Постанова

від 16.02.2023 по справі 916/1731/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1731/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури- Лянної О.А. за посвідченням 057608 від 22.10.2020

від відповідача 1 адвоката Багно В.С. за свідоцтвом №2591 від 24.12.2013, ордером серії ВН №1102516 від 15.02.2023 та договором №123 від 17.08.2022;

від відповідача 2 адвоката Балана М.В. за свідоцтвом №6637/10 від 26.04.2018, ордером серії АІ №1351314 від 28.01.2023 та договором №1 від 8.08.2022;

/позивач повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 26.01.2023 та повідомлення на офіційному веб-порталі «Судова влада України»), але не скористався правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2022, проголошене о 18:19:11 суддею Бездолею Ю.С. у м. Одесі, повний текст якого складено 09.12.2022

у справі № 916/1731/22

за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідачів:

1. Кілійського міжрайонного управління водного господарства;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі також Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Дунайагросервіс, в якому просив суд:

-визнати недійсним договір №042 по біологічному очищенню (біомеліорації) Міжколгоспного-Дунайського каналу від 27.02.2020 №042 та угоду до нього від 16.06.2020, укладені між Управлінням та ТОВ Дунайагросервіс;

-зобов`язати ТОВ Дунайагросервіс звільнити штучну водойму Міжколгоспний-Дунайський канал площею 78 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в екологічній сфері Ізмаїльською окружною прокуратурою установлено порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України Про охорону навколишнього природного середовища, Про аквакультуру при розпорядженні Управлінням земельною ділянкою водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, а саме Міжколгоспним-Дунайським каналом площею 78 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області. На думку прокурора, договір по біологічному очищенню (біомеліорації) Міжколгоспного-Дунайського каналу від 27.02.2020 №043 та угода до нього від 16.06.2020, укладені між Управлінням та ТОВ Дунайагросервіс, є безоплатним правочином, а умови спірного договору та угоди свідчать, що за своєю правовою природою вони є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України Про оренду державного та комунального майна, а ТОВ Дунайагросервіс фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 у задоволенні позову Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір не суперечить ГК України, ЦК України, іншим актам законодавства і є волевиявленням сторін договору, які під час його укладення керувались принципом свободи договору, власними інтересами, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, з огляду на що відсутні підстави для визнання договору №042 від 27.02.2020 та угоди до нього від 16.06.2020 недійсними, а отже такі вимоги прокурора є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню. Щодо другої вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ Дунайагросервіс звільнити штучну водойму Міжколгоспного-Дунайського каналу, господарський суд вказав, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість, а тому наявні підстави для відмови і у задоволенні другої позовної вимоги прокурора.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки по суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що він є удаваним і фактично був вчинений договір позички земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом для здійснення рибництва ТОВ Дунайагросервіс та володіння останнім штучною водоймою Міжколгоспно-Дунайського каналу.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що постійне виконання певних робіт/послуг не свідчить, що Міжколгоспного-Дунайський канал знаходиться в користуванні у відповідача 2, тоді як господарська діяльність останнього, як за первісною редакцією договору, так і після внесення змін відповідно до угоди №2 від 30.09.2022, якою здійснено формальну заміну слів по тексту договору «з надання водойми у користування» на «надання безперешкодного доступу до водойми», у будь-якому разі пов`язана із вселенням, вирощуванням та виловом водних біоресурсів у водному об`єкті. При цьому на переконання апелянта, угода №2 від 30.09.2022 укладена лише з метою створення штучної видимості відповідності укладеного правочину вимогам законодавства та приховання ознак його удаваності, крім того відповідна угода укладена саме під час розгляду позовної заяви в суді першої інстанції.

Скаржник вказує, що строк, на який укладено договір (20 років) з можливістю пролонгації на 15 років свідчить про те, що ТОВ "Дунайагросервіс" за договором проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів у водосховище, але й розведенню та по вилову риби для власних цілей, оскільки виконання робіт по вселенню біоресурсів не потребують значного проміжку часу та можуть виконуватися одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду. Вищевказане додатково свідчить про те, що упродовж тривалого часу ТОВ "Дунайагросервіс" самостійно, на власний розсуд, використовуватиме водний об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, для здійснення своєї господарської діяльності.

На переконання апелянта, також безпідставним та необґрунтованим є твердження суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір містить ознаки договору про спільну діяльність та договору про надання послуг/робіт, при цьому не називаючи, які саме елементи договорів про спільну діяльність та надання послуг/робіт присутні у оспорюваному договорі, висновки суду лише зводяться до констатації факту надання ТОВ "Дунайагросервіс" послуги та проведення спільної діяльності. Крім того скаржник зауважує, що такі висновки місцевого господарського суду зроблено без урахування положень чинного законодавства щодо таких договорів, зокрема, бюджетними неприбутковими організаціями, якою є Кілійське міжрайонне управління водного господарства.

Також на переконання скаржника, у ТОВ Дунайагросервіс наявна можливісь щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідають показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів.

Апелянт вважає, що за невірним застосуванням ст.ст. 837, 901 ЦК України суд дійшов висновку, що не визначення ціни оспорюваного договору не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідачі домовились на певних умовах знайти перетин інтересів кожного, зокрема вилучення надлишкової кількості риб-біомеліораторів, однак вказані висновки суду є необгрутованими, з огляду на те, що Управління, яке виступає замовником по договору на жодному з етапів біомеліоративної діяльності не набуває у власність рибу та раки, вселені ТОВ "Дунайагросервіс", в свою чергу такі риби та раки, як у стані малька так і у стані дорослого віку постійно знаходяться у власності останнього.

ТОВ Дунайагросервіс надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи та зазначає що суб`єктивна думка прокурора про те, що товариство використовує земельну ділянку для риборозведення є помилковою та такою, що не підтверджена жодними доказами, матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставин отримання відповідачем товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації. Твердження прокурора про те, що укладений відповідачами договір по суті не містить характерних положень, передбачених цивільним законодавством для договорів надання послуг та спільної діяльності, за своєю природою є прихованим договором позички, а також про відсутність у договорі всіх істотних умов, на думку відповідача-2 є безпідставними, оскільки спірний договір містить всі умови для договору підряду/надання послуг. Також відповідач 2 звертає увагу колегії суддів на те, що жодних прав і обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ Дунайагросервіс не передавалось, Управління продовжує володіти та користуватися водосховищем, виконує, в тому числі функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ Дунайагросервіс на виконання умов договору.

ТОВ Дунайагросервіс додано до відзиву на апеляційну скаргу додаткові докази, а саме лист Кілійського МУВГ Управління від 12.01.2023 №07-19/08-12, державні акти на право постійного користування землею, акт приймання-передачі 2020, наказ Держводагенства від 25.06.2020 №95-б, науковий звіт з впровадження та ефективності функціонування природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі-ПШБК) на водних об`єктах Управління у 2021 році.

Прокурор у поясненнях щодо поданого відзиву ТОВ Дунайагросервіс просив відмовити у долученні їх до матеріалів справи, оскільки їх подано з порушенням строку, передбаченого ч. 3 ст. 80 ГПК України та вони не відносяться до предмета доказування у справі.

Колегія суддів дослідивши ці документи, долучає їх до матеріалів справи, разом з тим не приймає до уваги, оскільки відповідні докази, не були предметом розгляду місцевим господарським судом, при цьому, винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів, у розумінні ст.ст. 80, 269 ГПК України, із підтвердженням цього документально, не встановлено.

Від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу і, в якому останнє спростовує її доводи, зазначає, що хибною є позиція прокурора про те, що оспорюваний договір є удаваним (договором позички) з підстав безоплатної передачі Управлінням в користування ТОВ Дунайагросервіс Міжколгоспно-Дунайського каналу; вважає що проведення робіт по біологічному очищенню зазначеного каналу не свідчить про те, що Управлінням передано, а ТОВ Дунайагросервіс отримано у користування земельну ділянку з розташованим на ній водосховищем, так як право постійного користування земельною ділянкою належить Управлінню, яке продовжує на ній здійснювати свою основну господарську діяльність з забезпечення водокористування, тому безпідставними вважає доводи прокурора щодо здійснення сторонами оспорюваного правочину господарської діяльності з аквакультури.

Також Управлінням з клопотанням про залучення до матеріалів справи надано звіт Науково-дослідного інституту «Держводекологія» про НДР впровадження та ефективності функціонування природно-штучного ПШБК на водних об`єктах Управління у 2022 році, складений у 2023 році, який колегія суддів долучає до матеріалів справи, разом з тим не приймає до уваги, оскільки відповідні докази створені після прийняття рішення у справі і вони не були предметом розгляду місцевим господарським судом.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 №21 Придунайському управлінню зрошувальних систем м. Кілія Кілійського району (нині - Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства) передано в постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №000538 від 16.06.1998, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №22. Міжколгоспно-Дунайський канал проходить територією Кілійського району Одеської області (нині - територія Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області).

Листом від 30.01.2020 за вих.№01-01/20 ТОВ Дунайагросервіс запропонував Управлінню свої послуги щодо реалізації Програми та проведення робіт з біомеліорації на Міжколгоспно-Дунайському каналі.

Протоколом №2 технічної ради Управління від 10.02.2020 щодо розгляду Програми Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Міжколгоспно-Дунайського каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства, зокрема, затверджено науково-технічну роботу - Програму Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Міжколгоспно-Дунайського каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства, розроблену НДІ Держводекологія на замовлення ТОВ Дунайагросервіс та доручено до 20.02.2020 підготувати проект договору підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) Міжколгоспного-Дунайського каналу з ТОВ Дунайагросервіс; запропоновано ТОВ Дунайагросервіс разом з НДІ Держводекологія; з 01.03.2020 вирішено розпочати роботу по розробці єдиної Програми Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу.

В матеріалах справи наявне технічне завдання на розробку програми Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Міжколгоспно-Дунайського каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства та рецензію на Програму підготовлену Інститутом водних проблем і меліорації НААН України.

27.02.2020 між Управлінням (замовник, відповідач-1) та ТОВ Дунайагросервіс (виконавець, відповідач-2) укладений договір підряду №043 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Міжколгоспно-Дунайського каналу.

Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника підрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати підряднику у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму Міжколгоспного-Дунайського каналу (далі МДК) Управління (фронт робіт) і прийняти від підрядника роботи. Роботи, вказані у п.1.1 договору, це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) МДК загальною площею водного дзеркала 78 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору. При виконанні робіт сторони керуються Програмою Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Міжколгоспно-Дунайського каналу Кілійського міжрайонного управління водного господарства, розділи 10-11 (далі Програма). Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю Виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно з п.п. 1.2-1.3 договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води. Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору №1).

За п.1.7 договору у підрядника не виникає прав власності або безумовного користування на водний об`єкт, отже ця угода не приховує передачу в оренду підряднику каналу.

У відповідності до п.2.1 договору наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.

Згідно з п.2.2 договору кількісним та якісним показником предмету договору - є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки передбачені календарним планом показників ефективності експлуатації ПШБК .

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору підрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання виконання замовником зобов`язань щодо надання водойми (надання фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору.

За п.п. 5.1-5.2 договору забезпечення робіт матеріальними і меліоративними ресурсами, в т.ч. забезпечення авторського нагляду, наукового контролю і моніторингу за ПШБК здійснюються підрядником за свій рахунок. В окремих випадках за додатковими домовленостями сторін забезпечення матеріальними ресурсами здійснює замовник. Підрядник забезпечує та контролює відповідність матеріальних ресурсів вимогам, установленим нормативними актами, і необхідним для виконання робіт.

Згідно з п.п. 6.1-6.3 договору водойма надається підряднику в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Підрядник зобов`язаний у розумний строк інформувати замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів. Контроль за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів замовник здійснює самостійно та/або з залученням спеціалізованих організацій.

Згідно з п.6.7 договору підрядник з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів; вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів.

За п.6.8 договору додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення МДК є власністю підрядника і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою підрядника за виконані роботи.

Відповідно до п.7.1 договору сторони погодили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі.

За п.п. 7.5-7.6 договору після завершення виконання робіт підрядник не може мати жодних претензій до замовника по кількості риб-меліораторів та раків, що залишились у водному об`єкті МДК. Роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались.

У відповідності до п.8.2.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу підряднику фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.

Відповідно до п.п. 8.4.1-8.4.3 договору підрядник зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи та забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК.

Згідно з п.8.4.19 договору підрядник зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

У відповідності до п.п. 11.1-11.3 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі, якщо до 01.04.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір не продовжувати договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах. Після закінчення строку дії договору підрядник повертає об`єкт замовнику протягом 1 місяця. Зміни в договорі можуть бути внесені за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

Згідно з п.12.1 договору правовідносини, що виникають з договору або пов`язані з ним, у тому числі, з його дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору регулюються договором та нормами чинного законодавства України, а також, застосуванням до таких правовідносин звичаїв ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Додаток №1-а до договору Календарний графік робіт визначає графік формування ПШБК МДК, в якому погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення, режими температур та вміст кисню.

Додаток №1-б Календарний графік робіт до договору №043 від 27.02.2020 визначає календарний графік робіт на 2020-2023 роки по договору.

27.02.2020 сторонами договору №043 підписано додаток №5 Акт прийому-передачі фронту робіт, відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає водойму, площею водного дзеркала 78 га МДК (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.

Додаток №7 до договору №043 від 27.02.2020 визначає умови іхтіологічної експлуатації, збереження регулювання, науковий супровід оптимального функціонування ПШБК.

В матеріалах справи наявний акт вселення риб-біомеліораторів в МДК по договору №043 від 27.02.2020.

В матеріалах справи наявний протокол №3 від 08.05.2020 технічної ради Управління по розгляду Програми Проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, за наслідком засідання якої було вирішено затвердити Програму Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, розроблену НДІ Держводекологія на замовлення Управління без зауважень; до 09.05.2020 розмістити Програму на сайті для ознайомлення; питання заходів біомеліорації по об`єктах, які на час затвердження Програми не перебувають на балансі Управління будуть вирішуватись окремо після їх прийняття на баланс Управління.

16.06.2020 між Управлінням та ТОВ Дунайагросервіс укладено угоду про внесення змін до договору підряду №043 по біологічному очищенню (біомеліорації) русла МДК, відповідно до якої сторони вирішили:

- назву договору викласти у наступній редакції: договір №042 по біологічному очищенню (біомеліорації) Міжколгоспного-Дунайського каналу;

- по тексту договору і додатків до договору слово підрядник у всіх відмінках замінити словом виконавець у відповідних відмінках;

- частину 4 пункту 1.1 викласти у наступній редакції: Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору;

- пункт 3.3 викласти у наступній редакції: У разі пошкодження, або повного чи часткового знищення ресурсів, МТЦ, обладнання чи складових водойми з вини виконавця, він повинен негайно відновити пошкоджене або знищене, та повідомити про це замовника. У разі неможливості відновлення, виконавець у термін встановлений замовником відшкодовує спричинені збитки. На вимогу замовника, виконавець подає для погодження план заходів по відновленню;

- пункт 6.8 виключити;

- пункт 8.4.4 викласти у наступній редакції: Забезпечити дотримання норм і правил формування і утримання ПШБК, відсутність забруднення та засмічення водойми, яка слугує джерелом іригації та водопостачання і прибережних захисних смуг вздовж водойми;

- пункти 8.4.5, 8.4.6 виключити;

- пункт 8.4.10 викласти у наступній редакції: Забезпечити дотримання належного санітарного стану прибережної захисної смуги, і водоохоронної зони навколо водойми, зокрема, заборону миття і ремонту машин, їхнє обслуговування, та інших дій, що зможуть призвести до чи призводять до погіршення санітарного стану, забруднення води або прибережних захисних смуг.

В матеріалах справи наявна Програма Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, затверджена директором Науково-дослідного інституту Держводекологія та погоджена начальником Управління. Зазначену Програму було розроблено на підставі зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України Патенту на корисну модель №101959 Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Також в матеріалах справи наявна Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування ПШБК, яка розроблена відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 01.11.2019 №10/3, погоджена вченою радою ДЗ ДЕА (протокол №3-2 від 18.05.2020), вченою радою НДІ Держводекологія (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол №2 від 23.12.2020) та затверджена ректором ДЗ ДЕА (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором HДІ Держводекологія. Пунктом 3.3 Методології визначені основні умови організації робіт із запровадження ПШБК.

До матеріалів справи на підтвердження правової позиції відповідачем-1 надано:

- лист від 22.11.2021 Інституту водних проблем і меліорації НААН України, адресований голові Одеської обласної державної адміністрації про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації, в якому визначено, що найбільш ефективним науково-обґрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування ПШБК та запропоновано розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи з суттєвою економією коштів на очищення водойм;

- лист від 02.12.2021 Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, адресований Басейновому управлінню водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, ДУ Інститут морської біології НАН України, Управлінню державного агентства рибного господарства у Одеській області, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, стосовно листа Інституту водних проблем і меліорації НААН України щодо запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації та можливості проведення запропонованих заходів в області;

18.01.2022 Одеською обласною прокуратурою направлено лист Ізмаїльської районної державної адміністрації за №12-77вих-22 із зазначенням, що прокуратурою вивчаються підстави для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища та з проханням повідомити обласну прокуратуру про обізнаність райдержадміністрації про укладання Управлінням договорів по біологічному очищенню (біомеліорації) штучних водойм, а також вжиті заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовами про визнання недійсними таких договорів.

Листом від 31.01.2022 за №01/01-33/146/335 Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області у відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 повідомила, що за результатами проведеної роботи Ізмаїльська районна державна адміністрація направила матеріали до Ізмаїльської окружної прокуратури для проведення перевірки законності дій посадових осіб Управління в частині укладання договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування в межах наданих компетенції.

13.07.2022 Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено Ізмаїльській районній державній адміністрації повідомлення №59-3053вих-22 про те, що встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації в позові до Управління та ТОВ Дунайагросервіс про визнання недійним договору №042 від 27.02.2020 по біологічному очищенню МДК зі змінами, внесеними відповідно до угоди, укладеної 17.06.2022 та зобов`язання звільнити штучну водойму.

В процесі розгляду справи 30.09.2022 між відповідачами укладено угоду №2 про внесення змін до договору №043 по біологічному очищенню (біомеліорації) МДК, якою виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:

- п.1.1 За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми МДК Управління для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду;

- п.4.1 Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи;

- п.8.2.1 Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору;

- доповнено договір п.8.3.4: Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору;

- п`ятий (останній) абзац додатку №5 до договору Акт прийому-передачі фронту робіт від 27.02.2022 викладено в редакції: Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 78 га МДК (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним зазначеного правочину, прокурор згідно з вимогами ст.ст. 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду, зокрема, у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, Великої Палати від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц та постановах від 08.09.2021 у справі №915/857/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд має надати оцінку правовій природі спірного договору, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 стаття 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності за завданням замовника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст. 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди.

На відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися об`єктом, зокрема, земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.

Надаючи правову оцінку умовам спірного договору, правам та обов`язкам сторін, з метою визначення спрямованості їх дій та правових наслідків, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно д ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно зі ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

За приписами ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України).

За матеріалами справи, земельна ділянка, на якій розташований водний об`єкт, належить на праві постійного користування саме Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства.

Як вбачається з положень ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Визначаючи зміст права користування, суд зауважує, що надання у користування певного об`єкта передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та відповідно виникнення прав, у особи, яка набуває право користування.

Натомість, у даному випадку, як встановлено колегією суддів з аналізу умов Договору, жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ Дунайагросервіс передано не було, а Управління продовжує володіти та користуватися каналом, який виконує функції, в тому числі, з постачання води, очищення якої проводяться ТОВ Дунайагросервіс на виконання умов Договору у біологічний спосіб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення робіт по біологічному очищенню МДК на підставі спірного договору не свідчить про те, що товариство отримало у володіння та користування земельну ділянку, на якій розташована штучна водойма, або отримало у володіння та користування сам Міжколгоспний-Дунайський канал.

Колегія суддів вважає, що прокурором в межах цієї справи не доведено, що між сторонами існують правовідносини з позички, оскільки водний об`єкт з моменту укладення спірного договору і до цього часу не вибував з користування Управління як водний об`єкт, що розташований на земельній ділянці, яка продовжує перебувати у його постійному користуванні відповідача.

Як вбачається з пункту 1.2 оспорюваного договору, метою робіт з максимально можливої очистки каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження є зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Тобто, фактично ТОВ Дунайагросервіс за цим договором прийняло на себе зобов`язання з надання Управлінню послуги, яка споживається останнім в процесі здійснення ним своєї діяльності при експлуатації штучної водойми Міжколгоспного-Дунайського каналу. При цьому, кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов Договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

Частинами 1-3 статті 6 ЦК України встановлено, що:

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказані обставини свідчать про те, що за своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором з елементами договору підряду та договору про надання послуг.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на відсутність у спірному Договорі визначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, та зазначає, що конструкція ст.903 Цивільного кодексу України не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана норма Цивільного кодексу України вказує на можливість безоплатного надання послуг, крім того укладений сторонами договір містить в собі елементи договору про спільну діяльність, суть якого є досягнення сторонами певної мети, зокрема, очищення водного об`єкту, що не суперечить закону.

При цьому, виходячи з умов п. 6.8 Договору певною комерційною вигодою від надання послуг сторони Договору вважають вилов додаткової (надлишкової) кількості риб-меліораторів і раків, старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище.

Також, на думку колегії суддів не доведена прокуратурою і наявність у визначеній в спірному Договорі діяльності відповідача - 2 ознак аквакультури (рибництва).

Так, за визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України Про аквакультуру, аквакультура (рибництво) це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Частиною 1 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.

Водночас, матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачем 2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура).

Твердження прокурора про обсяги водних біоресурсів, які матиме змогу отримувати щорічно ТОВ Дунайагросервіс, є припущеннями, які не ґрунтуються на належних та достовірних доказах. При цьому, право товариства на вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується виключно на умовах договору та проводиться з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об`єкта, що є обов`язковим з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів.

Штучним розведенням (відтворенням) водних біоресурсів, відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України Про аквакультуру, є діяльність з розведення (відтворення), вирощування об`єктів аквакультури, пов`язана з їх подальшим вселенням у водні об`єкти (їх частини) для відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття.

Натомість, належними та допустимими доказами прокурором не доведено здійснення ТОВ Дунайагросервіс сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, адже, вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться ТОВ Дунайагросервіс виключно на виконання і у відповідності до умов договору з метою надання послуги з очищення каналу та води.

Твердження апелянта про наявність у ТОВ Дунайагросервіс можливості щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідають показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів, судом також до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів.

Інші доводи прокурора щодо укладення спірного договору з порушенням вимог чинного законодавства також не спростовують вищевикладених обставин справи.

Отже, колегія суддів вважає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного Договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним Договором, та настання між сторонами такого Договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним Договором, з огляду на що у колегії суддів відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним та задоволення позову.

Крім вимоги про визнання недійсним спірного договору позовна заява містить вимогу про зобов`язання ТОВ Дунайагросервіс звільнити штучну водойму Міжколгоспний-Дунайський канал площею 78 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу прокурор посилається на вимоги ст.1212 ЦК України, стверджуючи, що внаслідок недійсності спірного договору відпала підстава на якій відповідачем 2 була набута зазначена штучна водойма МДК.

Частинами 1, 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала.

Обґрунтування того, що штучна водойма Міжколгоспний-Дунайський канал площею 78 га не знаходиться в користуванні та володінні у ТОВ Дунайагросервіс судом було здійснено в мотивувальній частині цього рішення щодо позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору.

Крім того, оскільки вимога прокурора про зобов`язання ТОВ Дунайагросервіс звільнити штучну водойму МДК є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом правомірно відмовлено, колегія суддів доходить висновку про обгрунтованість відмови у задоволенні вимог і в цій частині позову.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 року у справі №916/1731/22 - без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 року у справі №916/1731/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено 20.02.2023 о 14.00.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф