не взято до уваги розрахунок зроблений позивачем, оскільки останній нарахування починає з дня затримки у виплаті заробітної плати, а не з наступного дня після звільнення.

Таким чином судом зроблено власний розрахунок, відповідно до якого кількість робочих днів затримки з дня наступного за днем звільнення, тобто з 25.06.2022 року до 13.02.2023 року (день винесення рішення), складає 170 днів.

Разом з тим в ч.1 ст.117 КЗпП України законодавцем обмежено максимальний строк нарахування середнього заробітку за весь час затримки - шість місяців. Таким чином кількість робочих днів затримки з дня наступного за днем звільнення, тобто з 25.06.2022 року до 25.12.2022 року (за шість місяців ) становить 130 днів.

З огляду на вищезазначене розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 45 905,60 грн. (353,12 грн. х 130 днів).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову за вимогу про стягнення середнього заробітку сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., натомість судом задоволено вимогу частково на 90,10 %. Таким чином розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача становить 894,15 гривень.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

Ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невиплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» , код ЄДРПОУ: 40231111 на користь ОСОБА_1 нараховану але невиплачену заробітну плату у розмірі 2499,98 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45 905,60 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Новобузької міської ради «Добробут» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство Новобузької міської ради «Добробут», код ЄДРПОУ: 40231111; юридична адреса: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Грушевського, 70.

Повне судове рішення складене 17.02.2023 року.

Суддя