Постанова

від 30.01.2023 по справі 924/262/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року Справа №924/262/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Савченко Г.І.,

суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представника позивача: Мельник Вікторія Миколаївна (поза межами приміщення суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року, суддя Кочергіна В.О, м. Хмельницький, повний текст складено 19 вересня 2022 року, у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвіс-Компресор"

про зобов`язання ТОВ "Адвіс-Компресор" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторські вимоги АТ "КБ "Приватбанк" за Договором банківського обслуговування б/н від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 07 липня 2022 року на загальну суму 134 147,51 грн., з якої 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 86 895,12 грн. - боргу по пені

Клопотання про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2022 року, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Адвіс-Компресор" про зобов`язання ТОВ "Адвіс-Компресор" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" за Договором банківського обслуговування від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 20 липня 2021 року у загальному розмірі 124 346,50 грн., з якої 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 77 094,11 грн. - пені.

07 вересня 2022 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" було відмовлено.

АТ КБ "Приватбанк" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким позов задоволити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки:

- якби ТОВ "Адві Компресор" дотрималося чинного законодавства щодо процедури "самоліквідації" (ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинні самостійно виявити кредиторів і направити їм відповідні повідомлення з пропозицією заявити свої вимоги), то банк, ще у 2017 році міг би довідатися, що ТОВ "Адвіс Компресор" знаходиться в ліквідації;

- оскільки в 2017 році АТ КБ "ПриватБанк" не було відомо про те, що ТОВ "Адвіс Компресор" знаходиться в ліквідації, то судом неправомірно застосовано строки позовної давності.

Також, апелянт посилається на положення ч.ч.3,4 ст. 112 ЦК України, згідно якої, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Так, саме з рішення ТОВ "Адвіс-Компресор", прийнятого 15 квітня 2022 року, АТ КБ "ПриватБанк" дізналося про те, що боржник не вважає за потрібне виконувати взяті на себе зобов`язання, в місячний строк - 11 травня 2022 року, тому банк звернувся з відповідним позовом до суду, через дії якого щодо застосування строків позовної давності - позбувся законного права на повернення наданих боржнику і прострочених коштів.

Крім того, суд порахував строк позовної давності з 2013 року, оскільки заборгованість існувала в 2013 році, однак в 2013 році ТОВ "Адвіс-Компресор" ще не перебувало в стадії ліквідації.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ст. 165 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

09 і 27 січня 2023 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" було призначено на 30 січня 2023 року в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача. Більше того, ухвалою апеляційного суду від 09 січня 2023 року явка представників обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

24 квітня 2013 року, ТОВ "Адвіс-Компресор" було підписано заяву про відкриття в банку поточного рахунку № НОМЕР_1 , карткового рахунку № НОМЕР_2 . (т.1 а.с.88)

Підписавши цю заяву, ТОВ "Адвіс-Компресор" погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанка - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua чи Інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Позивачем до матеріалів справи додано Витяг з Наказу №СП-2010-817 від 22 липня 2010 року про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг. (т.1 а.с.193-194)

23 вересня 2013 року, відповідно до банківської виписки по рахунку ТОВ "Адвіс-Компресор" №26008052414184, кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. віднесено до прострочки по Договору б/н від 26 квітня 2013 року. (т.1 а.с.57)

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 24 квітня 2013 року станом на 20 липня 2021 року заборгованість ТОВ "Адвіс-Компресор" становить 124 346,50 грн., з яких 10 000,00 грн. - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 902,39 грн. - заборгованість за відсотками, 6 350,00 грн. - борг по комісії, 77 094,11 грн. - борг по пені. (т.1 а.с.56)

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Адвіс-Компресор" (код ЄДРПОУ 36271787) перебуває в стані припинення з 11 жовтня 2017 року, про що внесено запис про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації (номер запису 16731100008006407). (т.1 а.с.39-54)

10 жовтня 2017 року, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Адвіс-Компресор", оформленим протоколом №9, було припинено ТОВ "Адвіс-Компресор" шляхом ліквідації, функції ліквідатора покладено на директора - Чернюка В.В. (т.2 а.с.54-55)

11 березня 2019 року, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до ТОВ "Адвіс-Компресор" з кредиторськими вимогами з заявою визнати грошові вимоги у сумі 124 346,50 грн., включити їх до проміжного ліквідаційного балансу і оплатити зазначену суму заборгованості на поточний рахунок ПАТ КБ "Приватбанк", а також письмово повідомити про результати розгляду заяви.

В обґрунтування вимог заявник посилався на те, що вказана заборгованість виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором №б/н від 24 квітня 2013 року, додавши лише копію довіреності представника АТ КБ "Приватбанк".(т.1 а.с.222)

15 квітня 2022 року, рішенням №2, ліквідатором ТОВ "Адвіс-Компресор" було розглянуто вказану заяву та відмовлено заявнику у задоволенні кредиторських вимог, оскільки заявником не надано документів, які б підтверджували розмір заборгованості. Своє рішення ліквідатор аргументував тим, що заявником не надано жодного документу, які б могли підтвердити розмір заборгованості. Крім того, заява з кредиторськими вимогами подана після спливу строків для заявлення кредиторських вимог. (т.1 а.с.223-226)

11 травня 2022 року, вважаючи, що ТОВ "Адвіс-Компресор" ухиляється від визнання кредиторських грошових вимог та внесення їх до проміжного ліквідаційного балансу, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Адвіс-Компресор" про зобов`язання ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги банку за Договором банківського обслуговування від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 20 липня 2021 року у загальному розмірі 124 346,50 грн., з якої 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 77 094,11 грн. - пені. (т.1 а.с.1-6)

15 липня 2022 року, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, згідно якого позивач збільшує позовні вимоги та просить суд зобов`язати ТОВ "Адвіс-Компресор" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" за Договором банківського обслуговування б/н від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 07 липня 2022 року у загальному розмірі 134 147,51 грн., з якої 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 86 895,12 грн. - пені. (т.2 а.с.1-4)

20 липня 2022 року, ухвалою суду було прийнято заяву про збільшення позовних вимог. (т.2 а.с.22-23)

11 серпня 2022 року, ліквідатор ТОВ "Адвіс-Компресор" звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності і відмову у задоволенні позову, оскільки заява з кредиторськими вимогами надіслана ліквідатору через 4,5 роки після внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей щодо припинення юридичної особи (11 жовтня 2017 року №6731100008006407). (т.2 а.с.30-31)

26 серпня 2022 року, АТ КБ "Приватбанк", на виконання вимог ухвали суду від 05 липня 2022 року, надіслало копію заяви з кредиторськими вимогами до ТОВ "Адвіс-Компресор" на суму 124 346,50 грн.

07 вересня 2022 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області було відмовлено у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Адвіс-Компресор" про зобов`язання ТОВ "Адвіс-Компресор" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" за Договором банківського обслуговування б/н від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 07 липня 2022 року на загальну суму 134 147,51 грн., з якої 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 86 895,12 грн. - пені. (т.2 а.с.62-65)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст.16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено з матеріалів справи, 24 квітня 2013 року, ТОВ "Адвіс-Компресор" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , карткового рахунку № НОМЕР_2 . Відповідач отримав від позивача у позику кошти у сумі 10 000,00 грн. та не виконав свого обов`язку щодо їх повернення коштів, у зв`язку з чим, 23 вересня 2013 року, банк переніс вказані кошти до простроченої заборгованість і почав нараховувати товариству штрафні санкції.

У зв`язку з неповерненням коштів в добровільному порядку, позивачем пред`явлено позов про визнання та включення до ліквідаційного балансу відповідача боргу в сумі 134 147,51 грн. станом на 07 липня 2022 року, а саме: - 10 000,00 грн. - основного боргу; 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - боргу по комісії, 86 895,12 грн. - пені.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу зазначених приписів чинного законодавства слідує, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 24 квітня 2013 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.

Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом та комісії, у тому числі їх розміру і порядку нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та відповідно до яких встановлено відсотки за користування кредитом на рівні 36% та 56% залежно від періоду користування кредитом, а пеню встановлено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у відсотках річних) суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу). (абз.2 п.3.2.2.2 Умов)

Однак, матеріали справи не містять Умов та Правил надання банківських послуг, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, що позбавляє суд можливості встановити, на яких саме умовах відповідач на 24 квітня 2013 року приєднався до Договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у поданій заяві від 24 квітня 2013 року домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з приписами процесуального закону (ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України), обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені до визнання суми у 30 902,39 грн. - заборгованості за відсотками, 6 350,00 грн. - комісії, 86 895,12 грн. - пені є необґрунтованими та непідтвердженими, а тому немає підстав для визнання за ТОВ "Адвіс-Компресор" такої заборгованості, як і відсутні підстави зобов`язувати ліквідаційну комісію товариства включити до проміжного ліквідаційного балансу ці кредиторські вимоги, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та непідтвердженості належними та допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації.

Частиною 5 ст. 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше 2 і більше 6 місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

За ч.6 ст. 105 ЦК України, кожна окрема вимога кредитора, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше 30 днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. (ч.8 ст. 111 ЦК України).

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч.3 ст. 112 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2022 року, ТОВ "Адвіс-Компресор" було подано заяву з кредиторськими вимогами АТ КБ "ПриватБанк", де банк, крім штрафних санкцій, які судом не визнані, просив включити до проміжного ліквідаційного балансу, також, заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. - отриманих та неповернутих відповідачем.

В той же час, відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо припинення юридичної особи ТОВ "Адвіс-Компресор" було внесено 11 жовтня 2017 року, за номером 16731100008006407. При цьому, згідно цих же відомостей строк, визначений для заявлення кредиторами своїх вимог становить до 25 грудня 2017 року.

Отож, 15 квітня 2022 року, заяву з кредиторськими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" було розглянуто ліквідатором ТОВ "Адвіс-Компресор" і відмовлено у її задоволенні, оскільки банком не надано доказів на підтвердження існування заборгованості і порушено строк для звернення з такою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23 вересня 2013 року (з моменту перенесення залишку поточної заборгованості до залишку простроченої заборгованості), ТОВ "Адвіс-Компресор" вважається боржником з простроченою заборгованість, а АТ КБ "ПриватБанк" набув права на звернення з вимогою про повернення 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом.

Таким чином, заявлені до визнання та включення до проміжного ліквідбалансу 10 000,00 грн. - заборгованості по поверненню отриманих коштів обґрунтовані.

Проте, 11 серпня 2022 року ліквідатором ТОВ "Адвіс-Компресор" подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яка судом першої інстанції задоволена.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Зважаючи на дату виникнення заборгованості - 23 вересня 2013 року, суд приходить до висновку, що: як станом на останню дату для звернення до відповідача з заявою з кредиторськими вимогами - 25 грудня 2017 року, так і станом на момент фактичного звернення до боржника з відповідною заявою - 12 квітня 2022 року, а також до суду з вимогою про визнання боргу на суму 10 000,00 грн. - 11 травня 2022 року, позивачем пропущено 3-річний строк позовної давності щодо можливості визнання даного боргу, а відтак і для звернення до ТОВ "Адвіс-Компресор" з заявою з кредиторськими вимогами на цю суму.

Посилання апелянта на ч.4 ст.112 ЦК України, згідно якої вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно, у даному випадку не змінюють факту пропущення строку позовної давності.

Так, для задоволення кредиторських вимог з майна юридичної особи, яку ліквідовують, з причин заявлення після спливу строку, в любому випадку потрібен факт задоволення заяви такого кредитора з кредиторськими вимогами.

Також, судова колегія вважає, що АТ КБ "ПриватБанк", до 22 вересня 2016 року, мало строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з ТОВ "Адвіс-Компресор" наявної заборгованості. Проте, матеріали справи не містять ані відповідних звернень до боржника, ані ініційованих судових справ щодо стягнення даної заборгованості.

Таким чином, звернувшись з позовом про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторських вимог, які складаються з заборгованості за Договором банківського обслуговування від 24 квітня 2013 року, АТ КБ "Приватбанк" намагається повернути кредит з нарахованими штрафними санкціями, право на витребування якого настало ще 23 вересня 2013 року та сплило 24 вересня 2016 року, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ "Адвіс-Компресор" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Адвіс-Компресор" кредиторські вимоги АТ "КБ "Приватбанк" за Договором банківського обслуговування б/н від 24 квітня 2013 року, що виникли станом на 07 липня 2022 року на суму 10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом не підлягають задоволенню у зв`язку з пропущенням строків позовної давності.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року у справі №924/262/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №924/262/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "16" лютого 2023 року.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.